Справа № 2-  25    / 10

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я  

іменем україни

19 листопада      2010   року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,  

при секретарі Слепченко Я.В.,

за участю:  

позивача ОСОБА_1,

представник позивача адвоката ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи – ОСОБА_7,  Житлово-експлуатаційна дільниця № 16,  ОСОБА_8,  -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1   05 березня   2008  року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом   до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті залиття квартири, який  уточнила в поданій до суду 21 березня 2008 року заяві.

В позовній заяві посилалася на те, що є власником АДРЕСА_1,  відповідач ОСОБА_6 мешкає поверхом вище в квартирі АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Також вказувала, що 06 лютого 2008 року з вище розташованої кв. АДРЕСА_2 відбулося затоплення її квартири, пошкоджено стелю та стіни.

В позовній заяві позивач просила  суд стягнути з відповідачів  в солідарному порядку на її користь 3291 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали  позовні вимоги,  посилалась на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 жодного разу в судове засідання не з’явилися, будучи повідомлені судом належним чином  про час та місце розгляду справи.

Представник відповідачів ОСОБА_9 в судових засіданням позовні вимоги не визнавав та просив суд відмовити в їх задоволенні. В судове засідання 19 листопада 2010 року з’явився, але після оголошеної судом перерви залу судового засідання залишив, не повідомивши про причини.

Представник третьої особи ОСОБА_7  в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь в розгляді справи, дослідивши зібрані в справі докази,  приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29 вересня 1997 року та  договору дарування від 20 квітня 2001 року є власником 2/3 частин АДРЕСА_1. Власником 1/3 частини вказаної квартири є син позивача ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також встановлено, що  згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 листопада 1997 року квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7.    Відповідач ОСОБА_6 не є власником квартири та не знаходиться в ній на реєстраційному обліку.

Також встановлено, що  06 лютого   2008 року  в квартирі АДРЕСА_2 в м. Полтаві у  зв’язку з пошкодженням водопровідного  шлангу відбулося витікання  води, в результаті чого було затоплено квартиру АДРЕСА_1  в м. Полтаві по пров. Заячий, 3.

Обставина залиття водою квартири АДРЕСА_1 саме з квартири АДРЕСА_2 підтверджується  актом обстеження від 06 лютого 2008 року та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.

Натомість відповідачі жодних доказів на спростування вказаної обставини  до суду не надали.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 76 від 09 вересня 2010 року   вартість відновлювальних робіт після залиття квартири АДРЕСА_1 в житловому будинку за адресою м. Полтава, пр. Заячий, 3 станом на час проведення експертизи складає 3050 грн.

Згідно зі  до  ст.   22 ЦК України   особа має право на відшкодування витрат, які зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України завдана майнова шкода підлягає відшкодуванню винною особою в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від  її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття  322 ЦК України встановлює обов’язок  власника утримувати майно, що йому належить,   якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України  співвласники несуть відповідальність за зобов’язаннями, пов’язаними з спільним майном відповідно до частки у праві спільної часткової власності.

Оскільки співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4. ОСОБА_5, та ОСОБА_7,  суд приходить до висновку,  що у зв’язку з спричиненням позивачу шкоди, кожен із них має обов’язок по відшкодуванню 1/3 частини завданої шкоди.

В той же час, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи виключно в межах заявлених вимог.  

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_7 не пред’являла.

Згідно зі ст.   33 ЦПК України інші особа в якості співвідповідача може бути залучена судом виключно за клопотанням позивача.

За таких обставин, враховуючи принцип дистозитивності та вирішуючи справу в межах заявлених вимовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди сума коштів, пропорційно до розміру їх часток в праві власності на квартиру, а саме по 1016 грн. 67 коп. (3050 грн./3), тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідач ОСОБА_6 не є співвласником квартири АДРЕСА_2, будь-які правові підстави для покладення на неї обов’язку по відшкодуванню спричиненою позивачу шкоди судом не встановлені, в задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити за безпідставністю.

Незгода представників ОСОБА_9 та ОСОБА_3  з сумою спричиненої шкоди     та висновком судової експертизи   судом оцінюється критично.

Згідно з вимогами ст.ст.  10, 11, 31 ЦПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, сторони можуть укласти мирову угоду  на будь-якій стадії цивільного процесу.

Під час розгляду справи судом за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_9 ухвалою від 01 вересня 2008 року призначалася судова експертиза, справа неодноразово надсилалася експерту для проведення призначеної експертизи, але поверталася до суду  у зв’язку з неоплатою   судової експертизи.

За таких обставин, справа розглядалася судом в межах наявних в ній доказів. Для визначення розміру завданої шкоди судом прийнято до уваги висновок судової експертизи від 09 вересня 2010 року.

При цьому судом враховується, що жодних доказів на спростовування вказаного висновку особами до суду надано не було.

Клопотання представника третьої особи щодо виклику в судове засідання експерта ОСОБА_11   не ґрунтується на нормах ст. ст. 53, 143-147, 189 ЦПК України, заявлене в судовому засіданні 19 листопада 2010 року необґрунтовано, тому не підлягає задоволенню.

При вирішенні справи судом враховується,   що відповідачами в судовому засіданні не надано жодних доказів   відсутності  їх  вини в спричиненні  шкоди ОСОБА_1    та не спростовано твердження  позивача про її спричинення.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження моральні страждання позивача ОСОБА_1  в результаті неправомірних дій відповідача, які виразилися в моральних переживаннях у зв’язку з порушенням нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, встановлено наявність причинного зв’язку між діями відповідачів   та моральним стражданнями позивача.

  Суд оцінює моральні страждання позивача в розмірі 900 грн. та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5  на користь позивача  з кожного по 300 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди пропорційно до розміру їх  часток в праві власності. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує  характер та обсяг страждань ОСОБА_1  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України  на користь позивача також підлягають  стягненню понесені  та документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Зокрема встановлено, що  позивачем ОСОБА_1   понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн.,   850 грн. за проведення експертизи та сплачено  судові витрати   в розмірі  89 грн. 50 коп. (30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 51 грн. державного мита в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди та 8 грн. 50 коп. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди).

Понесені позивачем судові витрати підлягають також стягненню з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5. пропорційно до розміру часток  в справі власності.

Керуючись  ст.ст. 203, 209-215 ЦПК України, суд,   -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути  ОСОБА_4   на користь ОСОБА_1  1016 грн. 67 коп. в  рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,  833 грн.   34 коп. витрат на правову допомогу, 283 грн. 34 коп. витрат за проведення експертизи,  19 грн. 84 коп. понесених витрат по сплаті державного мита, 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього – 2463 грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1  1016 грн. 67 коп. в  рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,  833 грн.   34 коп. витрат на правову допомогу, 283 грн. 34 коп. витрат за проведення експертизи,  19 грн. 84 коп. понесених витрат по сплаті державного мита, 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього – 2463 грн. 19 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які  брали участь у справі, але не були  присутні  у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

      Головуючий             /підпис/                 Н.Л.Яковенко

    Суддя                                     Н.Л.Яковенко