УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
Головуючої: Вакарук В.М.,
Суддів : Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.
Секретаря: Довжинської Н.Б.
Апелянтки: представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні зустрічну позовну заяву фізичної особи – приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за невиконання зобов’’язань за умовами контракту про інвестиційну діяльність, зняття арешту, закриття виконавчих проваджень та розірвання контракту про інвестиційну діяльність, за апеляційною скаргою фізичної особи – приватного підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 червня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22.06.2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за невиконання зобов’’язань за умовами контракту про інвестиційну діяльність, зняття арешту, закриття виконавчих проваджень та розірвання контракту про інвестиційну діяльність.
На дану ухвалу фізична особа – приватний підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначив про порушення судом вимог чинного процесуального законодавства. Вважає, що судом неправильно повернуто їй позовну заяву з тих підстав, що вже вирішено даний спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.07.2008 року вирішувався спір між ОСОБА_1, як фізичною особою та ОСОБА_2, а в даний час нею подано зустрічний позов від фізичної особи –як приватного підприємця ОСОБА_1, тому суд постановив, на
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-4108/10р. Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Категорія 2 Доповідач Вакарук В.М.
її думку, незаконну ухвалу, яку просила скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Вислухавши пояснення представника апелянтки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 п.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.07.2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Іано-Франківської області від 12.01.2009 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: розірвано договір № 01 про інвестиційну діяльність від 13.04.2005 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 125884,20 грн. внесених коштів по даному договору та 31382,16 грн. процентів та понесених витрат по справі. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання контракту /договору/ від 13.04.2005 року, стягнення пені за порушення умов договору та відшкодування моральної шкоди – відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 14.10.2009 року рішення Івано-Франківського міського суду від 17.07.2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.01.2009 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 125884,20 грн. внесених коштів по даному договору та 31382,16 грн. процентів та понесених витрат по справі скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення суду залишено без змін.
За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що існує рішення Івано-Франківського міського суду від 17.07.2008 року, яке вступило в законну силу в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання контракту /договору/ від 13.04.2005 року, стягнення пені за порушення умов договору та відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до вимог ч.2 п.2 ст.122 ЦПК України обґрунтовано відмовив у відкритті провадження.
Не заслуговують на увагу посилання апелянтки на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що стороною у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання контракту /договору/ від 13.04.2005 року, стягнення пені за порушення умов договору та відшкодування моральної шкоди була фізична особа – ОСОБА_1, а в поданій зустрічній позовній заяві від 14.04.2010 року позивачем є – фізична особа- підприємець ОСОБА_1, яка сама собі дає доручення представляти свої інтереси, як підприємця, не заслуговують на увагу.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 не виступає як інша сторона, а одна і та ж, оскільки в контракті /договорі/ від 13.04.2005 року ОСОБА_1 зазначена як фізична особа-підприємець, а підписала його як фізична особа - ОСОБА_1 і саме нею особисто був визначений її статус при подачі нею первинної позовної заяви, що відповідало принципу диспозитивності, визначеного в ст..11 ЦПК України, так як спір між цими сторонами, а не іншими, виник з підстав невиконання ними умов контракту /договору/ про інвестиційну діяльність від 13.04.2005 року і стосується одного і того ж предмету і з тих самих підстав і вже був предметом розгляду.
Крім того із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, будучи незгідною із ухвалою Верховним Судом України від 14.10.2009 року, якою рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання контракту /договору/ від 13.04.2005 року, стягнення пені за порушення умов договору та відшкодування моральної шкоди, залишено без змін, фактично змінює свою назву, без правового обґрунтування, намагаючись повернутися до повторного розгляду її позовних вимог, що чинним законодавством не передбачено.
Не заслуговують на увагу посилання апелянтки на те, що нею ставились також інші позовні вимоги, які не були предметом розгляду попередніх судів, а саме: зняття арешту та закриття всіх виконавчих проваджень, оскільки зняття арешту – є заходом забезпечення позову, а не є окремою позовною вимогою по даній справі, який застосовується судом до вирішення спору по суті і скасовується судом тоді, коли рішення суду про відмову в позові набрало законної сили, як і питання про закриття виконавчих проваджень вирішується після набрання рішенням законної сили у встановленому законом порядку.
Таким чином, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому з мотивів, наведеннях в апеляційній скарзі, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу фізичної особи – приватного підприємця ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча: В.М.Вакарук
Судді: В.А.Девляшевський
В.Д.Фединяк