УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Хруняка Є.В.,
суддів: Кривобокової Н.М., Іванів О.Й.,
з участю: прокурора Гуцуляка В.К.,
адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Калуського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, Івано-Франківської області, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, громадянин України, раніше судимий 08.02.2004 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ст.185 ч.1 КК України до 700 грн. штрафу, -
засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі; за ст. 263 ч.1 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
________________________________________________________________________________ Справа №11-460/2010р. Головуючий у І інст. Гринів М.А.
Ктегорія ст.115 ч.1 КК України Доповідач: Хруняк Є.В.
Згідно ст. 71 КК України повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначено йому покарання – 8 (вісім) років позбавлення волі та 700 грн. штрафу, який виконувати самостійно.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 – тримання під вартою, залишено без зміни до вступу вироку в закону силу, а строк відбування покарання рахується з 28 серпня 2009 року.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 4667 грн. 12 коп. судових втрат за проведення експертиз та на користь ОСОБА_3 45000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 24.08.2009 року близько 24 год. прийшов у розважальний комплекс "Аврора" в м. Калуші по вул. Б.Хмельницького, 5, разом із неповнолітньою ОСОБА_5. В цьому ж кафе також відпочивав потерпілий ОСОБА_6 Через деякий час між засудженим та потерпілим виникла суперечка із-за ніби-то спричиненої образи потерпілій ОСОБА_5, в процесі якої ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_6 продовжити з'ясування раптово виниклих в процесі неприязних стосунків, при цьому визначивши місце, а саме ділянку об’їзної дороги м.Калуша поблизу річки Лімниця.
Відчуваючи до ОСОБА_6 злість і мниму образу, бажаючи йому помститися , ОСОБА_2 вирішив позбавити його життя. З цією метою, 25.08.2009 року близько 03 год. ОСОБА_2, попередньо озброївшись зарядженим обрізом мисливської рушниці, який він протягом одного року незаконно зберігав у прибудові свого помешкання, сів у автомобіль товариша ОСОБА_7 марки "Део Нексія" і разом зним та ОСОБА_8 приїхали на раніше призначене місце зустрічі з ОСОБА_6. Приблизно о 04 год. у вказане місце приїхав потерпілий з своїми товаришами, серед яких був ОСОБА_9.
На прохання ОСОБА_9 припинити конфлікт, ОСОБА_2 не погодився та наказав підійти ОСОБА_6 до нього.
ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_2 і під час розмови між ними знову виник короткочасний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх наслідки, діючи умисно, з метою вбивства ОСОБА_6, натиснув на курок обріза мисливської рушниці та вистрілив в потерпілого в ділянку нижче живота. Внаслідок вогнепального поранення потерпілий ОСОБА_6 помер в Калуській ЦРЛ.
Крім цього, засуджений ОСОБА_2 протягом року незаконно зберігав обріз мисливської рушниці без передбаченого законом дозволу у прибудові до свого помешкання по АДРЕСА_1 Івано-Франківській області.
Не погодившись із вироком, прокурор , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вирок відносно засудженого ОСОБА_2 скасувати і постановити новий вирок, яким визначити ОСОБА_2 більш суворе покарання. Крім того, прокурор в доповненні до апеляції просить виключити з резолютивної частини вироку посилання на застосування ст.71 КК України, оскільки засуджений ОСОБА_2 повністю відбув покарання за попереднім вироком.
Потерпіла в своїй апеляції також просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 надто м'яке покарання, а також суд безпідставно зменшив суму на відшкодування їй моральної шкоди.
Засуджений в своїй апеляції просить вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії з ст. 115 ч.1 КК України на ст.119 ч.1 КК України, оскільки умислу на умисне вбивство потерпілого у нього не було. Злочин він вчинив з необережності. Крім цього, він просить пом'якшити йому покарання.
В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_3 підтримала свою апеляцію, однак просить вирок скасувати та не направляти справу на новий судовий розгляд в місцевий суд, а постановити новий вирок.
Заслухавши доповідь судді, пояснення: прокурора Гуцуляка В.К., потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а апеляції потерпілої та прокурора підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Твердження у апеляції засудженого ОСОБА_2 про необґрунтованість його засудження за ст.115 ч.1 КК України безпідставні і спростовуються дослідженими судом доказами.
Так, з показань засудженого ОСОБА_2 вбачається, що між ним та потерпілим ОСОБА_6 виник конфлікт, в процесі якого, ОСОБА_2 запропонував потерпілому продовжити з'ясування раптово виниклих в процесі суперечки неприязних відносин біля річки Лімниця. Після цього, він поїхав до свого помешкання та озброївшись обрізом мисливської рушниці і, пересвідчившись, що воно заряджена, приїхав до призначеного ним місця зустрічі. Під час з'ясування стосунків, він здійснив постріл з обрізу рушниці в потерпілого.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду пояснювали, що вони, знаходячись біля річки Лімниця, бачили, як між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які стояли на віддалі 1 метра один від одного, виникла словесна суперечка, яка тривала біля 2-3 хвилин, після чого вони почули, а дехто побачив, як ОСОБА_2 вистрілив з рушниці в ОСОБА_6. Будь якої бійки чи штовханини між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не було.
Свідок ОСОБА_7 також підтвердив показання вказаних свідків. Крім того, він на досудовому слідстві пояснював, що коли він та ОСОБА_2 вийшли з автомобіля, то він побачив у руці ОСОБА_2 обріз мисливської рушниці, з якої і було здійснено постріл ( т.2 а.с. 37 - 41 ).
Ці обставини спростовують показання засудженого ОСОБА_2, а також його твердження, які наведені у апеляції, про те, що після того, як ОСОБА_6 штовхнув його на автомобіль і боячись розправи з боку товаришів потерпілого, він нехотячи здійснив постріл в потерпілого і те, що у нього не було умислу на вбивство.
Суд першої інстанції, даючи оцінку доказам, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність у ОСОБА_2 умислу на вбивство, оскільки про це свідчить сукупність обставин, при яких було скоєно злочин. Зокрема: мотивом послужили події, які відбувались між ним та потерпілим біля розважального комплексу "Аврора" в м. Калуші, де ОСОБА_2 сам запропонував продовжити вирішення конфлікту і вказав місце зустрічі, взяв із собою зброю - обріз мисливської рушниці і пересвідчившись, що вона заряджена, застосував зброю без попередження, майже одразу, як до нього наблизився потерпілий і коли не було ніякої реальної загрози його життю і здоров'ю з боку потерпілого, або інших осіб. Він усвідомлював суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачав його наслідки у вигляді смерті потерпілого і бажав її настання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував неправомірні дії засудженого ОСОБА_2 за ст.115 ч.1 та 263 ч.1 КК України і підстав для перекваліфікації його злочинних дій на ст. 119 ч.1 КК України, немає.
Що стосується призначення покарання, то відповідно до ст. 65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом’якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону судом дотримані.
Як видно із вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_2, в достатній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, які пом’якшують та обтяжують йому покарання.
Зокрема, суд врахував те, що він щиро розкаявся у вчиненому, його явку з повинною, частково визнав свою вину, потерпілій частково відшкодував заподіяну моральну шкоду, а також те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, а також тяжкі наслідки, завдані злочином.
На думку колегії суддів, покарання, яке визначив суд першої інстанції, відповідає суспільній небезпечності вчиненого і не є для засудженого надто суворим, а також не є надто м'яке, як на це апелянти покликаються у своїй апеляціях і таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом з тим, вирок суду слід змінити з таких підстав.
Як вбачається із резолютивної частини вироку, суд призначив остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, повністю приєднавши покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.04.2004 року у виді 700 грн. штрафу.
Згідно ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що матір'ю засудженого ОСОБА_2 29.06.2010 року, до постановлення вироку, сплачено зазначений вище штраф, про що мається квитанція ( т.4 а.с.155 ). Окрім того, постановою державного виконавця від 29.06.2010 року виконавче провадження закрито в зв'язку із добровільною сплатою штрафу ( т. 4 а.с.154 ).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляції прокурора в цій частині є обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_3 в частині збільшення суми на відшкодування їй моральних збитків підлягає до часткового задоволення.
Суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов про відшкодування потерпілій моральних збитків, хоч і погодився із її доводами про факт заподіяння їй моральної шкоди внаслідок вбивства її сина, однак недостатньо врахував характер, тяжкість, тривалість моральних страждань, а тому, колегія суддів вважає, що суму на відшкодування потерпілій моральної шкоди слід збільшити до 60 000 гривень.
Інших апеляційних підстав для скасування або зміни вироку, немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_14 задовольнити частково.
Вирок Калуського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року відносно ОСОБА_2 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на застосування ст.71 КК України та вважати ОСОБА_2 засудженого за ст.ст.115 ч.1, 263 ч.1 КК України на підставі ст.70 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.
Збільшити суму моральних збитків та стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 - 60 000 гривень.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий – суддя Є.В. Хруняк
Судді Н.М. Кривобокова
О.Й. Іванів
Згідно з оригіналом
Суддя Є.В.Хруняк