Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.07                                                                                            Справа №  19/263

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Шкурдова  Л. М. (доповідач по справі),

суддів:                                 Міщенко  П. К. суддів:                                 Рудченка С.Г.  

                                                                                                                               .

При секретарі судового засіданні  Рустам’яні Е.А,

за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 25.01.2007р. (в матеріалах справи)

розглянув апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м Полтава  на постанову господарського суду Полтавської області від 03.11.2006 року

по справі  №19/263 (суддя Безрук Т.М.)

за позовом          Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця», м. Харків в особі його структурного підрозділу Пасажирського вагонного депо Гребінка, м. Гребінка

до                              Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

м. Полтава  

про                    скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

Статутне територіально-галузеве об’єднання «Південна залізниця», м. Харків в особі його структурного підрозділу Пасажирського вагонного депо Гребінка звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення від 10.05.2006р. № 818.

Постановою господарського суду Полтавської області від 03.11.2006р. по справі №19/263 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із винесеною постановою, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 03.11.2006р. та прийняте нову постанову, якою визнати рішення виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №818 від 10.05.2006р. про донарахування страхових внесків на суму 72 грн. та стягнення штрафу за неповну сплату внесків на суму 1848 грн., всього на суму 1920 грн. законним.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 15.12.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі  №19/263 та, відповідно до ухвали від 16.12.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 25.12.2006р. розгляд справи призначено на 25.01.2007р.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У відповідності зі ст. 9 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ (далі по тексту –Закону № 2240-ІІІ) Фонд   соціального   страхування   з   тимчасової   втрати працездатності (далі - Фонд) є органом,  який здійснює керівництво та   управління    загальнообов'язковим  державним  соціальним страхуванням  у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію  страхових  внесків  та  інших коштів,  призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких  передбачені  статтею  34  цього  Закону,  та  забезпечує  їх надання,  а також здійснює контроль за використанням  цих  коштів.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що Управління Фондом здійснюють правління та виконавча  дирекція Фонду.  В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі  безпосереднє  управління  здійснюють   правління   та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону №2240-ІІІ в п. 1.5 Статуту Фонду робочими  органами  виконавчої  дирекції  Фонду  та   його відділень  є  виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим,  областях,  містах Києві і Севастополі.  Статутом Фонду може бути  передбачено  створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень  у  районах  та  містах  республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Згідно з пп. 1 п. 2 ст. 27 Закону № 2240-ІІІ страхувальник зобов’язаний зареєструватись у виконавчій дирекції відділення Фонду  як платник страхових внесків та нараховувати  і  сплачувати  в  установлені  строки  та  в повному обсязі страхові внески.  

У відповідності до ст. 23 Закону № 2240-ІІІ Страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю  між нарахованими  для  роботодавців  і найманих працівників страховими внесками  та  витратами,  пов'язаними  з  наданням   матеріального забезпечення  та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць –у день,  встановлений для одержання  в  установах  банку  коштів  на оплату праці за відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчою дирекцією Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності була проведена перевірка повноти нарахування, сплати та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.07.2005р. по 01.04.2006р. у структурному підрозділі СТГО "Південна залізниця" - Пасажирського вагонного депо Гребінка, м. Гребінка. За результатами перевірки був складений акт результатів перевірки від 20-21.04.2006р., в якому констатовано, що позивачем не проводилося нарахування та утримання страхових внесків на суми витрат, пов’язаних з наданням безкоштовного проїзду працівникам (а.с.9-11).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 10.05.2006р. № 818 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, згідно якого позивачу донараховано 72,00грн. страхових внесків та застосовано штраф за неповноту сплати страхових внесків в розмірі 1920,00грн (а.с.12).

Не погодившись із розміром донарахувань та штрафних санкцій позивач звернувся зі скаргою від 21.06.2006р. №774 на рішення від 10.05.2006р. № 818 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Рішенням від 30.06.2006р. №05-31-1411 виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовила позивачу в задоволенні скарги (а.с.21-23).

Відповідно п.4.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»базою для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування громадян є заробітна плата цього платника податку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст.2 Закону України «Про оплату праці»передбачає, що до заробітної плати відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Наказом Укрзалізниці від 13.04.04 р. № 86-Ц затверджено Тимчасовий порядок обліку (далі-Порядок) виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб її працівників.

Цим Порядком визначено, що при отримані працівниками залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів із заробітної плати такого працівника. При цьому, вартість такого безкоштовного проїзду не включається до складу фонду заробітної плати і не являється базою для нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що ці витрати не являються фактичними витратами на оплату праці і підпадають під визначення терміну «додаткового блага», передбаченого п.4.2.9 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»наданого позивачем відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт».

Крім того, згідно Порядку вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».

П.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 передбачено, що витрати, пов'язані з надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту включаються до фонду додаткової заробітної плати.

П.1 Інструкції зазначено, що інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку є конфлікт інтересів і має бути застосована спеціальна норма, передбачена чинним законодавством.

П.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобов'язує, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу рішення має прийматися на користь платника податків.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що вартість безкоштовного проїзду залізницею працівника не може включатись до складу фонду заробітної плати, не є складовою заробітної плати, не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування. Тобто, враховуючи зазначене вище, це додаткова соціальна гарантія для працівника залізниці, встановлена відповідно Кодексу законів про праці України та колективної угоди працівників залізничного транспорту та Закону України «Про залізничний транспорт».

Враховуючи викладене вище, Київський міжобласний апеляційний господарський суд вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області по справі № 19/263 від 03.11.2006р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1.          Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м Полтава  на постанову господарського суду Полтавської області від 03.11.2006 року по справі №129/263 залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Полтавської області від 03.11.2006 року по справі №19/263 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №19/263 повернути до господарського суду Полтавської області.

Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Шкурдова  Л. М.                                            Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.  Судді:                                                                                      Рудченко С.Г.