П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                           Справа   № 2-а-547 /2010р.

         23 листопада  2010 року                                                                   м.Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

                                                      головуючого судді Коротича І.А.,

                                                      за участю секретаря Пелешок Н.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до управління пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про поновлення строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

05.10.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, про визнання дій відповідача неправомірними та про стягнення із відповідача на його користь недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 по вересень 2010 рік на день винесення рішення, оскільки позивач набув статус дитини війни і згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року підвищення та перерахування пенсії йому не проводить. Позивач також просить зобов’язати  відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.

Позивач в судове засідання не з’явився, просить слухати справу у її відсутність, дані позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак надіслав заперечення в якому просить справу слухати у його відсутності і відмовити позивачу в задоволенні позову за його безпідставністю, а також у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з пенсійного посвідчення НОМЕР_1 ,  позивач ОСОБА_1 , 1939 року народження і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІV від 18 листопада 2004 року відноситься до соціальної категорії – «Дитина війни».

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20.12.2005 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, тому відповідач не нараховував і не сплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії.

Питання щодо конституційності зазначеного Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 року Конституційним Судом України не вирішувалося.

З врахуванням вище викладеного, суд вважає, що відповідачем порушено права позивача стосовно виплати соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році та до 09 липня 2007 року, але оскільки представник відповідача в поданому заперечені наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії в період з 01 січня 2006 року по 04.04.2010 року слід відмовити, тому що наполягання відповідача на застосуванні пропущеного строку звернення позивача до суду є правомірним і є підставою для відмови у задоволенні вище вказаних позовних вимог, відповідно до частини 1 статті 100 КАС України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду має преюдиціарне значення для суді загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року припинили свою чинність відповідно з 22 травня 2008 року.

З наведеного слідує, що починаючи з 22 травня 2008 року і по даний час діє положення ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року), відповідно до якого позивач має право на одержання підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  щомісячно.

Однак, таке підвищення до пенсії позивачу виплачувалось у неповному розмірі у відповідності до вимог ст. 7 Постанови Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативно-правовим актом та її норми суперечать вимога ст. 6 Закону України №2195-ІV.

 В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищеної пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України  №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 05.04.2010р. по 22 листопада 2010р. включно – день винесення судом постанови, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії.

Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії є протиправною.

Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23) .

Безпідставними є доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань .

Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” не прийняв до уваги аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії проводиться підвищення у таких розмірах: з 22 травня – 41,8 грн., з 01 липня – 48,2 грн., з 01 жовтня – 49,8 грн.

Вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, суд приходить до переконання, що у даному випадку має місце порушення прав позивача, що підлягають захисту шляхом часткового задоволення позовних вимог, а саме: зобов’язати управління пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату   підвищення до пенсії позивачу   у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  пенсійний фонд,  його органи та посадові особи  за  шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного  або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та  виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд також вважає  за необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до 04.04.2010 року.  

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача за період з 05.04.2010 року шляхом   покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням виплачених позивачці сум у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 05.04.2010 року, що, на думку суду, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Керуючись ст.19, ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, статтями 6, 11, 71, 99, 100, 158, 160 - 163, 167  КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1   підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

         Зобов'язати  управління Пенсійного фонду України в Кременецькому  районі Тернопільської  області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» з 05 квітня 2010 року,   яке обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

  Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кременецький районний суд протягом десяти днів після її отримання.    

Головуючий: