Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 липня 2010 року Єнакіївській міський суд Донецької області у складі головуючого судді Куція Є.М.
при секретарі Парфьонової Ю.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої і заочної школи для сліпих та слабозорих, Головного управління науки та освіти м.Києва, Шевченківського районного управління освіти у м.Києві державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул і моральну шкоду,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої і заочної школи для сліпих та слабозорих, Головного управління науки та освіти м.Києва, Шевченківського районного управління освіти у м.Києві державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул і моральну шкоду.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що її було незаконно звільнено з роботи за прогул 16 лютого 2007 року, тому що вона у цей день знаходилась у Апеляційному суді Донецької області у першій половині робочого дня, а після обіду вона заходила до школи, але навчальний процес не проходив. У інші дні вона також приходила на роботу, але уроки не проводила, тому що навчальний процес не проходив у зв’язку із відсутністю як учнів, так і з тим, що учбові класи не були сформовані із-за фальсифікацій керівництва школи та завідуючої.Також пояснила, що з моменту поновлення її на роботі по першому звільненню, вона жодного разу не виконувала своїх обов’язків вчителя, тому що знаходилась на лікарняних та у соціальних відпустках.
В судових засіданнях позивачка наполягала на задоволенні усіх своїх вимог посилаючись на те, що підставою для звільнення за прогули є докладна-акт вчителів Єнакіївського УКП без номеру, без дати, однак у неї не витребували письмових пояснень, відсутній табель обліку робочого часу за лютий 2007 року, вона не була повідомлена про день засідання профспілкового комітету, у травні 2007 року вона знаходилася на амбулаторному лікуванні.
Просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду, яка заподяна їй діями керивництва школи.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, та у судовому засіданні пояснила, що позивачка з 2005 року жодного дня не відпрацювала за своїм фахом у школі, вона постійно знаходиться на лікарняних та у соціальних відпустках. Після того, як її було поновлено на роботі рішенням Шевченківського суду м. Києва, вона на роботу не вийшла, та не надавала письмових документів, які б підтвердили поважність причин її відсутністю на роботі. На засідання профспілки, де вирішувалось питання про отримання згоди профспілки на повторне звільнення, ОСОБА_1 не з’явилася, 16 лютого 2007 року на робочому місті вона була відсутня, у зв’язку з чим вчителя школи склали та підписали акти про її відсутність на робочому місці, а вона, як завідуюча Єнакіївським НКП написала доповідну записку на ім’я директора школи, що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя школи.
Міжобласна спеціальна середня загальноосвітня вечірня ( змінна) і заочна школа для сліпих та слабозорих у судове засідання надала письмові заперечення за позовом, та просила суд розглядати справу за їх відсутністю.
Представник Головного управління освіти та науки м.Києва у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Управліннія освіти Шевченківської районної у м.Києві державної адміністраціі у судове засіданні не з’явився, однак у матеріалах справи є клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив слідуючи фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні було встановлено, що відповідно наказу від 30 серпня 2004 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої Єнакіївським НКП міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої школи для сліпих і слабозорих на 2004-2005 навчальний рік
Відповідно наказу від 7 вересня 2005 року ОСОБА_1 звільнена з посади завідуючої Єнакіївським НКП.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2006 року ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді вчителя математики Єнакіївського Навчально-констультативного пункту з 21 листопада 2005 року, на підставі вказаного рішення був виданий наказ № 80 від 6 вересня 2006 року «про поновлення на роботі», дане рішення суд позивачкою не оскаржувалось і набрало законної чинності.
Відносно вимог позивачки щодо визнання недійсним наказу про її звільнення з роботи за прогул 16 лютого 2007 року за ст. 40 п.4 КзпП України, та поновлення на роботі суд дійшов до наступного.
У судовому засіданні було встановлено, що згідно наказу № 46 від 10 травня 2007 року ОСОБА_1 звільнена з посади вчителя математики Єнакіївського НКП з 16 лютого 2007 року за прогул без поважних причин за ст. 40 п.4 КЗпП України.
Позивачці була надана соціальна відпустка згідно ст.19 Закону України «Про відпустки» у 2006 році за період 2001-2006 роки наказом № 106 від 27 грудня 2006 року протягом 34 календарних днів без урахування вихідних та святкових днів з 4 грудня 2006 року по 24 січня 2007 року.
У період соціальної відпустки ОСОБА_1 перебувала на лікарняному протягом 13 робочих днів, які були додані до соціальної відпустки наказами школи № 8 від 26 січня 2007 року, № 10 від 12 лютого 2007 року і їй продовжено відпустку до 14 лютого 2007 року.
Таким чином, 15 лютого 2007 року ОСОБА_1 повинна була вийти на роботу, але до виконання своїх обов’язків вона не приступила, жодних документів, які б підтвердили поважні причини невиходу на роботу 15 лютого не надано.
Як пояснювала у судовому засіданні позивачка, вона 15 лютого 2007 року знаходилась у Апеляційному суді Донецької області по її справі, а після 12 години вже була на роботі, але школа була закрита, учнів та вчителів не було, тому вона не мала можливості виконувати свої обов’язки. 16 лютого 2007 року, зранку вона приходила на роботу у школу, але учнів у школі не було, уроки не проводились, тому вона не мала можливості працювати.
Відповідно до ст.40 п.4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( у тому числі відсутність на роботі понад три години протягом робочого дня) без поважної причини.
Оскільки 16 лютого 2007 року ОСОБА_1 не вийшла на роботу, вчителями школи було складений акт від 16 лютого 2007 року.
Факт прогулу ОСОБА_1 16 лютого 2007 року також підтверджений доповідною запискою завідуючою Єнакіївським НКП ОСОБА_2
Посилання позивача на те, що вона приходила до школи, але школа не працювала, навчальний процес не проходив, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і є такими, що не відповідає встановленим по справі обставинам, тому що відповідно матеріалів перевірки Контрольно-ревізійного управління у м. Києві за зверненням позивачки, на 2006-2007 навчальний рік кількість учнів складала 8 класів із загальною кількістю 39 учнів, та навчальні заняття проводились в повному обсязі згідно з розкладом занять. Крім того, це також підтверджено перевіркою Головного управління освіти і науки, яка також проводилась за заявою позивачки та встановлено, що навчання проходять у 4-х класних кімнатах в приміщенні Єнакіївського УВП УТОС. Заняття проводяться у дві зміни.
З 19 лютого 2007 року ОСОБА_1 знов знаходилася на лікарняному.
У судовому засіданні було встановлено, що за період з 11 по 25 березня 2007 року ОСОБА_1 не надано ні яких доказів, яки б підтверджували поважність причин її відсутності на роботі за цей період.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору за п.4 ст. 40 КЗпП України можливо тільки за згодою виборчого орану (профспілки), членом якої є працівник за поданням власника або уповноваженого ним органу. Подання повинно розглядатися у присутності особи, відносно якої воно винесено. Розгляд подання за відсутністю працівника можливе лише за його письмовою згодою. Якщо працівник не з’явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах 15 денного строку. У випадку повторної неявки працівника без поважної причини подання може розглядатися за його відсутністю.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово запрошували до Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої ( змінної) і заочної школи для сліпих та слабозорих м.Києва для надання пояснень щодо причин відсутності на роботі за період 16 лютого та з 11 по 25 березня 2007 року, однак вона ні жодного разу не з’явилася та не надала ніяких письмових пояснень.
На 13 квітня, 20 квітня та 27 квітня 2007 року було призначено розширене засідання профспілки та адміністрації щодо згоди профспілки на звільнення ОСОБА_1 за прогули, однак на жодне засідання ОСОБА_1 не з’явилася та письмових пояснень не надала, а тому 27 квітня 2007 року біло винесено рішення та видано наказ № 40 про звільнення ОСОБА_1 з 16 лютого 2007 року за прогули згідно ст.40 п.4 КЗпП України.
Однак 30 квітня 2007 року стало відомо про те, що з 26 квітня 2007 року ОСОБА_1 знов знаходилася на лікарняному, що у подальшому було підтверджено міської лікарнею № 7 м.Єнакієве, а тому наказом № 44 від 7 травня 2007 року було скасовано наказ № 40 від 27 квітня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з 16 лютого 2007 року за ст.40 п.4 КЗпП України.
У судовому засіданні було встановлено, що 7 травня адміністрація школи знов просила ОСОБА_1 надати пояснення у письмовій формі щодо відсутності на роботі 16 лютого та з 11 по 25 березня 2007 року, однак ніяких пояснень від позивачки не було надано.
На 8 травня 2007 року було призначено засідання профспілки та адміністрації щодо вирішення питання про надання згоди на звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул 16 лютого 2007 року.
Про день та час засідання ОСОБА_1 була повідомлена письмово належним чином і цей факт у судовому засіданні ніхто не заперечував.
Однак, 8 травня 2007 року на засідання профспілкового комітету ОСОБА_1 не з’явилася і у зв’язку з коротким робочим днем, за зверненням директора школи, членами профспілкового комітету було вирішено перенести засідання комітету та адміністрації на 10 травня 2007 року.
10 травня 2007 року на розширеному засіданні адміністрації та профспілкового комітету на підставі акту від 16 лютого 2007 року працівників Єнакіївського НКП було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з 16 лютого 2007 року за прогул згідно ст.40 п.4 КЗпП України та наказом № 46 від 10 травня 2007 року вчителя математики Єнакіївського НКП ОСОБА_1 було звільнено з 16 лютого 2007 року з посади згідно ст.40 п.4 КЗпП України.
Наказ № 46 від 10 травня 2007 року було відправлено рекомендованим листом за № 1846 10 травня 2007 року та отримано ОСОБА_1 особисто 16 травня 2007 року.
Згідно ст.43 КЗпП України комітет профспілкової організації розглядає у 15-денний термін подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання у його відсутності допускається лише за письмовою заявою працівника. У разі нез’явлення працівника на засідання розгляд подання відкладається до наступного засідання у межах зазначеного вище 15-денного терміну.
У судовому засідання було встановлено, що на 8 травня 2007 року ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про засідання комітету профспілки та адміністраціі з питання її звільнення за прогул, однак представник відповідача не надав суду жодного доказу того, що ОСОБА_1 було повідомлено про перенесення засідання на 10 травня 2007 року.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням норм діючого трудового законодавства, оскільки засідання комітету профспілки, на якому була надана згода на її звільнення за прогул 16 лютого 2007 року проведено у відсутність працівника, якого своєчасно та належним чином не було повідомлено про засідання комітету профспілки 10 травня 2007 року, чим порушені права ОСОБА_1
Згідно ст.148 КЗпП України дісциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленним проступком, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпусці.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 16 лютого 2007 року.
Як пояснював відповідач у судовому засіданні ОСОБА_1 з 19 лютого 2007 року знаходилася на лікарняному і тільки з 11 по 25 березня 2007 року вона не виходила на роботу і за цей час не надано ніяких підтверджень поважних причин.
Однак у матеріалах справи в наявності є дані про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 лише за період з 5 по 11 березня 2007 року та з 26 по 28 квітня 2007 року і цей період підлягає виключенню з місячного терміну на притягнення до дисциплінарної відповідальності.
При таких обставинах суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно поновити на роботі на посаді вчителя математики Єнакіївського навчально-констультативного пункту Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої (змінної) і заочної школи для сліпих та слабозорих з 16 лютого 2007 року.
Згідно зі ст.235 ч.2 КЗпП України при поновленні на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно довідок, наданих представником школи про заробітну плату ОСОБА_1, середній заробіток позивача складає 978 гривен 87 коп., таким чином сума середнього заробітку за період вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню складає 39154 гривни 48 коп.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд посилається на те, що незаконним звільненням ОСОБА_1 з роботи їй було заподіяно моральної шкоди у вигляді приниження престижу та ділової репутації як фахівця, що спричинило погіршення відносин з оточенням, внаслідок чого їй були спричинені моральні страждання, однак заявлений позивачкою розмір моральної шкоди є занадто збільшеним та необґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди частково та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 гривен.
Позивачка раніш зверталася до суду з позовом до відповідачів, в якому не погоджувалась із встановленим у школі педагогічним навантаженням, з продовженням договорів з учителями школи, посилалась на неналежну оплату праці, у тому числі за час перебування у відрядженні та на курсах підвищення кваліфікації, на те що вона була неналежним чином поновлена на роботу за рішенням Шевченківського районного суду м.Києва та їй було незаконно встановлено менше навантаження ніж було до її звільнення, а також просила поновити її на роботу, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 46 від 10 травня 2007 року її було незаконно звільнено з роботи 16 лютого 2007 року на підставі ст.40 п.4 КЗпП України.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 15 липня 2009 року касаційна скарга ОСОБА_1 була задовольнена частково та рішення Єнакіївського міського суду від 7 грудня 2009 року і ухвала апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2008 року в частині позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі скасовано, а в інший частині залишено без змін, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання неправомірності дій відповідачів задоволенню не підлягають.
Керуючись ст..ст.10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 40 п.4, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міжобласної спеціальнрої середньої загальноосвітньої вечірньої і заочної школи для сліпих та слабозорих, Головного управління науки та освіти м.Києва, Шевченківського районного управління освіти у м.Києві державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул і моральну шкоду – задовольнити частково.
ОСОБА_1 поновити на роботі на посаді вчителя математики Єнакіївського УКП Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої і заочної школи для сліпих та слабозорих з 16 лютого 2007 року.
Стягнути з Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої і заочної школи для сліпих та слабозорих на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу у сумі 39154 (тридцять дев’ять тисяч сто п’ятдесят чотири) гривни 48 коп.
Стягнути з Міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої і заочної школи для сліпих та слабозорих на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривен.
Рішення у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
В іншої частині позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України
Суддя