З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2010 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Куція Є.М.
при секретарі Літвінчук О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про зміну формулювання причини звільнення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення.
В обгрунтування позовних вимог вказала, що згідно трудової книжки вона працювала в структурному підрозділі відповідача - Горлівській філії Закритого акціонерного товариства КБ «Приватбанк»( яке в подальшому було реорганізовано у відділення «Горлівська філія» Донецького РУ Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк») спочатку операціоністом, а потім менеджером із залучення вкладів фізичних осіб у період з 28 жовтня 2003 року по 14 червня 2010 року. За весь час роботи вона не мала жодних нарікань та доган.
14 червня 2010 року її було звільнено згідно п.2 ст.41 КЗпП України в зв'язку з утратою довіри на підставі наказу від 14 червня 2010 року № 2АКХ-2010/1-3649(3) за допущені порушення вимог п.п.3.1.,3.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку Приватбанку, п.2.1. трудового договору «Про сумлінне виконання своїх трудових обов'язків», ст.131 КЗпП, Інструкції з логістики та порядку ведення пластикових карт Приватбанку, затвердженої наказом № 1825 від 8 грудня 2006 року, Технології обслуговування клієнтів банку - фізичних осіб з видачею кредитної карти при відкритті депозитного вкладу, затвердженої наказом № СП-2007-1/1 від 11 січня 2007 року.
Наказ про звільнення було видано відповідачем на підставі висновку внутрішньої служби безпеки від 14 червня 2010 року по проведеному службовому розслідуванню заяви клієнта банку громадянки ОСОБА_2 щодо факту оформлення на її ім'я кредитної картки та наявності кредитної заборгованості в сумі 3 гривні 43 копійки. Згідно цього розслідування було зроблено висновок про те, що вона здійснила крадіжку кредитної карти, випущеної на ім'я ОСОБА_2 та користувалася грошовими коштами банку в особистих цілях, що є підставою для втрати до неї довіри.
З даним наказом вона не згодна, оскільки у відповідності з вимогами п.2 ч.І ст.41 КЗпП України, додатковими підставами для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
При службовому розслідуванні не взято до уваги те, що згідно посадової інструкції менеджера із залучення вкладів фізичних осіб до її обов'язків не входило обслуговування грошових або товарних цінностей, крім того службовим розслідуванням не заперечується наявність підпису на кредитному договорі громадянки ОСОБА_2 про отримання кредитної карти.
На прохання клієнтів банку, з метою допомоги при сплаті чергових платежів, вона неодноразово здійснювала операції по погашенню кредитів фізичних осіб із своєї зарплатної карти. Цей факт може бути підтверджено у судовому засіданні показами свідків - клієнтів банку та випискою руху коштів по зарплатній карті. Звертає увагу на те, що жодним внутрішнім документом відповідача не передбачена заборона працівникам банку на здійснення таких операцій.
З метою врегулювання конфліктної ситуації із заявником ОСОБА_2, нею було поповнено рахунок спірної кредитної карти 13 травня 2010 року на 10 гривен. При цьому не було стягнуто відповідну комісію за поповнення рахунку. Висновки службового розслідування базуються лише на тому, що комісію при поповненні рахунку не було стягнуто оскільки в момент погашення вона використовувала саме кредитну карту. Але в цей день у платіжній системі банку був збій в зв'язку з чим і не було стягнуто комісію. Наявність збою в цей день може бути підтверджено у судовому засіданні поясненнями свідків. Таким чином висновки розслідування базуються лише на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами.
Просить суд змінити формулювання причини звільнення з пункту 2 статті 41 КЗпП України «в зв'язку з втратою довір'я» на статтю 38 КЗпП України «за власним бажанням».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст.224 ЦПК України. Позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, що позивачка працювала в структурному підрозділі відповідача - Горлівській філії Закритого акціонерного товариства КБ «Приватбанк»( яке в подальшому було реорганізовано у відділення «Горлівська філія» Донецького РУ Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк») спочатку операціоністом, а потім менеджером із залучення вкладів фізичних осіб у період з 28 жовтня 2003 року по 14 червня 2010 року, що підтверджується трудовою книжкою. Відомості про нарікання та догани відсутні.
14 червня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено згідно п.2 ст.41 КЗпП України в зв'язку з утратою довіри на підставі наказу від 14 червня 2010 року № 2АКХ-2010/1-3649(3) за допущені порушення вимог п.п.3.1.,3.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку Приватбанку, п.2.1. трудового договору «Про сумлінне виконання своїх трудових обов'язків», ст.131 КЗпП, Інструкції з логістики та порядку ведення пластикових карт Приватбанку, затвердженої наказом № 1825 від 8 грудня 2006 року, Технології обслуговування клієнтів банку - фізичних осіб з видачею кредитної карти при відкритті депозитного вкладу, затвердженої наказом № СП-2007-1/1 від 11 січня 2007 року.
Наказ про звільнення було видано відповідачем на підставі висновку внутрішньої служби безпеки від 14 червня 2010 року по проведеному службовому розслідуванню заяви клієнта банку ОСОБА_2 щодо факту оформлення на її ім'я кредитної картки та наявності кредитної заборгованості в сумі 3 гривні 43 копійки.
Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6 листопада 1992 року звільнення з підстав втрати довіри суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановлені у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Висновки відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 здійснила крадіжку кредитної карти, випущеної на ім'я ОСОБА_2 та користувалася грошовими коштами банку в особистих цілях не підтверджуються відповідними доказами. Висновок службового розслідування містить посилання на те, що знімки особи, яка знімала гроші в банкоматі по спірній кредитній картці не збереглися. Звіт по результатам скринінгового поліграфологічного тестування позивачки згідно якого вона нібито умисно приховувала відому їй інформацію про дану крадіжку є недопустимим доказом, оскільки згідно ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не доведено вину ОСОБА_1 в крадіжки кредитної карти або передачі карти іншої особі в користування. Порушення ж умов видачі кредитної карти щодо не внесення відповідного запису про видачу карти у журналі видачі платіжних карт не може вважатися порушенням правил проведення операцій з матеріальними цінностями, оскільки до обов'язків позивачки не входило обслуговування грошових або товарних цінностей. Погашення ОСОБА_1 заборгованості по кредиту власними коштами взагалі не має відношення до її трудових обов'язків та цими діями вона не спричинила відповідачу ніякої матеріальної шкоди.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що позивачка не може бути звільнена за п.2 ст.41 КЗпП України і не може бути звільнена з підстав втрати довіри.
Оскільки ОСОБА_1 у позові не заявляла вимог про поновлення на роботі, а таільки просить у позові про зміну формулювання причини звільнення з п.2 ст.41 КЗпП України «в зв'язку з втратою довір'я» на ст.38 КЗпП України «за власним бажанням», суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 11. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 38, 41, 232, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6 листопада 1992 року, суд
В И Р І Ш И В :
позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про зміну формулювання причини звільнення - задовольнити.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з пункту 2 статті 41 КЗпП України «в зв'язку з втратою довір'я» на статтю 38 КЗпП України «за власним бажанням».
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя