КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ    

                                                                                                                                                              Справа № 2-3100/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 листопада 2010 року                                                                                                         м. Макіївка

    Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючий    суддя           Перевєрзєв М.М.

                        при секретарі                           Покашовій В.Г.

                        за участю представників:        

позивача                                           ОСОБА_1

відповідача             Співак О.Є.

                                                         Попової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_4  до закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом при виконанні трудових обов’язків,  

В С Т А Н О В И В:

    26 липня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» (далі – ЗАТ «ММЗ»), про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом при виконанні трудових обов’язків, мотивуючи свої вимоги тим, що небезпечні умови праці на підприємстві призвели до отримання ним виробничої травми, якою йому заподіяно моральних втрат.

    У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності фізичної особи, підтримала заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалася на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що ОСОБА_4 з 01 квітня 2005 року перебував у трудових відносинах із закритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний завод», де працював слюсарем-ремонтником  5 розряду. Під час виконання трудових обов’язків 14 жовтня 2008 року він зайшов у приміщення аварійного виходу з електрокабельного тунелю № 4 для збирання дрантя та здачі його в подальшому в утиль. При вході до приміщення він впав у відкритий отвір шахти на відмітку 5,2 м, у зв’язку з чим отримав тяжку травму хребта. Адміністрацією підприємства складено акт № 31 про нещасний випадок на виробництві від 25 жовтня 2008 року, яким встановлено, що його причиною є порушення посадовими особами підприємства вимог Інструкції по охороні праці та службових обов’язків. Висновком МСЕК від 07 лютого 2009 року при первинному огляді ОСОБА_4 було встановлено 75% втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом першої групи. Зазначене підтверджене висновком спеціалізованої медичної комісії від 15 березня 2010 року. Вважає, що травмою на виробництві позивачу спричинені моральні втрати, розмір компенсації яких він встановлює в сумі 30000 грн.  У зв’язку з відмовою ЗАТ «ММЗ» у добровільному порядку відшкодувати моральну шкоду, просить суд стягнути одноразово вказану суму відшкодування з відповідача на користь позивача.

    Закрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» позов не визнало, пославшись на його безпідставність. Представники відповідача: начальник юридичного відділу Співак О.Є. та провідний інженер з охорони праці ОСОБА_5, заперечуючи проти позовних вимог, стверджували, що нещасний випадок з ОСОБА_4 14 жовтня 2008 року близько 8 години ранку стався унаслідок порушення ним інструкції з охорони праці підприємства, оскільки він самовільно покинув своє робоче місце та зайшов у приміщення аварійного виходу з електрокабельного тунелю № 4 для того, щоб узяти  старий спецодяг, який зберігається там як утиль, та здати на матеріальний склад замість свого для отримання нового комплекту, де з власної необережності впав у відкритий отвір шахти, отримавши тілесні ушкодження. Зазначені дії не пов’язані з виконанням ОСОБА_4 трудових обов’язків, приміщення аварійного виходу із тунелю не належить до сфери його обслуговування. Позивачу виконавчою дирекцією Фонду у Кіровському районі м. Макіївки Донецької області виплачені у повному обсязі встановлені законодавством страхові виплати по відшкодуванню шкоди його здоров’ю та надана матеріальна допомога від підприємства.

      Посилаючись на викладене, представники відповідача вважають, що нещасний випадок з працівником стався не з вини ЗАТ «ММЗ», тому законних підстав для відшкодування відповідачем ОСОБА_4 компенсації моральної шкоди немає. Просять у задоволенні його позову відмовити повністю.

    Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

    Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних  від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

    Розпорядженням від 01 квітня 2005 р. № 1 відділу кадрів закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» ОСОБА_4 прийнятий на постійну роботу слюсарем-ремонтником 5 розряду прокатного цеху № 2 по переводу з відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат».

    З акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 25 жовтня 2008 року убачається, що 19 вересня 2008 року під час огляду електрокабелів працівниками заводу було відкрито отвір аварійного виходу із тунелю № 4, який до цього був закритий металевим листом. Після виконання робіт у порушення службової інструкції майстри прокатного цеху № 2 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не забезпечили достатній контроль за обмеженням доступу сторонніх осіб до аварійного виходу, інформуванням підлеглого персоналу про заборону проходу у шахту електрокабельного тунелю, не здійснили достатніх заходів безпеки з обмеження доступу і закриттю вхідних дверей. 14 жовтня 2008 року, працюючи у зміні з 7-00 години до 15-00 години, слюсар-ремонтник прокатного цеху № 2 ОСОБА_4 знаходився у провідковій майстерні стана «150». Близько 8-00 години ОСОБА_4 у порушення інструкції по охороні праці працівників заводу № 0-01-05, унаслідок  відсутності контролю з боку в.о. старшого майстра прокатного цеху № 2 ОСОБА_8, залишив робоче місце та зайшов у приміщення аварійного виходу з електрокабельного тунелю № 4, яке не пов’язане з виконанням його трудових обов’язків, з метою набрання дрантя для здачі його в утиль. Заходячи в приміщення, ОСОБА_4 не побачив відкритого отвору шахти і впав на відмітку –5,2 м, отримавши за медичним висновком травму хребта: «компрессионный оскольчатый перелом L1 позвонка и дужки D12, перелом дужки L2,  с глубоким нижним парапарезом, нарушением функции тазовых органов».

Згідно акту форми Н-1 від 25 жовтня 2008 року № 31, затвердженого генеральним директором ЗАТ «Макіївський металургійний завод» ОСОБА_9, нещасний випадок з слюсарем-ремонтником ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стався 14 жовтня 2008 року о 08 годині 10 хвилин у прокатному цеху № 2, визнано пов’язаним з виробництвом.

    У акті визначені причини нещасного випадку та особи, які допустили порушення вимог законодавства про працю: порушення слюсарем-ремонтником ОСОБА_4 вимог пунктів 27.3, 27.9 Інструкції з охорони праці для працівників заводу № 0-01-05; невиконання посадових обов’язків майстрами прокатного цеха № 2 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6

    Відповідно до пункту 27.3 «Системи управління охороною праці на заводі» працівник повинен виконувати тільки доручену роботу з дотриманням усіх вимог по охороні праці, технологій виробництва та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, турбуватися про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я інших людей в процесі виконання робіт або в період знаходження на території цеха;  пункту 27.9 – здійснювати особистий контроль (самоконтроль) за охороною праці на своєму робочому місці, в рамках обов’язкових для нього інструкцій та інших нормативно-правових актів по охороні праці, чинних на підприємстві.

Наведені факти і обставини визнані сторонами у судовому засіданні, тому відповідно до правил частини першої статті 60 ЦПК України не підлягають доказуванню.

    Нещасний випадок, як визначено в частині першій статті 14 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1V «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

    Підстави, з яких нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом, наведені у пунктах 14-17 Порядку розслідування та введення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2004 р. № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (далі – Порядок), де, зокрема, зазначено: визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період перебування на робочому місці, на території підприємства або іншому місці, пов’язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні ( пункт 14 ).

    Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях, відповідно до вимог статті 153 Кодексу законів про працю України, покладається на власника або уповноважений ним орган.

    Приписами статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

    Враховуючи викладене, доводи представників відповідача у судовому засіданні про те, що травмування ОСОБА_4 не пов’язане з виробництвом та відбулося не з вини закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», суд визнає безпідставними і не приймає до уваги.

Разом з тим у своїх письмових поясненнях комісії з розслідування факту нещасного випадку ОСОБА_4 підтвердив, що причиною приходу його у приміщення аварійного виходу з тунелю № 4 була необхідність узяття старого спецодягу. У приміщення, де зберігається старий спецодяг він пішов самостійно, вхідні двері  були відчинені, однак освітлення в ньому не було, тому він не побачив відкритого отвору і впав в нього, отримавши тілесні ушкодження.

    Допитаний у судовому засіданні у якості свідка – майстер ОСОБА_10 підтвердив, що постраждалий ОСОБА_4 особисто йому розповів, що зайшов до приміщення аварійного виходу з тунелю з метою найти старий спецодяг, щоб здати його на склад для отримання нового.

    Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_11 пояснили, що заходити у приміщення аварійного виходу з електрокабельного тунелю працівникам заводу, трудові обов’язки яких не пов’язані з його обслуговуванням, категорично заборонено.  Слюсар ОСОБА_4, робочим місце якого була провідкова майстерня, допустив порушення правил техніки безпеки, унаслідок чого травмувався.

    Згідно висновку спеціалізованої неврологічної медико-соціальної експертної комісії від 07 лютого 2009 року (довідки серії ДОН-04 і ДОН-07; № 014524, № 034205) при первинному огляді ОСОБА_4 встановлені стійка втрата професійної працездатності у розмірі 75% та перша група інвалідності категорії «Б», його визнано непрацездатним. При повторному огляді 15 березня 2010 року спеціалізованим МСЕК зазначені група інвалідності і відсоток втрати професійної працездатності підтверджені.    

    Статтею 237-1 КЗоТ України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

    Таким законодавством, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп-2008 у справі № 1-32/2008 про страхові виплати, є відповідні норми Цивільного кодексу України, зокрема стаття 1167 цього Кодексу, та стаття 237-1 Кодексу законів про працю України, за якими потерпілим на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У зв’язку з втратою чинності на підставі наведеного Рішення Конституційного Суду України положень статей 21, 28, 34, 35 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» щодо обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду, спірні правовідносини регулюються нормою статті 237-1 КЗоТ України, яка передбачає право працівника на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди при ушкодженні здоров’я унаслідок нещасного випадку на виробництві.

З огляду на те, що стійка втрата ОСОБА_4 професійної працездатності вперше була встановлена висновком МСЕК 07 лютого 2009 року за подією, що сталася 14 жовтня 2009 року, позивач вправі вимагати із закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» відшкодування моральної шкоди у зв’язку  з нещасним випадком на виробництві,

Приписами частини першої статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка  її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з викладеного, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку про покладення на відповідача – закрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» відповідальності по відшкодуванню завданої ОСОБА_4 в результаті неправомірних дій моральної шкоди.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних  та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що в результаті нещасного випадку ОСОБА_4 отримав ушкодження здоров’я - тяжку травму хребта, унаслідок якої він не може самостійно пересуватися, обмежений у побуті, його турбують фізичні болі. За станом здоров’я позивач знаходиться під наглядом лікарів, проходить систематичні курси стаціонарного і амбулаторного лікування у медичних закладах. Він є непрацездатним, порушені його звичайні соціальні зв’язки, він зломився психологічно, знаходиться у постійній нервовій напруженості у зв’язку з безвихіддю, що склалася для нього, не може до теперішнього часу звикнути і адаптуватися до свого стану. Компенсація моральної шкоди оцінюється ним у розмірі 30000 грн.

Представниками відповідача у судовому засіданні в порядку статті 60 ЦПК України не надано будь-яких доказів неспричинення ОСОБА_4 моральних і фізичних страждань унаслідок отримання виробничої травми.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт нещасного випадку з ОСОБА_4 на виробництві з вини роботодавця, отримання ним у зв’язку з цим тяжкої травми хребта, яка призвела до стійкої втрати професійної працездатності (75%), визнання його інвалідом першої групи, необхідність постійного лікування, стороннього побутового догляду, суд визнає, що трудове каліцтво на виробництві зумовило безповоротне порушення нормальних життєвих зв’язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, таким чином з вини відповідача ОСОБА_4 завдана моральна шкода.

    У пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

    Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини його травмування, ступінь тяжкості отриманого позивачем каліцтва, характер та ступінь, пов’язаних з цим моральних і фізичних страждань, порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя, ураховує ступінь вини підприємства, та, виходячи із засад розумності та справедливості, встановлює суму відшкодування у розмірі 15000 грн.

    Правилами частини першої статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів. Позивач та його представник ОСОБА_1 наполягають на одноразовій виплаті відповідачем відшкодування моральної шкоди.

    Аргументи представників відповідача про отримання ОСОБА_4 у повному обсязі страхового відшкодування за ушкодження здоров’я та соціальних виплат від підприємства, як на підставу відмови у відшкодуванні моральної шкоди, визнаються судом  неспроможними, тому суд їх відхиляє.

    Моральна шкода, як наголошується в частині 4 статті 23 ЦК України, відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

    Позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права не понесені судові витрати.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 153, 237-1 Кодексу законів України про працю, статтями 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовні вимоги  ОСОБА_4  до закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» задовольнити частково.

    Стягнути із закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом унаслідок нещасного випадку на виробництві, одноразово 15000 (п’ятнадцять тисяч) грн.

    У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)                         З оригіналом згідно.

                            Суддя:                                     М.М. Перевєрзєв