- 1 -
№ 2а-112/10-0407
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08.11.2010р. м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Заіка А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську Дніпропетровської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ для обслуговування м.Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС ВДАІ для обслуговування адміністративної території м.Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Капелюшного В.А. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДАІ для обслуговування м.Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС ВДАІ для обслуговування адміністративної території м.Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Капелюшного В.А. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, він зазначає, що інспектором ДАІ 16.02.2010р. у відношенні нього була складена постанова, в якій зазначено, що ніби-то він 16.02.2010р. о 22.15год., керуючи а.м. «Шкода» д.н. НОМЕР_1, у м. Дніпропетровську проїхав перехрестя пр. Леніна та вул. Сєрова на заборонений сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 Правил дорожнього руху України (ПДР), і скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
За результатами винесення постанови його було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 430грн.
Свою незгоду із стягненням позивач аргументує тим, що в дійсності було так, що 16.02.2010р., коли він рухався на вказаному автомобілі поруч з іншими транспортними засобами по пр. Пушкіна в бік пр. Гагаріна у м. Дніпропетровську, виїхав та проїхав перехрестя на зелений сигнал світлофору, не створюючи перешкод іншим транспортним засобам та руху пішоходів. Через 40-50м. після того, як він проїхав вказане перехрестя, він був зупинений інспектором ДАІ Капелюшним, який не слухаючи його, у своєму автомобілі одноособово склав протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ № 213825 від 16.02.2010р. та постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 085874 від 16.02.2010р. Обвинувачення відповідача ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах. Інспектор не врахував ту обставину, що він виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора, тому він зобов`язаний завершити рух у своєму напрямку незалежно від сигналів світлофору на виїзді.
Відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення в порушення вимог ст.ст. 251, 256, 268 та 280 КУпАП. До постанови, що оскаржується, не додається ніяких інших доказів, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому містяться особисті усні звинувачення відповідача, тобто його вина в скоєнні правопорушення нічим не доведена. Вказані ним в протоколі пояснення інспектором взагалі не розглядались.
Крім того, на його прохання йому не були роз`яснено його права та зміст ст.63 Конституції України, інспектор йому відповів, що й нього нема часу це робити.
Позивач в позові зазначає, що він раніше вже звертався з цим же позовом до суду, але оскільки ним помилково було вказано місце проживання м. Дніпропетровськ, то ухвалою суду його позов було повернуто. Через цю обставину він пропустив строк на звернення до суду з позовом про оскарження вказаної постанови. Позивач просить поновити йому строк на
- 2 -
звернення до суду, визнати незаконною та скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов та наведені в ньому доводи, просив його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, він надав заяву, якою просить розглянути дану справу без його участі, вважає, що адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 складено ним правомірно та обґрунтовано, з позовом не згоден. Він просить суд врахувати строки оскарження постанови та винести рішення згідно з чинним законодавством (18).
Вивчивши матеріали справи, на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були надані позивачем та досліджені в ході дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами по справах про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речовими доказами та ін.
Відповідачем – інспектором ДАІ - не надано суду доказів, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, доводи позивача спростовані не були.
Оскаржувана постанова винесена з численними порушеннями та недотриманням вимог по її складанню. Вона ґрунтується на єдиному джерелі доказів з боку відповідача – протоколі про адміністративне правопорушення. В протоколі зазначено час його складання – 22.20год., також в ньому вказано, що розгляд адміністративної справи відбудеться 16.02.2010р. в 22.20год. Тобто, протокол складено одночасно з постановою, всі дії відповідачем по складанню вказаних процесуальних документів виконано поспішно, без урахування пояснень, заперечень та клопотань позивача, без допиту свідків, без встановлення конкретних обставин справи.
При складанні протоколу та винесенні постанови не дотримано загальних правил накладання стягнення за адміністративне правопорушення, що передбачені ч.2 ст.33 КУпАП (характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність).
Відповідачем повністю ігноровано пояснення позивача щодо того, що він все виконав у відповідності до вимог ПДР України, тобто виконав всі дії відповідно до дозволяючого, тобто зеленого сигналу світлофора, а значить ПДР він не порушив, жодних негативних наслідків від його дій не наступило, нікому не завдано ні перешкод, ні тим більше шкоди.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз’яснюється, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім відводів.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, при розгляді справи не знайшов свого підтвердження, крім того відповідачем не було надано доказів відповідно до правомірності свого рішення, а в обґрунтування оскаржуваної постанови односторонньо покладено суб`єктивне твердження відповідача, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи позивача про обставини, які стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення та постанови, суд вважає такими, що відповідають дійсності,
- 3 -
оскільки до постанови не приєднані інші докази. Крім цього, при винесені постанови порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП України, тому що він має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката. Інспектором ДАІ не було враховано жодне клопотання позивача, протокол та постанову складено поспішно та необ`єктивно.
Оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем Капелюшним В.А. не з’ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, не з’ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не зазначено доказів в підтвердження вини позивача, суд дійшов до висновку про ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; про закриття справи. В даному випадку суд не є органом, що виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 3 ст. 17 КАС України це питання не відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Тому з наведених підстав в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, законними, тому суд дійшов до впевненого висновку про їх задоволення.
Розглядаючи клопотання позивача про поновлення йому строку на звернення до суду з даним позовом, суд доходить до висновку, що є підстави для поновлення цього строку, оскільки позивач в строк, раніше вже звертався з таким позовом, але через помилково зазначене невірне місце його проживання позов йому було повернуто, як непідсудний Вільногірському суду. Але, як вбачається з копії окремої сторінки паспорта позивача, він є мешканцем м. Вільногірська, тому його позов має бути розглянуто цим судом, при цьому слід поновити йому строк на звернення з цим позовом до суду.
Відповідно до частини 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України судові витрати по даній справі в розмірі 03.40грн. слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.2, 9, 71, 86, 87, 94, 102, 158-163, 167, 171-2, 185, 186, 254 КАС України, ст.ст. 33 ч.2, 251, 252,256, 268, 280, 283, 284, 288 ч.5 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ для обслуговування м.Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС ВДАІ для обслуговування адміністративної території м.Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Капелюшного В.А. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити частково.
Поновити позивачу процесуальний строк за звернення з позовом до суду.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 085874 від 16.02.2010., винесену інспектором ДПС БДПС ВДАІ для обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Капелюшним В.А. , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП та
- 4 -
накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430.00 грн., а дії відповідача по складанню вказаної постанови визнати неправомірними.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 03.40грн. покласти на рахунок держави.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Копію постанови надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу не пізніше 3-х днів після її складення в повному обсязі.
Суддя Р.А.Литвинова