Справа № 11-578/10 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М.С.
ч.1 ст. 187 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Хомицький А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 26 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Хомицького А.М.,
суддів – Бешти Г.Б., Оксентюка В.Н.,
за участю прокурора – Старчука В.М.,
засудженого – ОСОБА_2,
захисника – адвоката ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працює, не одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст.187 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з 28 червня 2010 року.
Вироком вирішено долю речового доказу та судових витрат у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, -
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 22 червня 2010 року близько 22год.20хв., знаходячись в салоні автомобіля таксі, припаркованого по вул. Мазепи перед поворотом на вул. Сковороди в місті Луцьку, з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на потерпілого ОСОБА_4 шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, що виразилось у нанесенні різкого удару гострою металевою шпицею в стегно правої ноги потерпілому та заподіянні йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, після чого заволодів грішми в сумі 400 грн., з яких 220 грн. належали ОСОБА_4
У поданій на вирок апеляції засуджений, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі, застосувавши ст. 75 КК України. При цьому просить врахувати, що він вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, що відповідно до ст. 66 КК України є пом’якшуючими покарання обставинами, однак безпідставно не були враховані судом першої інстанції. Крім того, він позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, потерпілий не наполягав на його суворому покаранні.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення засудженого та його захисника, які апеляцію підтримали, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі доказами і ніким не оскаржуються.
Діям ОСОБА_2 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції призначив у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та інших обставин, що впливають на ступінь відповідальності.
Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, та обставини скоєння злочину, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи підсудного, і прийшов до правильного висновку про неможливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, суд врахував те, що ОСОБА_2 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується по місцю проживання, а також думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, а тому обрав йому покарання ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.1 ст. 187 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Твердження засудженого в апеляції про те, що судом безпідставно не враховано як обставину, що пом’якшує покарання, його щире каяття, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не свідчать про таку оцінку ОСОБА_2 своїх дій.
З матеріалів справи вбачається, що в ході досудового слідства ОСОБА_2 неодноразово змінював свої показання, з метою уникнути відповідальності висував різні версії про свою непричетність до злочину, що свідчить про нещирість визнання засудженим своєї вини та його каяття, а тому
висновок суду про відсутність обставин, які пом’якшують покарання, ґрунтується на матеріалах справи.
За таких обставин, підстав для зміни вироку та пом’якшення покарання щодо ОСОБА_2, про що ставиться питання в його апеляції, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Луцького міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підпис/ /підпис/
____________________
З оригіналом згідно:
Заступник голови
Апеляційного суду Волинської області А.М. Хомицький