Справа № 2-505/10

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 р. Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі   судді:                   Іванова С.М.

              при секретарі:       Веременко Є.Ю.

за участю помічника прокурора –Шматко М.О.

за участю позивача –ОСОБА_1

    представника відповідача- Гуленко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання авторства та стягнення  авторської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав і з урахуванням уточнень поданих 21.09.2010 року , суду пояснив, що з 1965 року по 1998 рік ОСОБА_1 працював на ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». За цей період у співавторстві з іншими працівниками підприємства ним подано три рацпропозиції:  «Зміна схеми подання технічної води» (далі за текстом – рацпропозиція № 1), заява від 08.04.97 року; «Зміна схеми транспортування пульпи» (далі за текстом – рацпропозиція № 2), заява від 12.05.97 року, «Зміна конструкцій землесосу» (далі за текстом – рацпропозиція № 3), заява від 24.12.98 року. За результатами розгляду заяв відповідними підрозділами та службами ВАТ «ІнГЗК», до  компетенції  яких ці пропозиції безпосередньо відносяться, зроблені висновки про визнання їх раціоналізаторськими, про що здійснені відповідні записи в розділі заяв «висновки за пропозицією». Також було укладено договори про використання раціоналізаторських пропозицій та видано свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію – «Зміна конструкцій землесосу». 12.04.07 ОСОБА_1 була виплачена авторська винагорода за перший рік використання рацпропозиції № 3 у 2676,29 гривень, а  07.03.08 -  за 2-й рік у сумі 2593 грн. На письмове прохання ОСОБА_1 до ВАТ «ІнГЗК» про видачу дублікату «Свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію», надана письмова відповідь про те, що обов’язкова видача свідоцтв на раціоналізаторські пропозиції  передбачена з 2004 року, згідно з стандартом підприємства. У зв’язку з тим, що відповідач не виплатив авторську винагороду ОСОБА_1 за раціоналізаторські пропозиції № 1 та № 2, а за пропозицію            № 3 виплатив невчасно, прокурор вважає, що останньому, з боку відповідача були заподіяні збитки у сумі 51 389,27, повинна бути сплачена пеня у сумі 27 053 грн., а також відшкодована моральна шкода у сумі 10 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, зазначивши, що по раціоналізаторським пропозиціям № 1 та № 2 свідоцтва не видавались, винагорода не виплачувалась, оскільки, останні, не були визнані такими. По рацпропозиції № 1, навіть, не укладався договір про її використання. По рацпропозиції № 3 було видано свідоцтво, укладено договір і виплачена сума винагороди. Щодо нарахування пені за несвоєчасну виплату, представником відповідача зазначено, що позивачем було пропущено строк позовної давності визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, а відшкодування моральної шкоди по даній категорії справ ні договором, ні законом не передбачено. За таких обставин, вважала, що в задоволенні позовних вимог, слід відмовити повністю.

Треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності, останніх.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

    ОСОБА_1 з 1965 року по 1998 рік працював на ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». За цей період у співавторстві з іншими працівниками підприємства ним подано три рацпропозиції:  «Зміна схеми подання технічної води» (далі за текстом – рацпропозиція № 1), заява від 08.04.97 року; «Зміна схеми транспортування пульпи» (далі за текстом – рацпропозиція № 2), заява від 12.05.97 року, «Зміна конструкцій землесосу» (далі за текстом – рацпропозиція № 3), заява від 24.12.98 року. За результатами розгляду заяв відповідними підрозділами та службами ВАТ «ІнГЗК», до  компетенції  яких ці пропозиції безпосередньо відносяться, зроблені висновки про визнання їх раціоналізаторськими, про що здійснені відповідні записи в розділі заяв «висновки за пропозицією». Також було укладено договори про використання раціоналізаторських пропозицій та видано свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію – «Зміна конструкцій землесосу». 12.04.07 ОСОБА_1 була виплачена авторська винагорода за перший рік використання рацпропозиції № 3 у 2676,29 гривень, а  07.03.08 -  за 2-й рік у сумі 2593 грн. На письмове прохання ОСОБА_1 до ВАТ «ІнГЗК» про видачу дублікату «Свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію», надана письмова відповідь про те, що обов’язкова видача свідоцтв на раціоналізаторські пропозиції  передбачена з 2004 року, згідно з стандартом підприємства.

    Викладені правовідносини виникли до 01.01.04 року під час дії Цивільного Кодексу України 1963 року, однак  виходячи із Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року зазначені правовідносини повинні регулюватись ст.ст.481-484 Цивільного кодексу України 2003 року.  

    Приписами ст.481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.  

    Порядок виплати винагороди за рацпропозиції регулюється Інструкцією про порядок виплати винагороди за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, затвердженої Постановою Державного комітету у справах винаходів та відкриттів Ради Міністрів СРСР, від 15.01.1974, зокрема          п. 36 та пунктом 9, в  якій закріплений перелік документів на підставі яких вона проводиться, пунктом  53 Тимчасового положення «Про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні», затвердженого Указом Президента України  від 18 вересня 1992 року № 479/90, згідно якого підприємство, яке прийняло до розгляду заяву на раціоналізаторську пропозицію, видає автору відповідне свідоцтво, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство. Право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом двох років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію. Розмір винагороди визначається умовами договору між автором та підприємством. Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше трьох місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції.

    Судом встановлено, що заява на  раціоналізаторську пропозицію №1 - «Зміна схеми подання технічної води» подана 08.04.1997 року. Згідно акту використання почала використовуватись в експериментальних цілях 18.04.2005 року (службова записка від 13.10.2010 року). Однак, слід зазначити, що всупереч вищезазначених нормативно-правових актів, - свідоцтво на вказану раціоналізаторську пропозицію ОСОБА_7 не видавалось, договір про сплату винагороди не укладався, а відповідно і не виплачувались будь-які кошти. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Заява на раціоналізаторську пропозицію №2 – «Зміна схеми транспортування пульпи» подана 12.05.1997 року. Згідно акту використання почала використовуватись в експериментальних цілях 03.01.2004 року (службова записка від 12.10.2010 року). Однак, слід зазначити, що всупереч вищезазначених нормативно-правових актів, - свідоцтво на вказану раціоналізаторську пропозицію ОСОБА_1 не видавалось, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство, договір про сплату винагороди було укладено, однак не зазначена дата його укладення, строки запровадження рацпропозиції. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Заява на раціоналізаторську пропозицію № 3 «Зміна конструкцій землесосу» подана             24.12.1998 року. Згідно акту використання почала використовуватись на підприємстві 09.01.2000 року та 09.01.2001 року. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію «Зміна конструкції землесоса» зареєстроване в журналі раціоналізаторських пропозицій під № 4 по ТВШХ і визнано раціоналізаторською  29 січня 1999 року та укладено договір без дати про використання раціоналізаторської пропозиції, в якому зазначений розмір авторської винагороди у відсотковому еквіваленті від отриманого комбінатом прибутку за використання пропозиції, що становить 10% від загальної суми прибутку.

Відповідно до підрахунку доходу за раціоналізаторською пропозицією від 24.12.98 року, співавтори одержали за перший рік використання рацпропозиції 10705,18 грн. по 2676,29 грн. кожний, за другий рік 10374,75 грн., по 2593,68 кожний, в тому числі і  ОСОБА_1 Зазначена сума, останнім не оспорюється.

Щодо пені за несвоєчасну виплату рацпропозиції визначену договором то, слід зазначити, що відповідно до   п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Судом встановлено, що рацпропозиція № 3 почала використовуватись на підприємстві 09.01.2000 року та 09.01.2001 року. Право на винагороду, як зазначалося вище по тексту рішення, має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом двох років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію. До суду з відповідним позовом позивач звернувся лише                 28.10.2008 року, тобто з пропуском спеціального річного строку позовної давності. Враховуючи, що на застосуванні спеціального строку давності наполягає представник відповідача та беручи до уваги, що а ні помічником прокурора, а ні ОСОБА_1 не поставлено питання про поновлення, останнього, а відповідно і не наведені причини пропуску, суд вважає, що позовні вимоги на цій підставі і в цій частині не підлягають задоволенню. Щодо пені по рацпропозиціям № 1 та 2, то враховуючи відсутність права ОСОБА_1 на виплати за останніми, відповідно, не може ставитись питання і про нарахування пені за несвоєчасну виплату, оскільки, остання, вимога є похідною від первісної.

Також слід зазначити, що не отримана автором винагорода за використання раціоналізаторських пропозицій не може бути розцінена судом, як збитки в розумінні статей 22 та 484 ЦК України, оскільки, відповідно до останньої, автор раціоналізаторської пропозиції лише має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана, а юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі. До того ж а ні ОСОБА_1, а ні помічник прокурора в судовому засіданні не зазначили які ж доходи отримав відповідач у зв’язку з використанням раціоналізаторської пропозиції, оскільки розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч. 3 ст. 22 ЦК України), а відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Не приймаються судом і доводи позивача щодо того, що обов’язок видати свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію та укласти договір про розміри та строки виплати винагороди покладається на підприємство де пропозиція використовується і не злежить від автора, оскільки видача, останнього є обов’язковою, тому як підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство. Представник відповідача зазначив, що зазначене свідоцтво позивачу видано не було, оскільки пропозиції № 1 та 2 не були визнані раціоналізаторськими, однак  позивач не надав суду доказів, що звертався з такою вимогою до відповідача та останній, йому у цьому відмовив, що не позбавляло його оскаржити дії (бездіяльність) відповідача в установленому законом порядку. До того ж укладення договору передбачає дію двох або більше сторін, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і з якого, відповідно, випливає право автора на розмір та строки виплати винагороди.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки, судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача. До того ж відшкодування моральної шкоди в сфері інтелектуальної власності не передбачено а ні договором, а ні спеціальним  Законом України „Про авторське право і суміжні права”. Також позивач не навів та не обґрунтував в чому полягала моральна шкода, не зазначив з чого він виходив визначаючи її розмір у сумі 10 000 грн.

З урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись Тимчасовим  положенням про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від                  18.09.92 року, ст. 22, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст.ст. 481-484 ЦК України, ст.ст. 3,  88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

    В задоволенні позовних вимог за позовом прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання авторства та стягнення  авторської винагороди –відмовити повністю.    

    Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом  10 днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя      /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                                                           С.М. Іванов