Справа № 2-а-756
2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого по справі-судді Безпрозванного В. В.
при секретарі – Мізюн Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову ВЕ 027235 від 08 грудня 2008 року про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 08 грудня 2008 року інспектором УДАІ в Миколаївській області було винесено постанову ВЕ 027235 про адміністративне правопорушення. Згідно даної постанови позивач 08.12.2008 року о 12-35 год., керуючи автомобілем Мазда, д/н НОМЕР_1 в м. Миколаєві по пр.. Героїв Сталінграду в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» рухався зі швидкістю 83 км/год. Позивач був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і на нього був накладений штраф у розмірі 340 гривень.
Позивач вважає дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності неправомірними та просить скасувати дану постанову через те, що вона винесена з порушенням вимог КУпАП, оскільки прилад «Візир» не працював в автоматичному режимі, та що із доданих до постанови фото не вбачається, що саме його автомобіль допустив вищевказане правопорушення.
Сторони в судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином і своєчасно. Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху підтверджується наданими суду доказами.
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення необхідно з’ясувати місце вчинення, швидкісний режим, що встановлено на зазначеній ділянці дороги, факт перевищення швидкості. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
З доданої до постанови фотозйомки задньої частини автомобіля на якій зазначена швидкість руху та фотозйомки місцевості не можливо встановити наявність правопорушення та винуватість особи в його скоєні, оскільки з фотозйомок не вбачається, що автомобіль знаходився у стані руху та, що за кермом автомобіля хтось знаходився.
Ст.10 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 року № 113/98-ВР встановлює, що результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характери стики похибок або невизначеності вимірювань. Однак в порушення вимог вказаного закону у постанові відсутні відомості стосовно розміру похибок приладу "Візир", що перешкоджає використанню результатів вимірювання в якості доказів по справі.
Крім того, згідно Методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості „Візир” цей прилад забезпечує відеозапис (фотографування) порушень швидкісного режиму або інших ситуацій як в стаціонарному, так і патрульному режимі роботи, управління приладом здійснюється багатофункціональними кнопками та перемичками, усі настройки приладу є „умовними” і потребують настроювання приладу кожен раз під конкретний тип автодороги. Функцій автоматичного приведення приладу в дію, передачі даних та їх одночасної автоматизованої обробки ВШ „Візир” не містить. В розділу 6 Методичних рекомендацій описані орієнтовні методи роботи з ВШ „Візир”, де вказується на необхідність складення інспектором протоколу у разі скоєння правопорушення, зафіксованого за допомогою ВШ „Візир”, що також узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Таким чином, фіксація приладом "Візир" не може вважатись фіксацією працюючим в автономному режимі спеціальним технічним засобом.
Згідно ч. 5 ст. 285 Кодексу України про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Однак, в порушення зазначених вимог закону постанова по справі про адміністративне правопорушення позивачки не вручалася.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач у зазначеній постанові по справі про адміністративне правопорушення не є належним та достатнім доказом для встановлення наявності адміністративного правопорушення та винної особи у його скоєнні, як того вимагає закон, в зв’язку з чим, адміністративний позов підлягає задоволенню, а вказана постанова скасуванню.
Крім того, позивач просив поновити йому строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що оскаржувану постанову він отримав не вчасно.
Дослідивши пояснення позивача та матеріали справи суд вважає за можливе поновити позивачу строк на оскарження постанови
Керуючись ст.ст. 158-161,163,167,256 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову ВЕ 027235 від 08 грудня 2010 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 340 гривень.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Безпрозванний