- 1 -
№ 2а-250/10-0407
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26.10.2010р. м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Заіка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську Дніпропетровської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Березанського взводу ДПС УДАІ України в Київській області Безверхого Олексія Григоровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС Березанського взводу ДПС УДАІ України в Київській області Безверхого О.Г. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що згідно викладених в протоколі та постанові обставин його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14.12.2009р. об 05.25год., керуючи автомобілем Фольцфаген д.н. НОМЕР_1, на 69км. автодороги Київ-Харків в с. Борщів Київської області, перевищив швидкість на 33 км/год., рухався із швидкістю 93 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.
Згідно оскаржуваної постанови і протоколу про адміністративне правопорушення факт порушення зафіксовано приладом «Беркут». Свої заперечення проти факту порушення він виклав письмово в протоколі про адміністративне правопорушення, постанову він вважає незаконною в зв’язку з порушенням працівником ДАІ норм процесуального права і невідповідністю його висновків фактичним обставинам справи. Постанову було складено на підставі фотозйомки, здійсненої приладом «Беркут», що, на думку позивача, є незаконним і не може бути належним доказом по справі. Інших доказів в обґрунтування наявності вини позивача відповідач не надав, заперечення позивача він не врахував та ігнорував і безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач просить задовольнити його позов, визнати незаконною та скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
В судове засідання позивач надав заяву, якою просить розглядати дану справу без його участі, зазначивши, що підтримує свій позов в повному обсязі (а.с.30).
Відповідач в судове засідання не з`явився, про його дату та місце проведення був повідомлений належним чином, але своїм правом приймати в ньому участь не скористався, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Надаючи юридичну оцінку обставинам даної справи, суд керується наступними нормами права.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За змістом оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2009р. серії АІ № 135887 ОСОБА_1 14.12.2009р. об 05.25год. керуючи автомобілем Фольцфаген д.н. НОМЕР_1, на 69км. автодороги Київ-Харків в с. Борщів Київської області, перевищив швидкість на 33 км/год., рухався із швидкістю 93 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює
- 2 -
наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Будь-яких доказів в підтвердження вини позивача відповідачем не надано, заперечень проти позову не надав.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надані належні докази, передбачені ст.ст. 251, 258 КУпАП того, що позивачем було здійснено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 14.12.2009р. серії АІ № 145453 і постанова від 14.12.2009 р. серії АІ № 135887 були складено відповідачем на підставі фотозйомки, здійсненої приладом «Беркут», але відповідно до вимог ст.14-1 КУпАП адміністративна відповідальність в цьому випадку настає у разі фіксації правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху спеціальними засобами, працюючими в автоматичному режимі, а на зазначеному в постанові відрізку шляху, як вказав позивач, немає спеціальних засобів, працюючих в автоматичному режимі, і відео зйомка застосовувалась інспектором ДАІ (відповідачем) в ручному режимі і невідомо в якому місці.
Постановою Окружного адміністративного Суду м. Києва від 19.02.2010р. (справа №2в-4268/09/2670) визначено, що дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відео записуючих вимірювачів швидкості з метою виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху України є протиправними, оскільки вчинені всупереч вимог ст.11 Закону України «Про міліцію». Суд дійшов висновку, що до прийняття нормативно-правового акту, яким буде надано право Міністерству внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України використовувати для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху радіолокаційні відео записуючі вимірювачі швидкості слід заборонити працівникам ДАІ використовувати радіолокаційні відео записуючі вимірювачі швидкості з метою виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем Безверхим О.Г. не з’ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, не з’ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідач не зазначив доказів в підтвердження вини позивача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз’яснюється, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.
Доводи позивача про те, що він не порушував ПДР при проїзді зазначеного відрізку шляху, суд вважає такими, що відповідають дійсності, оскільки до постанови не приєднані інші докази. Крім цього, при винесені постанови порушені права позивача, передбачені ст. 268 КпАП України, тому що він має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката .
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення водієм транспортного засобу швидкості руху), у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, крім того відповідачем не було надано доказів відповідно до правомірності свого рішення.
Як видно із штампу про дату надходження позову до суду, позивачем пропущено строк на його подачу на 4 дні. Однак, враховуючи, що фактичним його місцем проживання є м. Дніпропетровськ, суд
- 3 -
вважає, що позивач спізнився з подачею позову не на великий термін, крім того ще необхідно витребувати оригінали документів, необхідних для розгляду справи. Тому, з назначених підстав суд вважає за можливе поновити позивачу строк на звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; про закриття справи. В даному випадку суд не є органом, що виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 3 ст. 17 КАС України це питання не відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Тому з наведених підстав в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, законними, тому суд дійшов до впевненого висновку про їх задоволення.
Відповідно до частини 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України судові витрати по даній справі в розмірі 03.40грн. слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.2, 9, 71, 86, 87, 94, 102, 158-163, 167, 171-2, 185, 186, 254 КАС України, ст.ст. 33 ч.2, 251, 252,256, 268, 280, 283, 284, 288 ч.5 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Березанського взводу ДПС УДАІ України в Київській області Безверхого Олексія Григоровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити частково.
Поновити позивачу строк за звернення з позовом до суду.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 135887 від 14.12.2010., винесену інспектором ДПС Березанського взводу ДПС УДАІ України в Київській області Безверхим О.Г., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255.00 грн., а дії відповідача по складанню вказаної постанови визнати неправомірними.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 03.40грн. покласти на рахунок держави.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Копію постанови надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу не пізніше 3-х днів після її складення в повному обсязі.
Суддя Р.А. Литвинова