Справа № 2-4635/10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
17 листопада 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А..
при секретарі - Півень Я.В.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – Коваленка Р.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтаві справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки та недійсною умови договору, відновлення становища,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки та недійсною умови договору, відновлення становища. В позові посилався на те, що 29 грудня 2006 року Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ним - ОСОБА_3 - укладено кредитний договір. За вказаними договором позивачем одержано від ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 88476 грн. на умовах повернення вказаних коштів та сплати процентів. Згідно вказаного договору процентна ставка за кредитом сторонами визначена у розмірі 1,34% на місяць. Але з 01 лютого 2009 року відповідачем в односторонньому порядку збільшено розмір процентів за вказаним кредитним договором до 27,48% річних. З вказаним підвищенням відсоткової ставки позивач не погоджується, вважає його таким, що вчинено всупереч прямої заборони закону – ст.1056? ЦК України. Умова договору, що надає банку право в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку є такою, що суперечить законодавству та порушує його право. Також посилається на те, що відповідачем про збільшення відсоткової ставки у встановленому договором порядку його повідомлено не було. Тому просить суд визнати умови п.2.3.1 кредитного договору №PLOKAU05600086 від 29.12.2006 року недійсними, визнати незаконним збільшення ЗАТ КБ «ПриватБанк» відсоткової ставки за вказаним кредитним договором, зобов’язати відповідача застосовувати за договором процентну ставку у розмірі 1,34% на місяць та здійснити перерахунок переплачених коштів в рахунок погашення тіла кредиту з моменту підвищення відсоткової ставки.
В судове засідання позивач не з’явився, але надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача Коваленко Р.Й. в судовому засіданні проти позову заперечив, вважаючи, що позовні вимоги на законі та умовах договору не ґрунтуються. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом, 29 грудня 2006 року Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір (а.с.10-11). За умовами вказаного договору відповідач видав позивачу кредит в сумі 88476 грн., з яких 63551 грн. – на придбання автомобіля, 24916 грн. – на сплату страхових платежів.
Тому суд приходить до висновку, що між сторонами з вказаного договору виникли відповідні правовідносини, які регулюються умовами договору та чинним законодавством.
Згідно п.1.1. договору за користування кредитом позивач має сплачувати відповідачу відсотки в розмірі 1,34% на місяць. При цьому сума щомісячного платежу ОСОБА_3 склала 1362 грн.24 коп.
Як передбачено п.2.3.1. договору, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів України, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10 відсотків у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).
Відповідно до офіційної інформації НБУ на час укладення сторонами кредитного договору офіційний курс долара США до гривні було встановлено у розмірі 5,05 грн. за 1 долар США, а на час збільшення відсоткової ставки - 7,70 грн. за 1 долар США.
За вказаний період з 29 грудня 2006 року по 01 лютого 2009 року облікова ставка НБУ також змінилась: з 8,5% річних до 12%.
Тобто виникли підстави для збільшення відсоткової ставки згідно з умовами кредитного договору.
Посилання позивача на заборону збільшення відсоткової ставки за кредитом відповідно до ст1056? ЦК України суд до уваги не бере. Вказана норма була введена в дію Законом України від 21.01.2010 року, тобто після виникнення правовідносин згідно кредитного договору від 29 грудня 2006 року, та зворотної сили не має. Тому обсяг правовідносин, що виник між сторонами на підставі кредитного договору, вказаною правовою нормою змінений (зменшений) бути не може.
На час укладення кредитного договору 29.12.2006 року будь-які законодавчі обмеження щодо надання права банку збільшувати проценти в односторонньому порядку, якщо сторони це погодили при укладенні договору, були відсутні.
ОСОБА_3 на час укладення договору з його умовою, передбаченою п.2.3.1. погоджувався, чим фактично погодився з підвищенням відсоткової ставки банком в односторонньому порядку у лютому 2009 року.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Як передбачено ст.215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання стороною на момент його вчинення вимог, встановлених ст.203 ЦК України.
Жодною із сторін не було надано суду доказів, що свідчили б про те, що оскаржуваний правочин – п.2.3.1. договору – на час його укладення суперечив актам чинного законодавства, волевиявлення учасника правочину не відповідало його внутрішній волі або не було вільним, або про наявність інших підстав для визнання правочину недійсним.
Тому в задоволенні позовної вимоги про визнання п.2.3.1. договору недійсним необхідно відмовити.
Також суд приходить до висновку про наявність у відповідача права збільшувати в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитом в межах п.2.3.1. договору.
При цьому, згідно умов договору час збільшення ставки з повідомленням про це позичальника не пов’язаний. Як вбачається з п.2.3.1. договору, «банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки».
Тому неодержання позивачем листа з повідомленням про збільшення відсоткової ставки не тягне за собою такого наслідку як заборона її підвищення.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки та недійсною умови договору, відновлення становища - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня його проголошення.
Головуючий О.А.Самсонова