АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «23» березня 2010р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Кузняка В.О.
Суддів Горецької С.О., Давнього В.П.
при секретарі Харабари Л.І.
за участю прокурора Єжелєва П.П.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1 мешканця АДРЕСА_2 українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, працюючого водієм «ДЕЛ ПОСТ», раніше не судимого,
засуджено за ст.286 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання та періодично з’являтись до них на реєстрацію.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто з засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати в сумі 901,44 грн.
Цивільний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Вирішено долю речових доказів.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_3 засуджений за те, що 06 січня 2010 року біля 16 год. 45 хв. керуючи автомобілем «Рено» д/н НОМЕР_1, по дорозі сполученням Чернівці – Криворівня в с. Розтоки Путильського району Чернівецької області допустив порушення п.п. 12.1, 12.3
Справа №11-428/2010 р. Головуючий у І інстанції Дідух Д.В.
Категорія ст.286ч.2 КК України Доповідач Кузняк В.О.
Правил дорожнього руху, в результаті чого не впоравшись з керуванням автомобіля, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя і від отриманих тілесних ушкоджень померла 22 лютого 2010 року.
На вказаний вирок потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду, та призначити засудженому більш суворе покарання з позбавленням його права керувати транспортними засобами.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що призначена засудженому міра покарання є занадто м’якою, вважає, що ОСОБА_3 щиро не розкаявся у вчиненому та не відшкодував йому моральну шкоду.
Заслухавши доповідача, який поставив на обговорення питання про направлення справи на додаткове розслідування в зв’язку з неповнотою досудового та судового слідства, думку прокурора, який вважає, що вирок суду, є не законний і його слід скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, думку засудженого ОСОБА_3, та його захисника ОСОБА_1, які дане питання залишили на погляд суду, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а вирок суду скасуванню, з направленням справи на додаткове розслідування.
Відповідно до ст.22 КПК України, прокурор, слідчий, і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.
Згідно ст.ст. 367 та 368 КПК України підставами для скасування вироку суду є однобічність або неповнота досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. ст.281, 374 КПК України справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, якщо в ході розгляду справи встановлено таку однобічність або неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Ці положення містяться і в роз’ясненнях, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» з яких вбачається, що п овернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Розглядаючи вказану кримінальну справу колегія суддів вважає, що як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції була допущена така неповнота досудового і судового слідства, яка не може бути усунута в апеляційному порядку.
Так, при постановлені вироку, районний суд кваліфікував дії засудженого ОСОБА_3 за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Однак, відповідно до матеріалів кримінальної справи засуджений
ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючою ознакою, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому, при цьому, ні в постанові про порушення кримінальної справи (а.с.1) ні в постанові про притягнення в якості обвинуваченого (а.с. 92), ні в обвинувальному висновку (а.с.100-102) не зазначено, що потерпіла ОСОБА_5 померла від отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень.
З наявного в матеріалах справи акту судово-медичного дослідження №95 мд від 10.01.2010 року (а.с.36 – 37) вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, однак немає жодних даних, що смерть потерпілої настала в наслідок дорожньо транспортної пригоди.
Як видно з матеріалів справи потерпіла ОСОБА_5 померла 22 лютого 2010 року в приміщенні ЛШМД, що по вул. Фастівський, 2 в м. Чернівцях (а.с.110), однак ні в обвинувальному висновку, який прокурором був затверджений 25 лютого 2010 року, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, даному факту не було надано правову оцінку
Таким чином, суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення і засудив ОСОБА_3 за кваліфікуючою ознакою, яка органами досудового слідства не ставилась у вину обвинуваченому.
Вище приведені факти свідчать і про те, що як органами слідства, так і судом було порушено право на захист обвинуваченого, оскільки він не захищався від кваліфікуючої ознаки заподіяння тілесних ушкоджень, які потягнули за собою смерть потерпілої, що є порушенням ст.370 КПК України і свідчить про істотне порушення вимог кримінально- процесуального закону
З огляду на те, що допущена у справі неповнота не може бути усунута в судовому засіданні, вирок районного суду підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, в ході якого слід усунути вказані недоліки, провести слідчі дії, які б підтвердили причинний зв'язок між діями обвинуваченого та настанням смерті потерпілої та призначити додаткову судово-медичну експертизу, для встановлення причинного зв’язку дорожньо-транспортної пригоди з фактом настанні смерті потерпілої ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 368, 370, 374, 281 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.
При проведенні додаткового розслідування органам слідства необхідно виконати всі слідчі дії вказані в мотивувальній частині ухвали.
Головуючий В.О. Кузняк
Судді С.О. Горецька
В.П. Данвій
Копія вірна: суддя