№ 2- 173

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 листопада 2010 року                                                            Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

   в складі: головуючого

                                                                                                              судді  Антонюка О.А.

при секретарі – Ткаченко Л.М.                                                                                                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 8 м. Дніпропетровська про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат, –

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 02 квітня 2007 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат. Позивач в своєму позові та в ході судового засідання посилалася на те, що на праві власності їй належить приміщення квартири АДРЕСА_1. В період з 2005 року по 2007 року відповідач через свою недбалість заливає водою її вказане приміщення, так 23 вересня і 07 листопада 2005 року, 23 лютого 2006 року і 23січня 2007 року відбулися залиття її приміщення водою, причиною такого залиття стала недбалість мешканця вище розташованої квартири (відповідач) 5 цього ж будинку, який допустив залиття частини квартири позивача, вказана обставина підтверджується актами житлової обслуговуючої організації. Цими залиттями квартири позивачу завдана матеріальна шкода. В добровільному порядку відповідач не бажає відшкодувати завдану шкоду. Просила стягнути на користь позивача з відповідача завдану матеріальну шкоду згідно кошторису витрат на ремонт приміщення, моральну шкоду, а також судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., задовольнивши позов в повному обсязі.

    Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно вона мешкала в квартирі АДРЕСА_2, але шкоди позивачу не завдавала. Залиття з її квартири приміщення позивача було один раз, вона з позивачкою розрахувалася і більше претензій до неї не було. Позовні вимоги безпідставні, більше шкоди позивачу вона не завдавала. Все нею зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов’язань відносно позивача на себе не брала і не бере, нічиїх прав не порушувала і будь-якої шкоди не завдавала. Вважає позовні вимоги безпідставними і просила в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

    Представник третьої особи КЖЕП – 8 м. Дніпропетровська в судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином, просив слухати справу за наявними матеріалами справи без них та рішення винести на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи без участі представника цієї третьої особи згідно зі ст. 169 ЦПК України.

    З’ясувавши думку сторін, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

    В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2004 року позивач ОСОБА_1 є власником приміщення квартири АДРЕСА_1, вказаний будинок перебуває на балансі КВЖРЕП Жовтневого району м. Дніпропетровська, обслуговується КЖЕП – 8 м. Дніпропетровська. Квартира № 5 (вище розташована безпосередньо над приміщенням позивача) цього будинку належала відповідачу ОСОБА_2.

    23 вересня і 07 листопада 2005 року, 23 лютого 2006 року і 23січня 2007 року сталося залиття вказаного приміщення позивача водою з квартири відповідача. Викликаний представник КЖЕП-8 м. Дніпропетровська обстежив приміщення позивача, виявив дійсність залиття. Відразу це приміщення позивача обстежувалося комісією і було встановлено, що в результаті залиття були пошкоджені стеля, підлога та частково стіни приміщення заявника, особисті речі, про що у встановленому порядку було складено акти від 23 вересня і 07 листопада 2005 року, 23 лютого 2006 року і 23січня 2007 року, причина залиття – не дбале відношення відповідача до сантехнічних та інш. приладів.

В судовому засіданні з вищевказаного і пояснень позивача знайшла своє підтвердження та обставина, що вказане залиття приміщення позивача сталося з квартири відповідача в наслідок його недбалого ставлення до водопостачання, об’єктивного спростування цього суду не надано.

Своїми неправомірними діями відповідач ОСОБА_2 порушила майнові права позивача і завдала йому майнову шкоду, яка згідно з висновками кошторисної вартості будівельних матеріалів і будівельно-відновлювальних робіт складає 74810 грн..

Статтею 1166 ЦК України встановлено право особи на відшкодування у повному обсязі майнової шкоди, завданої неправомірними діями особистому немайновому праву. Цією ж статтею на особу, яка завдала шкоди покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

На вимогу позивача погасити вказані збитки в добровільному порядку, відповідач відповів відмовою.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач ОСОБА_2 повинна довести, що її дiями не було порушено її права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

   Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi (крім договірних) домовленості i зобов’язання стосовно вiдповiдача відносно утримання та належного використання житла та будинку, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

         Таким чином неправомірними діями відповідача, пов’язаними з невиконанням умов договору про утримання будинку і прибудинкової території, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку зі вказаними діями відповідача.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що неправомірними діями вказаного відповідача також було завдано позивачу і моральної шкоди : нервові хвилювання, моральні страждання, стресові ситуації, хвороба, безпідставне затягування питання про відшкодування шкоди і розгляд справи додатково спричинило нервові хвилювання, позивач конче потребує матеріальної підтримки на законних підставах, але отримати не може в зв’язку з неправомірними діями вказаного відповідача, порушується звичний порядок життя сім’ї позивача. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавлені через відповідача нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; безсоння від болю та від хвилювань в результаті викликало не лише фізичну але й душевну біль, та завдало глибокої душевної  травми; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу намагається виставити позивача у вигляді особи, що говорить неправду також завдає болю. Суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково: в розмірі 1500 грн., в задоволенні решти вимог про це слід відмовити.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та ні чим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню : слід стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 74810 грн. і моральну шкоду 1500 грн., витрати на судовий збір 100 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 76440 грн., в задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити. Не підлягає стягненню з відповідача і решта судового збору, оскільки вона є інвалідом першої групи і звільнена по закону від цих витрат, тому ці витрати слід віднести за рахунок держави.

Таким чином, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є обгрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 74810 грн. і моральну шкоду 1500 грн., витрати на судовий збір 100 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 76440 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Суддя -