Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2010 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Куція Є.М.
при секретарі Літвінчук О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про признання недійсними свідоцтва про право на спадщину і договору довічного утримання та визнання права власності на 1\4 квартири,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про признання недійсними свідоцтва про право на спадщину і договору довічного утримання та визнання права власності на 1\4 квартири
В обгрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних долях (по 1\2 частині) належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 820 від 19 червня 1996 року.
ОСОБА_4 був його рідним батьком, а відповідачка ОСОБА_2 мачухой. 11 грудня 1996 року його батько та мачуха заповідали йому все своє майно, яке буде належити їм на день смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4. На момент смерті заповіт батьком скасовано не було.
На момент смерті батька відповідачка ОСОБА_2 досягла пенсійного віку та була непрацездатною тому її доля у спадщині повинна складати 1\2 частини від половини квартири, що належала його батькові, а саме 1\4 квартири. Оскільки відповідачка ОСОБА_2 мешкала разом зі спадкодавцем на момент його смерті вона вважається такою, що прийняла спадщину.
ОСОБА_2 належало 1\2 частина вищевказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло № 820 від 19 червня 1996 року, з врахуванням її права на обов'язкову долю у спадщині, їй повинно належати 3\4 частини цієї квартири, а йому 1\4 частина.
Він я мав намір прийняти спадщину у встановлений законом строк, однак при підготовці документів, необхідних для подання заяви на прийняття спадщини побачив, що у заповіті, що був посвідчений від імені ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Єнакієвської державної нотаріальної контори 11 грудня 1996 року реєстровий № 3831 було помилково записано по-батькові заповідача «ОСОБА_4». Тобто заповіт не відповідав даним по-батькові його батька, що були вказані у свідоцтві про його смерть.
Рішенням Єнакієвського міського суду Донецького області від 29 жовтня 2009 року було встановлено факт належності його батьку ОСОБА_4 заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори 11 грудня 1996 року реєстровий № 3831.
Також рішенням Єнакіївського міського суду Донецького області від 26 лютого 2010 року йому надано додатковий термін на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4.
18 березня 2010 року ним було подано до Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно листа Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори № 311 від 18 березня 2010 року відповідачка ОСОБА_2 оформила свідоцтво про право на спадщину на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, тобто на все майно, що належало його батькові на день смерті незважаючи на його заповіт. Також було повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину на його ім'я видати не можливо в зв'язку з відсутністю спадкового майна.
В даний час йому стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 скасувала свій заповіт від 11 грудня 1996 року та уклала 17 вересня 2007 року договір довічного утримання з відповідачкою ОСОБА_3, згідно якого передала їй у власність вищевказану квартиру, чим порушила його права на 1\4 частину спадкового майна, яке повинно належати йому на підставі заповіту батька.
Дані відомості були отримані на підставі заяви про забезпечення доказів, що була подана до Єнакіївського міського суду Донецької області. Копії витребуваних документів він отримав у суді 7 липня 2010 року.
Оскільки згідно закону свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним, він змушений звернутися до суду з позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке було видане відповідачці ОСОБА_2, оскільки вона мала право на 1\4 частини спадкової частини квартири, а оформила свідоцтво на 1\2 частини.
Крім того, при укладенні договору довічного утримання відповідачка ОСОБА_2 розпорядилася 1\4 частини квартири, яка повинна належати йому.
В добровільному порядку внести зміни у свідоцтво про право на спадщину та договір довічного утримання відповідачі відмовилися, тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом.
Просить суд визнати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним застосував правові наслідки, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України.
Визнати свідоцтво про право на спадщину від 20 червня 2007 року реєстр 1-2697 на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, видане Першою
Єнакіївською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 частково недійсними в 1\4 частині його долі у спадковому майні.
Визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що позивач ніколи їм не допомагав, не відвідував їх, не цікавився їх життям та станом здоров’я. Крім того у позивача є квартира, а тому він не має права на квартиру батька.
Нотаріус Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори Стародубова І.А. суду пояснила, що дійсно при оформленні заповіту від імені ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Єнакієвської державної нотаріальної контори 11 грудня 1996 року реєстровий № 3831 було помилково записано по-батькові заповідача «ОСОБА_4», а тому у подальшому при оформленні документів на спадщину з витягу були видані невірні дані.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
На підставі ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
У відповідності зі ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних долях (по 1\2 частині) належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 820 від 19 червня 1996 року.
11 грудня 1996 року ОСОБА_4 заповідав йому все своє майно, яке буде належити йому на день смерті і у цьому заповіті допущено помилку замість по-батькові ОСОБА_4 вказано - ОСОБА_4.
Рішенням Єнакієвського міського суду Донецького області від 29 жовтня 2009 року було встановлено факт належності ОСОБА_4 заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори 11 грудня 1996 року реєстровий № 3831.
Згідно ст..1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. На момент смерті заповіт скасовано не було.
Відповідно до ч.І ст.1241 ЦК України непрацездатна вдова спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
На момент смерті ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_2 досягла пенсійного віку та була непрацездатною тому її доля у спадщині повинна складати 1\2 частини від половини квартири, що належала ОСОБА_4, а саме 1\4 квартири. Оскільки відповідачка ОСОБА_2 мешкала разом зі спадкодавцем на момент його смерті вона вважається такою, що прийняла спадщину.
ОСОБА_2 належить 1\2 частина вищевказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло № 820 від 19 червня 1996 року.
Однак, оскільки є не скасований заповіт від імені ОСОБА_4, то ОСОБА_2 має право тільки на обов’язкову частку, тобто на 1\2 частини від 1\4 частини, а саме на 1\8 частини.
Оскільки ОСОБА_2 належить 1\2 частина квартири на підставі свідоцтв про право власності та 1\8 частина – обов’язкова частка, її доля складає 5\8 частини спірної квартири.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецького області від 26 лютого 2010 року ОСОБА_1 надано додатковий термін на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4.
Таким чином, позивачу згідно заповіту батька ОСОБА_4 повинно належати, з урахуванням обов’язкової частку відповідачки ОСОБА_2 3\8 частини квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 скасувала свій заповіт від 11 грудня 1996 року та уклала 17 вересня 2007 року договір довічного утримання з відповідачкою ОСОБА_3, згідно якого передала їй у власність вищевказану квартиру.
Таким чином діями ОСОБА_2 порушені права позивача на його частину спадкового майна, яке повинно належати йому на підставі заповіту батька.
Крім того, при укладенні договору довічного утримання відповідачка ОСОБА_2 також розпорядилася частиною квартири, яка повинна належати позивачу.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне визнати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину від 20 червня 2007 року реєстр 1-2697 на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, видане Першою
Єнакіївською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 частково недійсними в 3\8 частини долі позивача у спадковому майні, визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 3\8 частини квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме на 5\8 частини квартири АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст..ст.215,216,1223,1233, 1241,1301 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про признання недійсними свідоцтва про право на спадщину і договору довічного утримання та визнання права власності на 1\4 квартири – задовольнити частково.
Визнати договір довічного утримання від 17 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним.
Визнати свідоцтво про право на спадщину від 20 червня 2007 року реєстр 1-2697 на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, видане Першою
Єнакіївською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 частково недійсними в 3\8 частини долі ОСОБА_1 у спадковому майні.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 3\8 частини квартири АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме на 5\8 частини квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів після його проголошення.
Суддя