Справа № 2-6\ 2010р.

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                                      іменем   України    

1.   жовтня 2010 року  

                                       Літинський районний суд Вінницької області

                                        в складі: головуючого судді: Сільченка О.В.

                                        при секретарі:  Плахотнюк Л.М.

                                        за  участю особи, яка  надає  правову допомогу

                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в смт. Літині    справу за позовом  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  до  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6  про  усунення  перешкод  в  користуванні  власністю  шляхом  виселення   та  стягнення  моральної  шкоди  та   за  позовом  ОСОБА_5,  ОСОБА_6  до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  про  стягнення  шкоди, завданої    внаслідок  проведеного  ремонту  квартири  та  сплаченого завдатку;

                                                   В С Т А Н О В И В;

       01.07.09 р.  та   04.09.09 р.  ці  позови  заявлено  до  суду.

       Під  час  розгляду  справи   ОСОБА_2,  яка  одночасно  представляє  інтереси  ОСОБА_4  позов  підтримала  та   пояснила,  що    вона  являється  власником  АДРЕСА_1,  де  вона  проживала  із  сім*єю.  Вона  із   сім*єю  переїхала  жити  в  с. Літинку та  ключі  від  кваартири  залишила  своїй сестрі, ОСОБА_7, яка  наглядала  за  квартирою.  До  ОСОБА_7  підійшли  ОСОБА_6, які   попросили  ключ  від  квартири для  її огляду, так як  мали  бажання   найняти  її, так як    виявили  бажання  проживати  окремо  від  батьків. Сестра   передала  їм  ключ  від  квартири  та  вони   самовільно  стали  робити  в  ній  ремонт  та  перебудову.  

      ОСОБА_2,  пояснила, що  їй  повідомили  про  вказані  обставини  та  вона  приїхала  в  с.  Кожухів,  де  застала   зруйновані  стіни.  Її  це  обурило, так як  вона  з  ОСОБА_6  не  домовлялася  про   купівлю- продаж  квартири.  ОСОБА_6  пояснили, що  вони  відшкодують  їй  ці  збитки  та  передали  їй  за  це  750 доларів США, про що  вона  написала  розписку.

     ОСОБА_2  пояснила, що  на  запитання  ОСОБА_6  щодо  продажі  квартири вона  пояснила, що  можливо  буде  продавати, але   остаточно  не  вирішено, так як  це  питання  необхідно  погодити  із  співвласниками,  а   тому  вона  квартиру  здала  їм  в   оренду,  але  вони  грошей  не  платили, так як   дали  їй   750 доларів.

   Договору  оренди  вони  не  укладали  та   нотаріально  не   посвідчували.

    Таким чином, пояснила ОСОБА_2,  ОСОБА_6  продовжували  робити  ремонт  в  квартирі  та  згодом  переїхали  в  неї  жити, де  живуть до  цієї  пори,   що  перешкоджає  їй  користуватися  та  розпоряджатися  своєю  власністю.

  ОСОБА_2 визнала, що  ОСОБА_6  проводили  ремонт  квартири  та  її  перебудову,  однак  позову  щодо  відшкодування  шкоди,  заподіяної  ОСОБА_6  внаслідок    проведення  ремонту  та  перебудови  квартири  не  визнала,  пояснивши  це  тим, що  вони  це  робили   самовільно без  її  дозволу,  а  тому  їх  вини  у  вчиненні  такої  шкоди  немає.

          ОСОБА_2  пояснила, що  вказаними діями  ОСОБА_6  завдали  їй  моральної  шкоди, яка  полягає  в  тому, що  вони  протягом  двох  років  не можуть  скористатися  своєю  власністю,  та  маючи  намір  продати квартиру, не  мложуть  цього  зробити,  а  тому  втачають  кошти. Моральну  шкоду  оцінено  в  5000грн.

       ОСОБА_2  пояснила,  що  про  незаконне заволодіння  її   квартирою  ОСОБА_6   до  сільської  ради  та  органів  внутрішніх  справ  вона на  протязі   трьох    років  не зверталася.

      ОСОБА_3  позов  підтримав  та пояснив, що  він    на  протязі  двох  років  проживав  у  Вінниці,  але  про  продаж  квартири  нічого не знає, так як  квартиру  вони ОСОБА_6  не продавали. Позову  ОСОБА_6  до  нього  про  відшкодування  шкоди, заподіяної  внаслідок  ремонту  та  перебудови  квартири  не  визнає, так як  ОСОБА_6  це  робили  самовільно.

      ОСОБА_1, як  представник   ОСОБА_2, ОСОБА_3,  яка  діє  за  усною  заявою ( відповідно до  ч.6 ст. 42  ЦПК України,  яка діяла  до 07.07.10 р.)    у  судовому  засіданні  позов  повністю  підтримала  та  пояснила, що    договір  купівлі-  продажі  квартири  між  сторонами  укладено  не  було,  а  тому   ОСОБА_6  самовільно   стали перебудовувати та  руйнувати  квартиру.  З  цих  підстав   ОСОБА_6  мають  бути  виселені  з  квартиризадля  усунення   перешкод  у  користувванні  нею власниками  та  із  ОСОБА_6  слід  стягнути  моральну  шкоду  та  судові  витрати  на  користь  її  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3

    ОСОБА_1   пояснила, що  позов  ОСОБА_6  до  ОСОБА_3   задоволенню  не  підлягає, так як   ОСОБА_6  самовільно  проводили  ремонт  та  перебудову квартири, без  законних  на  те  підстав,  а  тому  її довірителі  не  винні  у  такій  шкоді.

    Крім цього,  ОСОБА_1  пояснила, що  у  договорі  та  акті   зазначено  рік  «2007»  та  «2009»    та  згідно  експертизи  видно, що  в  документах  робилися  виправлення,  що  стверджує  про   обставину  про їх неправдивість  

      ОСОБА_5  позову  не  визнала  та  пояснила,  що  у   ОСОБА_3  у  2006  році  стали  продавати   квартиру  в  с. Кожухові.  Коли  вони з  чоловіком про  це  дізналися, то  поїхали  в  с. Літинку,  де  знайшли  ОСОБА_2  та  домовилися  з  нею  про  купівлю- продаж  квартири. Позивач  пояснила, що   вони  не  знали  де  ОСОБА_2   живе, а  тому  в  с. Літинці  їм  допоміг  її знайти  житель  цього  села,  привівши   їх  до  неї  додому.

      ОСОБА_5  пояснила, що   вони  домовилися  про  купівлю- продаж  квартири  за  1500 доларів,  але  всієї  суми  у  них  не  було, то  вони  домовилися  про  сплату  половини  коштів, тобто  750 доларіс США, про  що  ОСОБА_2  написала  розписку,  а  решту  мали  віддати  пізніше.

      ОСОБА_5  пояснила, що  вони  не  могли  оформити  договір  купівлі- продажу, так як   ОСОБА_2  сказала, що  ще  потрібно  виготовити  документи  на  квартиру  і  після  цього  буде  укладено  договір  купівлі-  продажу.

       Погодивши  всі  питання  про  істотні  умови  договору  купівлі- продажу,  та  передавши  половину   коштів, вони  з  дозволу  ОСОБА_2,  стали  робити  ремронт  та  перебудову,  пояснивши, що  в  разі  виникнення  проблем щодо  перебудови, то  вони   готові  заплатити   штрафи, які  будуть  накладені  відповідними органами,  на  що  ОСОБА_2  погодилася.

      У  2008  році    вони  заселилися  в  квартиру,  однак   у  2009 році  ОСОБА_2   стала  вимагати  за  квартиру  значно  більше  грошей,  пояснюючи це  тим, що  виросли  ціни  на  квартири.  Вони  не  розраховували  на  такі  кошти  та  не  погоилися  з  ОСОБА_2, після  чого   вона  подала  позов  до  суду.

    Таким чином, пояснила    ОСОБА_5,  вони  з  ОСОБА_2  повністю  домовилися  про  всі  істотні  умови  договору  купівлі-  продажу  квартири  та  відбулася  часткова   оплата  за  квартиру  та  передача  квартири,   про  що  свідчить  розписка  ОСОБА_2  та  те, що  ми  тривалий  час  робили  ремонт  в  квартирі  та  згодом  стали  у  ній   проживати,  повіривши  ОСОБА_2  щодо   подальшого   нотаріального оформлення  договору.

    ОСОБА_5  пояснила,   що  завдаток  дали  ОСОБА_2  до  початку  ремонту  квартири. Ремонт  проводили  до  того часу  поки  ОСОБА_2  не  відмовилася  від  продажі квартири.  Якби  не  було  домовленості  про  купівлю - продаж  квартири, то  вони  не  робили б  ремонту, тим  більше  перебудови  квартири,  усвідомлюючи,    що  ремонт  та  перебудова  потребує  значних  коштів  та  тратити  їх  на  чужу  квартиру  зовсім  недоцільно.

    Поряд  з  цим  ОСОБА_5 пояснила,  що  враховуючи те, що  укласти  такий  договір  купівлі  - продажу  вказаної  квартири  вже  неможливо,   то  вона  не  заперечує  проти  виселення   із  квартири,  вимагаючи  стягнення  із  ОСОБА_2  та  ОСОБА_4   шкоди, заподіяної  внаслідок  витрат, понесених  на  ремонт  та  перебудову  квартири  у  сумі  59500 грн  та  повернення  завдатку, так як  таке  подтверджується  письмовими доказами  та  поясненнями  свідків.

     Щодо  документів, що  стверджують проведення  ремонту, ОСОБА_5  пояснила, що   перші  примірники, які  отримала  від  ОСОБА_8  вона  втратила, так  як  не  слідкувала  за  їх  збереженням, не  розраховуючи  на  те, що  вони  будуть  потрібні  для  суду.  Коли  з*вилася  справа  в  суді, тобто  у  2009 р., то вона  попросила  ОСОБА_8   повторно  надати   документи,  а  тому  мабуть  виникли  такі  розбіжності  в  роках, так як  документи  виготовлялися  вже  на  бланках  2009  року.,  що  свідчить  про  технічні  помилки, а  не  про  їх  несправжність.

    Відповідач  ОСОБА_6  у  судовому  засіданні  висловив  позицію  аналогічну  позиції  ОСОБА_5

    Свідок  по  спрааві  ОСОБА_9  у  судовому  засіданні  пояснила, що  вона  проживає  в  с. Кожухові  поряд  із  ОСОБА_6.  ОСОБА_9  пояснила, що  вона  та  жителі  цього будинку  знали, що  квартира  ОСОБА_2  продається.  

    Свідок   ОСОБА_8  пояснив,  що  проживає  в м. Вінниці  та  займається   підприємницькою  діяльністю, проводячи  ремонти  у  квартирах  та  будинках.  У  2007  р.  до  нього звернулися  ОСОБА_5   з  проханням  щодо  проведення  ремонту  їх квартири, на  що  він  погодився.  Він  склав  договір  із  ОСОБА_6  та виконав  роботи  по  ремонту та  перебудови квартири,  витрачаючи  свої  будівельні  матеріали. ОСОБА_8  пояснив, що  вартість  тих  робіт  склала  36540  грн, які   від  частинами  отримав  від  ОСОБА_5. Роботи, які  проводилися  в   квартирі  ОСОБА_5  в  с.  Кожухові   та  будівельні  матеріали, що  були  витрачені  вказані  у  акті  виконаних  робіт.

    Свідок  ОСОБА_10  та  ОСОБА_11  у  судовому  засіданні  пояснили, що   за  проханням  ОСОБА_5  працювали  підсобниками  коли   бригада  з м. Вінниці   проводила  ремонт.  ОСОБА_5    оплатили їм   за  роботу  біля  3000  грн.,  але  ніяких  документів  про  це  складено  не було.  Свідки  пояснили,  що  знають  від  ОСОБА_5  про те, що  квартиру  у  ОСОБА_2    вони  купили,  а   тому  проводять  по  своєму  ремонт  та  перебудову.

    Свідок  ОСОБА_7  пояснила, що  являється  сестрою  ОСОБА_2  та  проживає  в  с. Кожухові  у  цьому ж  будинку,  де  знаходиться  квартира, про яку  йде  спір. Свідок ОСОБА_7  підтвердила, що  ключі  від  квартири  ОСОБА_5  дала  вона.  Коли  ОСОБА_5  почали  робити ремонт  та  перебудову, то  вона  повідомила  с ОСОБА_2  ОСОБА_2  їй  сказала, що  домовилася  про  квартиру  з  ОСОБА_6, однак  вони  грошей  ще  не  платили. ОСОБА_7  пояснила, що  сестра  із  ОСОБА_6   домовлялися  про  квартиру  у  неї  в  квартирі  та  розписка  написана  у  неї  в  квартирі, але  змісту  їх  розмов  вона  не  чула, так як    в  той  час  вийшла  з  квартири  на   вулицю.

    Свідок  ОСОБА_12    у  судовому  засіданні  пояснив, що   проживає  в  с. Літинці.  Перебуваючи  в  с. Літинці, до  нього  звернулися, як  він  тепер  знає  ОСОБА_5, які  шукали   будинок, в  якому  проживає  ОСОБА_2   Він    провів  їх  до  ОСОБА_2,  яка  вийшла  на   вулицю  та  стояв  поруч  коли  вони  розмовляли. Він  чув, що між  ними  розмова  йшла  про  якісь  документи, але  про  які  саме, він  не чув.

    Свідок  ОСОБА_13  пояснив, що  він  виготовляв  технічний  паспорт  на  квартиру АДРЕСА_1 (2)  в  с.  Кожухові  Літинського району  і  у  технічний  паспорт  він  вніс  все те, що  виявив  при  обстеженні   квартири.

    Пояснення  свідка  ОСОБА_14  суд  не  бере  до  уваги, так як  таке  обставин  справи  не стосується.

     З»ясувавши    позиції  сторін,  пояснення  свідків,  дослідивши  докази  в  справі,  суд  вважає, що   позови  сторін  слід  задовільнити  частково   з  таких   підстав.

    Відповідно до  свідоцтва  про  право  власності  на  житло  від  30.01.1998 р.  та  технічного паспорту (а.с.12-13)   квартира   АДРЕСА_1   належить  на  праві  приватної  спільної  власності  ОСОБА_2, ОСОБА_15,  ОСОБА_16, ОСОБА_3

    Відповідно до  ст.657 ЦК  України  договір  купівлі-  продажу  житлового будинку  (квартири)  укладається  у  письмовій  формі  і  підлягає  нотаріальному    посвідченню  та  державній  реєстрації.

    Відповідно до  ст.  220 ЦК  України  у  разі  недодержання  сторонами  вимоги  закону  про  нотаріальне  посвідчення  договору  такий  договір  є  нікчемним.

    Отже,  враховуючи, що  договір  купівлі-  продажу   квартири  між  сторонами  не  укладено  письмово  та нотаріально  не  посвідчений, то  він   є   нікчемним.

      Вказані  обставини  свідчать  про те, що   АДРЕСА_1  належить    належить  на  праві  приватної  спільної  власності  ОСОБА_2, ОСОБА_15,  ОСОБА_16, ОСОБА_3,  а   не ОСОБА_5,  які  проживають  у  цій  квартирі,  а   тому   вимоги   в  частині   усунення  перешкод   у  користуванні  власністю  шляхом  виселення  підлягають  задоволенню.

      Пояснення   ОСОБА_5  щодо  достовірності  договіру  №8  (а.с.39)  та  акту  виконаних  робіт (а.с.43)  та  розписки про  отримання  коштів  ОСОБА_8  від  ОСОБА_5 (а.с. 43)  суд  вважає   достовірним,  а  тому  вказані  документи  рахує  доказами  про те, що  договір  та  роботи згідно  нього  виконувался  з  квітня 2007 року, за  що  сплочені  кошти, що  вказані  у  розписках.

     Оцінюючи  в  сукупності  докази  по  справі  та  фактичні  обставини  стосовно    укладення  договору  купівлі- продажу  вказаної  квартири,  суд  критично  відноситься  до  доводів   ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ОСОБА_1  щодо  того,  що  ОСОБА_2  не  домовлялася    із  ОСОБА_6  про  купівлю-  продаж  квартири, так як  таке  спростовується  доказами  по справі.

     Так,   розпискою (а.с. 27)  стверджується, що  ОСОБА_2  отримала  від  (Фаб»янчук)  ОСОБА_5    завдаток  750  доларів  у  2006  році,  проти  чого ОСОБА_2  не заперечила.

     Відповідно до  ст.570  ЦК  України  завдатком  є  грошова сума, що  видаэться  кредиторовы  боржником  у  рахунок  належних  з  нього  за  договором  платежів, на  підтвердження  зобов»язання  і  на  забезпечення  його виконання.

      Вказана  обставина  підтверджує, що  у  2006 р.  вони  домовилися  про    купівлю-  продаж  квартири,  що    спростовує  пояснення  ОСОБА_2  про те, що  вона  отримала  ці  кошти  як   плату  за  збиток, так як  ремонт  ОСОБА_5  розпочали   у  квітні  2007   року, що  підтверджується договором (а.с.39),  а   тому   ОСОБА_2  претензії  могла  висувати  щодо   перебудови  квартири  у 2007  році,  а  не у 2006- коли  написана  розписка  про  отримання  коштів.

      Отже,  ОСОБА_5  маючи  реальний  намір   купити  квартиру сплатили  ОСОБА_2  завдаток  в  розмірі  750  доларів США  на  підтвердження  зобов»язання   щодо  купівлі  квартири  і  забезпечення  виконання  цього зобов»язання,  а    ОСОБА_2, маючи   реальний  намір  продати  вказану  квартиру,   прийняла  ці  кошти  як  завдаток,  про  що  склала  розписку.

       Відносини, які  склалися  між  сторонами щодо  купівлі- продажу  квартири  ствердили  у  свідомості  ОСОБА_5  те, що   вони  майбутні  власники  квартири АДРЕСА_1 (2)  в  с.  Кожухові,  яка   належить  ОСОБА_2,  а    тому  вони  з  погодження  ОСОБА_2,  яке  витікає  із  їх  домовленності,  стали   проводити  ремонт  та  перебудову  квартири.

     Вказане   підтверджується  тим, що  ОСОБА_2, знаючи  про  цей  ремонт  та  перебудову,  не  зверталася  до  відповідних  органів  про   самоправні  дії  ОСОБА_5,  якщо  її  вказані  обставини  обурили.

      Задовільняючи   клопотання  ОСОБА_1  через те, що   пояснення  ОСОБА_5  суперечило змісту   технічного  паспорту  на  кваритиру  в  частині  відсутності    в  плані  каміну   та   перебудови,    судом,   за  участю  учасників  процесу,  відповідно до  ст. 187 ЦПК  України,  було  проведено   огляд  квартири, як  речових  доказів,  під  час  якого було  встановлено, що  у  квартирі   АДРЕСА_1 (2)  в с. Кожухові  проведено  ремонт,   проведенння  якого  не   завершено   та   очевидні  перебудови   кімнат. Крім  того,  в  кімнаті, що  знаходиться   з  правої  сторони   від  коридору  у  лівому   дальньому кутку   при  вході  в  кімнату  збудований   стаціонарний  камін,  який  вбудований  у   стіну, що  перегороджує  вказану  кімнату   та  кухню. Крім   цього,  у  вказаній  кімнаті    знесено  приміщення   двох  кладовок,   що  спростувало  зміст  технічного паспорту  на  квартиру, в  якому  камін  та  перебудову  щодо   знесення  кладовок  не зазначено,  однак  такі  будівельні  роботи  проведені.

      Відповідно до  актів  закупки   та  чеків  (  а.с.  47-50)  витрати  на   придбання   сантехнічного   обладнання  склали  1776,5  грн.

      Суд  критично  відноситься  до  витрат, пов*язаних  із  оплатою  підсобних  робочих  ОСОБА_10  та  ОСОБА_11  у   сумі  3000 грн., так як  такі  витрати  письмовими доказами  не  підтверджуються.

       Отже,  на  підставі досліджених  доказів  в  їх  сукупності,  суд  дійшов  висновку, що   витрати  понесені  ОСОБА_6  на  ремонт  та  перебудову  квартири  являються  завданою  їм  шкодою,  внаслідок   дій  ОСОБА_2, ОСОБА_3   ОСОБА_4,  які   спонукали  ОСОБА_6  до  таких  витрат,  та  відмовилися  від  своїх  намірів щодо  продажі  квартири,  одночасно   відмовляючись  від  того, що  вони  мали  такі  наміри,  що  спросстовується  доказами в  справі,  а  тому   із  ОСОБА_2, ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  слід   частково   стягнути  завдану  шкоду  на  підставі  ст. 1166  ЦК  України,  відповідно до  якої   шкода  завдана  майну  фізичної  особи  відшкодовуються  в  повному  обсязі  особою, яка   її завдала.

        З  цих  підстав,  суд  рахує, що  у  задоволенні   позову ОСОБА_2, ОСОБА_3  та  ОСОБА_4   до  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6  щодо  стягнення  моральної  шкоди  в  розмірі  5000 грн.  слід  відмовити, так як  обгрунтування  такої  шкоди  спростовується  тим, що    відносини, які  склалися  між  сторонами щодо  вказаної  квартири   свідчить  про те,  що  такої  шкоди    не завдано,  оскільки   обставини, якими  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  обгрунтовують   заподіяння  моральної  шкоди   створені  з   їх  вини.  

     Досліджуючи  висновок   експертизи № 222-П   від  29.05.10  р.  суд  вважає, що    підтверджує  пояснення     ОСОБА_17 та  ОСОБА_8  щодо   укладення  договору  на  виконання  будівельних  робіт  та  складення  актів  на  їх  виконання  та  не  спростовує   правдивість  цих документів.

     Суд  рахує, що  на  користь  ОСОБА_2, ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  із  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6    та  із   ОСОБА_2,  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4   слід   солідарно  стягнути  судові  витрати   пропорційно  до  розміру  задоволених  вимог на  підставі  ст. 88 ЦПК  України.

    Відповідно до довідки установи  банку  курс  долара  до  гривні  складає  7,9116  грн за  1 долар  США, що  стверджує про те, що  750 доларів  США  в  еквіваленті  складає  5933,7  грн.

        Керуючись  ст . 212-215  ЦПК   України;

                                                         В И Р І Ш И В:

        Позовну  заяву  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  до  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6  про  усунення  перешкод  в  користуванні  власністю  шляхом  виселення   та  стягнення  моральної  шкоди   задовільнити  частково.

      ОСОБА_5  та  ОСОБА_6   із  квартири  АДРЕСА_1   виселити.

     У  зодоволенні  позову  в  частині  стягнення  із   ОСОБА_5  та  ОСОБА_6   на  користь   ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  моральної  шкоди в  розмірі  5000 грн.  відмовити.

   На  користь користь   ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4    із  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6  солідарно  стягнути  судові  витрати,  а  саме  8, 50  грн. судового збору  та 37  грн.  витрат  на  інформаційно- технічне  забезпечення  розгляду  справи.

   Позовну  заяву   ОСОБА_5 та  ОСОБА_6  до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4   про  стягнення  шкоди, завданої  внаслідок  проведеного ремонту  квартири та   сплаченого завдатку  задовільнити  частково.

     Солідарно   із ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4   на  користь ОСОБА_5  та  ОСОБА_6   стягнути  38316, 50 грн.  шкоди  завданої  внаслідок  проведеного  ремонту   квартири  та  завдаток  у  сумі  750 доларів США,  що  в  еквіваленті  складає  5933,7 грн

      На  користь користь ОСОБА_5  та  ОСОБА_5  ОСОБА_18 ОСОБА_19,  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  солідарно  стягнути  судові  витрати,  а  саме  377,92   грн. судового збору  та 120   грн.  витрат  на  інформаційно- технічне  забезпечення  розгляду  справи.

    Із  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6  на  користь  держави  стягнути  63,83  грн. недоплаченої суми  судового збору.

       Рішення  може  бути  оскаржене  до  апеляційного суду  Вінницької  області  через  Літинський  районний  суд  протягом  10  днів з  дня  його оголошення.

           Суддя