№ 2-11541

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 18 листопада 2010 року                                                          Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 09 червня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позивач у своєму позові та в судовому засіданні посилався на те, що відповідач є батьком неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вона є мамою цих дітей. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей участі не приймає. Вона зараз не працює, доглядає дітей. Матеріально погано забезпечена. Просила стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей до досягнення синами повноліття в розмірі ? частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, задовольнивши позов.

    Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами погодився частково, підтвердивши наявність спільних неповнолітніх дітей та необхідність коштів на їх утримання, але заперечував проти вказаного позивачем розміру аліментів виходячи з матеріального становища відповідача і вже стягнутих аліментів на утримання дружини. Не заперечував проти часткового задоволення позову.

    Вислухавши пояснення позивачки і представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 13 квітня 2006 року. Від цього шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 і сина ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони разом не мешкають, питання про розірвання шлюбу не ставилось.

    На теперішній час позивач ОСОБА_1 мешкає разом зі своїми неповнолітніми синами, займається їх вихованням та утриманням, лікуванням. Відповідач на утримання дітей регулярну матеріальну допомогу не надає.

    Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    На підставі ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

    На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Діти сторін ОСОБА_3 і ОСОБА_4 неповнолітні, свого постійного доходу не мають, знаходяться на утриманні своєї матері, яка на теперішній час не працює, має скрутне матеріальне становище і потребує матеріальної допомоги від батька, тому суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання вказаних синів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до досягнення ними повноліття щомісячно по 1/3 частині всіх видів доходу відповідача, а не ? частину. При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач не виплачує аліменти в добровільному порядку, працює, має доходи і суттєве матеріальне становище. В задоволенні решти вимог – про ? частину, а також аліменти за минулий час – виходячи з конкретного матеріального становища відповідача, вже стягнуті аліменти на дружину і відсутність доказів про намагання отримати ці аліменти до подачі позову суд вважає за необхідне відмовити.

    При таких обставинах суд вважає доведеними обставини позову, а тому можливим їх задоволення частково.

    Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Згідно ч. 2 ст. 191 СК України суд може присудити аліменти і за минулий час.

    Враховуючи вимоги ст. 199 СК України, суд вважає необхідним стягувати аліменти з відповідача на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей починаючи з 09 червня 2010 року.

    На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

    Зважаючи на те, що позивачка не працює, має скрутне матеріальне становище і важкі сімейні обставини, державну грошову допомогу не отримує, інших джерел доходу не має, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення.

    Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

    У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_1 згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача слід також стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 180 гривня, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн..

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно відповідача та їх синів по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього та предмета спору і не довів цього, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов’язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не погодження з всіма позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

    Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 183, ст. ст. 191, 199 Сімейного кодексу України, п.п. «а» п. 1 ст. 3, п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ч. 3 ст. 88, ст. ст. 10, 11, 76, 209, 212-215, 218 , суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Дніпропетровська, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь матері ОСОБА_1 по 1/3 частині всіх видів доходу ОСОБА_2 щомісячно до досягнення повноліття вказаними дітьми, починаючи стягнення з 09 червня 2010 року.

    Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

    Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 180 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 120 грн..

    В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -