ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2010 року < Текст > Справа № 2а-7033/10/0870
(14 год. 00 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудивуса О.В.,
при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,
за участю:
представника позивача: Щербак Т.В., дов. № 05 від 04.01.2010
представника відповідача: Чернікової В.П., дов. № 1087/10/10-014 від 24.09.2010,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ»
до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя
про: визнання протиправним та скасування рішення.
09.09.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати рішення відповідача № 0000832307 від 26 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 23 082 гривні протиправним, нечинним, недійсним і відмінити його повністю, а також у зв’язку з тим, що винесене рішення відповідача № 0000832307 від 26 серпня 2010 року завдає шкоди правам і інтересам Позивача, відповідною ухвалою призупинити дію цього рішення відповідача.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки будь-яких заборон щодо витрачання готівки з виручки на виплату заробітної плати за наявності податкового боргу Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ не містить.
Крім цього позивач зазначив, що застосовані до нього оскаржуваним рішенням штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а відтак повинні застосовуватись органами державної податкової служби з дотриманням строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 було відкрито провадження у справі.
02.11.2010 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані тим, що згідно даних відповідача позивач мав податкову заборгованість по комунальному податку з 30.09.2008 до 14.10.2008 та по збору за право використання місцевої символіки з 06.07.2009 по 09.07.2009.
Під час проведення перевірки встановлено проведення виплат, пов’язаних з оплатою праці за період з 30.09.2008 по 14.10.2008 в сумі 12 221,27 грн. та за період з 06.07.2009 по 09.07.2009 в сумі 10 860,83 грн. за наявності у позивача податкового боргу.
За допущене порушення передбачено відповідальність ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95.
Щодо дотримання відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, він послався на п. 6 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, відповідно до якого до господарських відносин, зазначених у абз. 2 п. 4 Прикінцевих положень ГК України, застосовуються строки давності, передбачені ГК України, у такому порядку: спеціальні строки позовної давності – встановлені законодавством, чинним до набрання чинності ГК України, якщо вказані строки перевищують строк, встановлений ГК України.
Відповідач вважає, що ним було правомірно застосовано трирічний строк для штрафних санкцій, встановлених Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/95, у відповідності з нормами Закону № 2181-ІІІ оскільки цей строк – спеціальний і більший ніж встановлено ГК України.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечив.
У судовому засіданні 03.11.2010 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, за результатами якої було складено акт від 16.08.2010 № 2619/2201/02307292 (далі – акт перевірки).
У п. 3.9.1.5 акту перевірки відображено виявлене порушення позивачем п. 7.2, п. 7.32, п. 7.33 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі – Положення), ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2010 № 0000832307, яким на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 до позивача було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій: 23 082,10 грн.
За правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив про порушення позивачем п.п. 7.2, 7.32, 7.33 Положення.
Відповідно до п. 7.2 Положення перелік підприємств (підприємців), що підлягають зазначеним перевіркам за конкретні періоди, визначається з урахуванням обсягів здійснюваних ними операцій з готівкою. Під час перевірок з’ясовуються структура підприємства, кількість відкритих поточних рахунків підприємства (підприємця) у банках, наявність у підприємства (підприємця) податкового боргу, результати раніше здійснених перевірок, дотримання ними порядку ведення операцій з готівкою. Органи контролю беруть участь у проведенні спільних перевірок. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підприємця) здійснюється на підставі документів, визначених законодавством України за певний період - квартал, півріччя, рік тощо.
Згідно з п. 7.32 Положення під час перевірки береться до уваги, що у разі наявності у підприємства податкового боргу виплати готівкою здійснюються з урахуванням вимог Закону № 2181-ІІІ.
Пунктом 7.33 Положення визначено, що під час перевірки органи контролю встановлюють, у які періоди підприємство (підприємець), що перевіряється, мало (мав) податковий борг, що обліковується в органах державної податкової служби України.
Разом з цим відповідач застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95, відповідно до якої, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин – соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості – в розмірі здійснених виплат.
Виходячи з аналізу зазначених норм судом не встановлено взаємозв’язку між приписами п.п. 7.2, 7.32, 7.33 Положення, та відповідальністю, встановленою абз. 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95, а відтак судом зроблено висновок про необґрунтованість посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на ці норми Положення.
Крім цього, зазначені пункти Положення взагалі не містять норм з регулювання обігу готівки, а застосовуються під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю.
Щодо правомірності застосування відповідачем до позивача санкцій, передбачених абз. 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, у ч. 1 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 вказано, що цей Указ визначає відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, проте даний Указ не встановлює самих норм регулювання обігу готівки.
У період з 07.09.2001, тобто з часу набрання чинності останніми змінами, що були внесені до Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95, до 15.02.2005 в Україні чинним було Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, пунктом 2.17 якого було передбачено застосування до підприємств (підприємців) штрафних санкцій згідно з чинним законодавством України за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.
Положення, яке чинне на сьогоднішній день та було чинним на час здійснення позивачем виплат заробітної плати його працівникам за рахунок готівки з виручки, не містить норм, які б забороняли вчинення таких дій.
До того ж п. 2.9 Положення передбачає, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).
З наведеного суд дійшов висновку, що застосування відповідачем до позивача штрафної санкції на підставі абз. 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 є необґрунтованим.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. 238 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
В акті перевірки встановлено проведення позивачем виплат, пов’язаних з оплатою праці за період з 30.09.2008 по 14.10.2008 в сумі 12 221,27 грн. та за період з 06.07.2009 по 09.07.2009 в сумі 10 860,83 грн.
Проте рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 0000832307 було прийнято відповідачем 26 серпня 2010 року, тобто після закінчення строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.
Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Посилання відповідача на п. 6 Прикінцевих положень Господарського кодексу України судом не приймаються, оскільки норми цього пункту регулюють питання позовної давності, а не строків застосування до особи адміністративно-господарських санкцій.
Таким чином суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Платіжним дорученням від 03.09.2010 № 1555 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн. Відповідна сума підлягає присудження позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 98, 158 – 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 серпня 2010 року № 0000832307 до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» у розмірі 23 082,10 грн.
Судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) присудити на користь відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус
Постанова у повному обсязі складена 08 листопада 2010 року/