ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19.11.10 р. Справа № 25/224пн
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: приватного підприємства «Байкер’с - бар» м. Донецьк
до відповідача: фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк
про: визнання права власності та присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомості.
За участю
представників сторін:
від позивача: Чебанова Н.І. - представник (довіреність № 15 від 01.09.2009р.);
від відповідача: не з’явився.
Позивач – приватне підприємство «Байкер’с - бар» м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання за позивачем права власності на об’єкт нерухомості капітального будівництва – будівлю магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2 та присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька, договір оренди земельної ділянки від 15.02.2010р., рішення Донецької міської ради № 35/195 від 23.07.2009р., план меж земельної ділянки (кадастровий номер 1410136300:00:009:0120), акт перенесення в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки ПП „Байкер’с - Бар” для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька від 04.08.2009р., кадастровий план земельної ділянки № 1410136300:00:009:0120), акт про передачу та прийом в оренду земельної ділянки від 16.06.2010р., розрахунок розміру орендної плати, договір про наміри від 02.08.2010р., лист відповідача від 25.08.2010р., лист позивача від 31.08.2010р., лист відповідача від 13.09.2010р.; експертний висновок Донецької філії ДП «Судовий будівельно – експертний центр» від 16.08.2010р.
Як на правові підстави позову вказує на ст. 316, 319-320, 376, 386, 392 ЦК України, ст. 4, п. 2 ст. 48 ЗУ «Про власність», при цьому зазначає, що підставою звернення до суду з позовом про визнання права власності є відмова відповідача від виконання договору про наміри від 02.08.2010р., яку останній мотивує тим, що позивач не є власником будівлі магазину, загальною площею 401,8 м2, що розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко).
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У судовому засіданні представник позивача надав суду для огляду оригінали доданих до позову документів.
Оригінали представлених представником позивача документів оглянуті судом у судовому засіданні.
Відповідач у судове засідання не з’явився.
18.11.2010р. від відповідача через канцелярію суду надійшла заява, у якій останній повідомив що проти задоволення позовних вимог не заперечує та клопоче про розгляд справи без його участі. Разом з заявою відповідач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію серії В03 № 139921 від 26.11.2008р. та копію свідоцтва про сплату єдиного податку серії Е № 753021 від 06.12.2008р.
Перелічені документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 815/13 від 19.12.2007р. приватному підприємству «Байкер’с - Бар» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька та зобов’язано ПП «Байкер’с - Бар» в місячний строк після прийняття даного рішення звернутися до організацій, які мають відповідні ліцензії, за укладанням договору для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На виконання вимог вищенаведеного рішення виконавчого комітету Донецької міськради, позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне управління міста Донецька» (ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах серія АВ № 188573 від 14.09.2006р. діє до 10.09.2011р.) за укладанням договору для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За укладеним між ПП «Байкер’с - Бар» та ТОВ «Земельне управління міста Донецька» договором № 030 від 21.03.2006р. останнім на замовлення позивача було виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Байкер’с - Бар» для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька (Проект).
Згідно виготовленого Проекту відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передбачено відвести ПП «Байкер’с - Бар» земельну ділянку площею 0,0335га (кадастровий номер 1410136300:00:009:0120), в оренду строком на 5 років, із земель житлової та громадської забудови міської ради, для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька; встановлено, що межі, площа та умови відведення земельної ділянки погоджені із сумісним користувачем та міськими уповноваженими організаціями в установленому порядку.
Рішенням Донецької міської ради № 35/195 від 23.07.2009р. приватному підприємству «Байкер’с - Бар» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду прощею 0,0335га для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька; передано ПП «Байкер’с - Бар» земельну ділянку (кадастровий номер 1410136300:00:009:0120) площею0,0335га в оренду строком на 5 років із земель житлової та громадської забудови міської ради для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька.
На виконання п. 4.1. вищезазначеного рішення міськради, 15.02.2010р. між Донецькою міською радою та ПП «Байкер’с - Бар» було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Устіменко М.С. 15.02.2010р., зареєстрований 24.02.2010р.в Управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради за № 4/877 та книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за записом № 041035300070 від 16.06.2010р.
Згідно укладеного договору оренди земельної ділянки, позивачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136300:00:009:0120), яка знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по вул. Постишева, для будівництва та подальшої експлуатації магазину, загальною площею 335кв.м, в тому числі: 335 – під проїздами, проходами та площадками.
У пункті 7 договору оренди земельної ділянки від 15.02.2010р. встановлено строк його дії, а саме: до 23.07.2014р.
Згідно п. 13 зазначеного договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва та подальшої експлуатації магазину.
Відповідно до п. 19 договору оренди земельної ділянки від 15.02.2010р. передача в оренду земельної ділянки Орендарю (ПП «Байкер’с - Бар») здійснюється у тижневий строк з моменту реєстрації договору за актом приймання – передачі.
За актом про передачу та прийом в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1410136300:00:009:0120) в натурі від 16.06.2010р. ПП «Байкер’с - Бар» (Орендар), прийняло земельну ділянку в оренду в розмірі 335 (триста тридцять п’ять)кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вулиця Постишева у Ворошоловському районі м. Донецька на якій у подальшому ПП «Байкер’с - Бар» було збудовано будівлю магазину площею 401,8кв.м.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій”, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Як встановлено судом, відповідних дозволів на виконання будівельних робіт позивачем отримано не було.
Таким чином, за висновками суду, здійснене позивачем будівництво об’єкту нерухомості капітального будівництва – будівлі магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2 , є самочинним будівництвом.
В процесі здійснення господарської діяльності, з метою реалізації спільних комерційних проектів, між позивачем – ПП «Байкер’с - Бар» та відповідачем – фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про намір, згідно умов якого, відповідач планував орендувати у позивача нерухоме майно, яке є предметом спору.
На підставі укладеного договору, відповідач, листом від 25.08.2010р., звернувся до позивача з проханням надати йому для подальшого розгляду правоустановчі документи на обумовлений договором про наміри від 02.08.2010р. об’єкт нерухомості.
Позивач за супровідним листом від 31.08.2010р. надав відповідачу засвідчені копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП „Байкер’с – Бар” для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), рішення Донецької міської ради № 35/195 від 23.04.2009р., договір оренди земельної ділянки від 15.02.2010р., акт про передачу та прийом в оренду земельної ділянки від 16.06.2010р.
Однак, розглянувши представлені позивачем документи, відповідач листом від 13.09.2010р. повідомив позивача, що відповідно до чинного законодавства представлені позивачем документи не підтверджують за позивачем право власності на будівлю магазину, площею 401,8м2, що розташована у Ворошиловському районі м. Донецька по вул. Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), тому виконання умов договору без пред’явлення Витягів з реєстру прав власності на обумовлене договором про наміри нерухоме майно є неможливим.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що будівництво спірного об’єкту нерухомості було здійснено позивачем господарським способом за власні кошти, впродовж терміну використання земельної ділянки, але без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на здійснення будівництва, у зв’язку з чим у позивача не виникає право власності на збудований об’єкт нерухомості, тому позивач звернувся до суду із вимогою про визнання права власності на об’єкт нерухомості капітального будівництва – будівлі магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2, оскільки таке право не визнається відповідачем.
Стаття 392 ЦК України надає власнику майна право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).
Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила. Умовою визнання права власності за такою особою є рішення суду, яке має ґрунтуватись на можливості надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Така можливість може бути відсутня у зв’язку з правовим режимом категорії земель, з якої надається земельна ділянка під збудоване нерухоме майно, або з неможливістю переводу забудованої земельної ділянки із однієї категорії земель до другої, або з можливим порушенням прав інших осіб в разі надання земельної ділянки тощо.
Як вказувалось вище, згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 35/195 від 23.07.2009р. надана позивачу земельна ділянка відносилась до земель житлової та громадської забудови міської ради та передана для будівництва та подальшої експлуатації магазину по вулиці Постишева у Ворошиловському районі м. Донецька.
Крім цього, частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.
Судом встановлено, що будівля магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2 збудована позивачем під час терміну дії договору оренди земельної ділянки, розташована на земельній ділянці, відведеної позивачу для будівництва та подальшої експлуатації магазину на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева.
Відповідно до експертно – технічного висновку від 16.08.2010р. здійсненого Донецькою філією державного підприємства «Судовий будівельно – експертний центр» (ліцензія державного комітету України по будівництву та архітектурі № 195335 від 22.12.2006р.) останнім, під час здійснення обстежень будівлі магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2 встановлено, що дана будівля є об’єктом капітального будівництва, по характеристиці матеріалів та конструкцій відноситься до ІІІ ступні вогнетривкості, його несучі та огороджуючи конструктивні елементи знаходяться в нормальному стані і об’єкт придатний до подальшої експлуатації.
Зазначені документи, в силу приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, можуть свідчити про відсутність порушень функціонального використання земельної ділянки та основних державних будівельних норм та можливої подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.
За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стосовно прийняття об’єкту нерухомості до експлуатації, суд зазначає наступне.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.
Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
Згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Експертно – технічний висновок було здійснено Донецькою філією державного підприємства «Судовий будівельно – експертний центр» 16.08.2010р., станом на день слухання справи власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дій та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва.
На підставі вищезазначеного, суд робить висновок, що існування по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко) в Ворошиловському районі м. Донецька самочинно збудованого об’єкту нерухомості капітального будівництва – будівлі магазину не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. ст. 316-317 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно статті 319 Цивільного Кодексу України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд та має право здійснювати відносно свого майна будь – які дії, що не суперечать закону.
Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єкту самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.
Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.
Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому, у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в експлуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об’єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним законодавством.
Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим приміщенню, оскільки за матеріалами справи спірне приміщення розташоване на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.
Згідно п. 1 ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Відповідно до ст.ст. 139, 144 Господарського кодексу України майнові права підприємства виникають внаслідок створення майна, а майно це будинки, споруди, машини, тощо. Тобто закінчив будівництво будівлі магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), позивач фактично отримав право власності на новостворене майно.
Судом не було встановлено неправомірне володіння позивача будівлею, позивач володіє цим майном правомірно. Тобто Конституцією України та чинним законодавством встановлена презумпція правомірності фактичного володіння майном, оскільки це майно знаходиться у володінні позивача.
Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Стаття 20 Господарського кодексу України визначає, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до приписів ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Таким чином, в силу вищевикладених вимог закону та наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на об’єкт нерухомості капітального будівництва - будівлю магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2 - обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Що стосується другої позовної вимоги позивача, щодо присвоєння поштової адреси, то вона не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що на час звернення позивача з позовом до суду, за позивачем не зареєстровано право власності на спірне приміщення, а питання про присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомості підлягає вирішенню у виконавчому комітеті Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, оскільки об’єкт нерухомості капітального будівництва – будівлі магазину, розташований на земельній ділянці на території Ворошиловського району м. Донецька.
Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно пункту 10 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. та статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, рішення суду про визнання права власності є підставою для державної реєстрації відповідних речових прав на нерухомість.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи те, що спір виник не в наслідок порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.
На підставі п. 2 ст. 3, ст. ст. 16, 181 -182, 316-317, 319-321, 331, 376, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 20, 139, 144, 147 ГК України, ст.ст. 93, 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 24, 29 ЗУ „Про планування та забудову територій”, з огляду на ст. 41 Конституції України, п. 10 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р., ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги приватного підприємства «Байкер’с - бар» м. Донецьк до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання за позивачем права власності на об’єкт нерухомості капітального будівництва – будівлю магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2 та присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомості – задовольнити частково.
Визнати за приватного підприємства «Байкер’с - бар» (83055, м. Донецьк, вул. Артема, б. 123, код ЄДРПОУ 30998785) право власності на об’єкт нерухомості капітального будівництва – будівлю магазину, який розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по вулиці Постишева (з тильного боку театру кіно ім. Т.Г. Шевченко), загальною площею 401,8 м2.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Вик. Якименко О.М.
Тел. 3056827
Надруковано 4 примірники:
1 прим. – позивачу;
1 прим. – відповідачу;
1 прим. – третій особі;
1 прим. – до справи.