У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року                         м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Вавшка В.С.,

суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,

При секретарі: Андреєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці  від 29 вересня 2010 року ;

по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку квартири,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області  від 27 вересня 2010 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати по сплаті судового збору 130 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На таке рішення ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні  позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

        Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1978 року. Під час шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 грудня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Курбатовою С.П. за реєстровим № 4330.

    Вказана квартира зареєстрована у Комунальному підприємстві «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_5 і записана в реєстрову книгу № 446 за реєстровим                 № 610/40486 від 5 травня 2000 року.

    Твердження ОСОБА_5 про те, що спірну квартиру він придбав у шлюбі, але за кошти, які отримав від продажу приватизованої квартири при фактичному припиненні шлюбу, у судовому засіданні свого підтвердження відповідними належними доказами не знайшли.

    Мотивувальною частиною рішення Ленінського районного суду                м. Вінниці  від 4 березня 2009 року та ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1,  є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5.

    За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_6 на підставі ст. ст. 60, 69, 70 СК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Посилання ОСОБА_5 на те, що суд безпідставно визнав факт придбання спірної квартири під час перебування сторін у шлюбі є необгрунтованим та спростовується мотивувальною частиною рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 вересня 2010 року, у якій зазначено, що сторони на час придбання квартири перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За цих обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_6

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд вирішив справу швидко, без попереднього судового засідання та не допустив до участі у справу його представника є необґрунтованими, оскільки ухвалою суду від 25 червня 2010 року було призначено попереднє судове засідання на  19 липня 2010 року (а.с. 18), розгляд справи призначено на 9 серпня 2010 року. У зв’язку з заявою ОСОБА_5   розгляд справи відкладено на 29 вересня 2010 року (а.с. 23-24). Таким чином, колегія суддів вважає, що у ОСОБА_5 було достатньо часу для оформлення доручення його представнику, тому суд першої інстанції обгрунтовано  відмовив йому у задоволенні цього клопотання.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  є законним, справедливим та обгрунтованним, тому підстав для його скасування не вбачає.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці  від 29 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді :