Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 липня 2010 року Єнакіївській міський суд Донецької області у складі головуючого судді Куція Є.М.
при секретарі Парфьонової Ю.Д.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_2 до Донецького регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що 22 березня 2005 року його було прийнято до Донецького регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Горлівська філія на посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб відділу мікрокредитування з іспитом строком на 2 місяця. 13 вересня 2006 року його було переведно на посаду старшого менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб відділення м.Єнакієве. 26 листопада 2007 року переведено на посаду керуючого відділення «Центр розвітку бізнесу», а 27 квітня 2009 року переведено на посаду керивника відділення групи «Б». Під час роботи була оголошена подяка за показники по рейтингу продаж на 1 працівника та високий особистий рейтинг у П кварталі 2009 року. Однак наказом Донецького регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 9 грудня 2009 року його було звільнено у зв’язку з втратою довіри за порушення, яке було їм допущено у квітні 2007 року, коли він працював старшим менеджером по банківському обслуговуванню юридичних осіб відділення м.Єнакієве.
При ухваленні рішення про його звільнення не були враховані заслуги.
Вважає даний наказ про його покарання незаконним і просить поновити на роботі в посаді керівника відділення групи «Б» Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» з 10 грудня 2009 року та стягнути з відповідача на його користь заробіток за час змушеного прогулу з 10 грудня 2009 року по 19 квітня 2010 року в сумі 31071 гривен 68 коп. і до дня винесення судового рішення, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку в сумі 349 гривен 12 коп., а також стягнути з відповідача на його користь у відшкодування видатків на оплату правової допомоги адвоката 1500 гривен.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_2 було звільнено з дотриманням вимог діючого законодавства.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, прихордить до наступного висновку.
У судовому засіданні було встановлено, що наказом № 54 л/с Донецького регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 22 березня 2005 року позивача було прийнято на роботу на посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб відділу мікрокредитування відділення банку Горлівська філія з 22 березня 2005 року.
Наказом Донецького регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 13 вересня 2006 року позивач переведений на посаду старшого менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб відділення банку в м. Єнакієве.
29 листопада 2007 року ОСОБА_2 був переведений на посаду керуючого відділенням «Центр розвитку бізнесу», а 27 квітня 2009 року - на посаду керівника відділення групи «Б».
Наказом № ZАКL - 2009/ 1-8191 Донецького регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 9 грудня 2009 року позивача звільнено у зв'язку із втратою довіри за ст.41 п.2 КЗпП України. Підставою для звільнення послужили проблеми, пов'язані з погашенням кредиту ОСОБА_3, до оформлення якого у квітні 2007 року позивач мав відношення, як кредитний експерт.
У судовому засіданні було встановлено, що до обов'язків позивача за посадою старшого менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб відділення банку в м. Єнакієве (кредитного експерта) входило оформлення необхідної документації потенційного позичальника на засідання кредитного комітету, при позитивному рішенні якого - підготовка документів і оформлення видачі кредиту.
З 27 квітня 2009 року позивач вже працював керівником відділення групи «Б» у зазначеному банку, із цієї посади названим вище наказом позивача й було звільнено за мотивами втрати довіри на підставі п. 2 ст. 41 Кзот України.
Як вбачається з посадових обов'язків ОСОБА_2 на момент оформлення кредиту ОСОБА_3 він не був працівником, що безпосередньо обслуговує грошові або матеріальні цінності. Надалі, після перекладу на посаду керівника відділення, у його функціональні обов'язки не входило безпосереднє обслуговування кредиту ОСОБА_3, оскільки даний кредит був переданий іншому кредитному експертові.
У посаді керівника відділення групи «Б» робота позивача ніяких дорікань із боку адміністрації банку не викликала, тому хоча дана посада й пов'язана з безпосереднім обслуговуванням грошових цінностей, але ніяких винних дій під час роботи в даній посаді, що давали б підстави адміністрації до втрати до нього довіри не встановлено, у зв'язку із чим він не міг бути звільнений за мотивами втрати довіри на підставі ст.41 п.2 КЗпП України, яка передбачає, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого їм органа може бути розірваним у випадках: 2) винних дій працівника, що безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого їм органа.
У наказі про звільнення вказано, що позивачем необґрунтовано надано кредит ОСОБА_3, хоча рішення про видачу кредиту, відповідно до порядку, затвердженим Головою Правління Приватбанку («Процедура мікрокредитування»), приймається не кредитним експертом, а кредитним комітетом, що є колегіальним органом, що розглядає документи, представлені потенційним позичальником, і інші, підготовлені у відповідності зі своїми посадовими обов'язками кредитним експертом.
У судовому засіданні були досліджені документи щодо оформлення кредиту ОСОБА_3, та було встановлено, що всі необхідні документи були представлені кредитному комітету, який після їх розгляду ухвалив рішення видати кредит ОСОБА_3 Саме на підставі рішення кредитного комітету позивачем надалі і були оформлені необхідні документи для видачі кредиту ОСОБА_3 У забезпечення кредиту позивачем, у числі інших, були оформлені документи й про заставу товару в обороті в магазині, що належить ОСОБА_3 З такого роду забезпеченням кредиту кредитний комітет погодився, порахувавши його достатнім, і ухвалив рішення щодо видачі кредиту.
Таким чином, рішення про видачу кредиту ОСОБА_3 було колегіальним, однак після того, як кредит став проблемним з вини позичальника, яка не змогла належним чином виконувати свої обов'язки за кредитним договором, банком до позивача були застосовані санкції за це у вигляді звільнення, хоча до членів кредитного комітету, які приймали рішення про видачу кредиту ОСОБА_3 та представників служби безпеки банку з боку адміністрації ніяких претензій не було пред’явлено.
Згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (зі змінами та доповненнями) при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених по пунктах 2 і 3 ст. 41 КЗпП України варто враховувати, що розірвання трудового договору по цих підставах не є мірою дисциплінарного стягнення й тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим, при вирішенні справ про звільнення по цих підставах необхідно брати до уваги відповідно час, що пройшло з моменту здійснення винних дій, наступне поводження працівника й інших конкретних обставин, які мають значення для правильного дозволу суперечки.
Відповідно до зазначеного вище роз’ясненнями Верховного Суду України звільнення по підставах втрати довіри (ст.41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, що безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їхнім прийомом, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) зробив навмисно або необережно такі дії, які дають власникові або уповноваженому їм органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
З моменту прийому на роботу в «Приватбанк» позивач сумлінно виконував свої посадові обов’язки. Після оформлення кредиту ОСОБА_3 був двічі передений на вищестоящі посади, а саме 29 листопада 2007 року - на посаду керуючого відділенням «Центр розвитку бізнесу», а 27 квітня 2009 року - на посаду керівника відділення групи «Б». До матеріалів справи надані копії документів про заохочення позивача за сумлінну роботу як у період до оформлення кредиту ОСОБА_3, так і після цього. Крім того, у трудовій книжці зроблений запис про заохочення - оголошена подяка за кращі показники по рейтингу продажів на 1 співробітника й високий особистий рейтинг в П-му кварталі 2009 року. На момент оформлення кредиту ОСОБА_3 позивач не був працівником, що безпосередньо обслуговує грошові й матеріальні цінності.
При таких обставинах суд вважає, що у адміністрації банку не було законних підстав для звільнення позивача з посади керівника відділення групи «Б» за дії відносно подій, після яких пройшло більше двох з половиною років, у період знаходження його в посаді старшого менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб (кредитного експерта), тим більше, що ніяких винних дій, що давали б підстави для його звільнення він не робив ні в період оформлення документів по кредиту ОСОБА_3, ні з моменту призначення на посаду керівника відділення групи «Б», з якої був звільнений на підставі ст.41 ч.2 КЗпП України 9 грудня 2009 року.
При таких обставинах суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно поновити на роботі на посаді керівника відділення групи «Б» Донецького регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» з 10 грудня 2009 року.
Згідно зі ст.235 ч.2 КЗпП України при поновленні на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно довідки, наданої відповідачем про заробітну плату ОСОБА_2 середньоденна заробітна плата позивача - 349 гривен 12 коп., таким чином сума середнього заробітку за період вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню складає 49575 гривен 04 коп.
Позивачем у зв’язку з необхідністю одержання правової допомоги по даній справі 9 лютого 2010 року укладена угода з адвокатом, відповідно до якої сплачено адвокату 1500 гривен. Дана сума відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України ставиться до судових видатків, тобто до видатків, пов'язаним з розглядом судової справи.
Згідно ст. 84 і ст. 88 ЦПК України при задоволенні позовних вимог судом відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені видатки на оплату правової допомоги, наданої по дійсній справі адвокатом, тобто стягненню на користь позивача підлягає сума 1500 гривен.
Керуючись ст..ст.10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 41 п.2, 231, 233, 235 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
ОСОБА_2 поновити на роботі на посаді керівника відділення групи «Б» Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» з 10 грудня 2009 року.
Стягнути з Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2009 року по 5 липня 2010 року у сумі 49575 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) гривен 04 коп.
Стягнути з Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги у розмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривен.
Рішення у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України
Суддя