ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

17 листопада 2010 р.                                                                                   № 2/72  

           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В.  - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши  касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 р. (змінено рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2010 р.)

у справі№ 2/72

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри Україна"

пророзірвання договору оренди та стягнення

77 091,43 грн.

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС"

простягнення 108 533,97 грн.,

в с т а н о в и в:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС" касаційна скарга б/н від 05.10.2010 р. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 р. у справі № 2/72 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.

         Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

         Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

     Згідно з пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", яким встановлено розмір сплати державного мита в Україні, ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а"), а з позовних заяв немайнового характеру - в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "б").

Відповідно до п. 24 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, із зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійними позовними вимогами мито справляється на загальних підставах.

  При цьому, відповідно до п. 33 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита" з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

        У касаційній скарзі оскаржуються висновки господарських судів, викладені у рішенні та постанові, як щодо первісного позову (про розірвання договору та стягнення 77 091,43 грн.), так і щодо зустрічного позову (про стягнення 108 533,97 грн.), кожен з яких підлягає оплаті державним митом у встановлених порядку і розмірі, у зв'язку з чим державне мито при поданні касаційної скарги підлягало сплаті у розмірі  970,63 грн.

До касаційної скарги у якості доказу сплати державного мита додана квитанція № 2290916 від 05.10.2010 р. про сплату 428,00 грн., що з огляду на викладене свідчить про сплату державного мита за розгляд касаційної скарги у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством України.

Таким чином, надана скаржником квитанція № 2290916 від 05.10.2010 р. не може бути доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.  

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Касаційна інстанція зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини 1 цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно, враховуючи вимоги статей 53, 110 зазначеного Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд  

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 р. у справі № 2/72 повернути скаржнику.

          Головуючий суддя                                                                О.В. Кот

Судді                                                                                        А.М. Демидова

                                                                                                 С.Р. Шевчук