КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 6/187 (у 1-му томі та 1-му додатку) Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,
при секретарі Коробій І.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
У грудні 2008 року Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд»звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0001502230/2 від 07.10.2008р., №0001502230/0 від 05.05.2008р., №0001502230/1 від 14.08.2008р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2009 року вказаний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.05.2008р. №0001502230/0, від 14.08.2008р. №0001502230/1, від 07.10.2008р. №0001502230/2 в частині застосування штрафних санкцій на суму 213 789.00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2009 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2009 року та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ДП з II «Сантрейд»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.
За результатами перевірки був складений акт №103/22-3/25394566 від 17.04.2008 р.
За результатами первинного адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані повідомлення-рішення - без змін. Рішенням відповідача про результати розгляду повторної скарги за № 4718/10/25-114 від 23.09.2008 р. скасовано податкове-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.05.2008 р. № 0001502230/0 в частині визначення до сплати 60 330,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за недоплату податку на прибуток та рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.07.2008 р. №26342/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги у відповідній частині, а в іншій частині залишені без змін. Окрім того, за наслідками розгляду в адміністративному порядку кожної із скарг позивача відповідачем виносилися повторні податкові повідомлення-рішення за № 0001502230/1 від 14.08.2008 р. щодо податку на прибуток у розмірі 672 928 грн., № 0001502230/2 від 07.10.2008 р. щодо податку на прибуток у розмірі 612 598,00 грн., , не враховуючи того факту, що позивач оскаржував рішення частково, а саме в сумі 274 119 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Судом першої інстанції встановлено, що в порушення вказаних норм позивач у періоді, що перевірявся, неправомірно відніс до складу валових витрат вартість маркетингових послуг, а саме послуг мерчандайзингу (викладка продукції-олії «Олейна»в торгівельних точках м. Києва та в регіонах, згідно корпоративних стандартів мерчандайзингу, підготовка товарних партій до продажу та здійснення заходів з мерчандайзингу у сегменті «стандартний роздріб»за вказівками менеджера з продажу тощо) на загальну суму 1 089 133.8 грн.. у тому числі за: 1 квартал 2007 - 189 390,58 грн., 2 квартал 2007 - 240 024,68 грн., 3 квартал 2007 - 322 527,00 грн. та 4 квартал 2007 - 337 191.50 грн.
Витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
При цьому платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто, зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
ДП з II «Сантрейд»здійснював реалізацію продукції (рафінована олія бутильована) тільки регіональним дилерам, з якими укладені договори про купівлю-продаж оптовими партіями. Тобто, в перевіряємому періоді ДП з II «Сантрейд»не здійснював роздрібну торгівлю. Отже, ДП з II «Сантрейд»відносив до складу податкового кредиту вартість послуг мерчандайзингу щодо товару, який, згідно договорів купівлі-продажу регіональним дилерам, які вже не є власністю ДП з II «Сантрейд».
Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Акт виконаних робіт (наданих послуг) - первинний документ бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.
Отже, інформація щодо яких саме товарів надані послуги, а також де і коли надавалися послуги є обов'язковими реквізитами первинних документів.
Однак, вказані відомості відсутні в актах-виконаних робіт позивача, що свідчить про відсутність можливості встановити зв'язок понесених витрат позивача з його господарською діяльністю.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суму 126 000,00 грн. (штрафні санкції за порушення строків поставки товарів) в 4 кварталі 2007 року, сплачену ТОВ «ТЄК Зєктер»згідно акту прийому-передачі виконаних робіт№01/01пвід 01.10.2007 року та платіжного доручення від 01.10.2007 року.
Що стосується штрафних санкцій в розмірі 213 789,00грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для платника податку. 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.
Підпункт 5.5.4 п. 5.5 ст..5 цього Закону встановлює, що для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із виплатою процентів.
Відповідно до пп. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Встановлено, що позивач в періоді, що перевірявся, включав до складу валових витрат нараховані та сплачені відсотки по кредиту за 2006 рік на підставі договору про надання позики від 13.06.2005р. №06-2005/01, укладеного з Компанією «Бунге Кіпр Лімітед» (Позикодавець), та відсотки по договору про переведення позики №1 від 25.09.2006р.. укладеного між Компанією «Бунге Кіпр Лімітед»(«Позикодавець»), ДП з II "Сантрейд" («Новий Позичальник») та ЗАТ з II «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»(«Первісний Позичальник»),
ДП з II «Сантрейд»включено до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами, отриманими від нерезидента - пов'язаної особи - Бунге Кіпр ЛІмітед по податкових періодах 2007року - з порушенням пп.5.5.2 та пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за І квартал 2007року - на 1 710 309.19 грн. , за півріччя 2007 року - на 481 384,71 грн., за 9 місяців 2007року- на 162 564,41 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-Ш. податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Позивач не заперечував факт завищення валових витрат за 1 квартал, 6 місяців, 9 місяців та 11 місяців 2007 року, оскільки при складанні річної декларації з податку на прибуток підприємством самостійно були виявлені помилки, які найшли своє відображення в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань поданого 19.08.2008р. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік та поясненнях до нього № 05-122 від 20.02.2008.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави не враховувати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: Н.В. Безименна
Я.С. Мамчур
Повний текст ухвали виготовлено 16.11.2010р.