СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
24 липня 2007 року Справа № 2-17/267-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився,
представник відповідача, не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 04.06.2007 у справі № 2-17/267-2007
за позовом Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Євпаторійської міської ради (вул. Леніна, 2,Євпаторія,97400)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Євпаторійської міської ради про визнання права власності на торгівельний павільйон загальною площею 22,6 кв.м., розташований у АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2007 по справі № 2-17/267-2007 (суддя Гайворонский В.І.) позов задоволено.
Визнано за суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 22,6 кв.м.
Не погодившись з рішенням суду, Євпаторійська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального права.
У судове засідання 24.07.2007 сторони не з’явилися.
Від позивача до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем від 25.06.2004 року, в користування позивача передана земельна ділянка загальною площею 20 кв.м. з умовою розміщення об’єкту торгівлі.
Згідно технічного висновку № ВЕ-622 від 28.11.2006 по результатам обстеження торгівельного павільйону позивача, об’єкт відповідає всім будівельним нормам та правилам, дотримані будівельні та санітарні норми, будівельні та обробні роботи виконані у повному обсязі, що дозволяє використання павільйону за призначенням.
Згідно частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Будівництво павільйону позивачем (для позивача) підтверджується його розташуванням на земельній ділянці, наданій в користування позивачу, технічним висновком, замовником якого значиться позивач, актом перевірки дотримання санітарного законодавства, а також тим, що відсутні відомості про те, що право власності позивача оспорюється іншими особами.
Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.
З технічного паспорту торгівельного павільйону вбачається, що площа забудови складає 22,6 кв.м., тобто на 2,6 кв.м. перевищує представлену земельну ділянку для розміщення об’єкту торгівлі.
Судова колегія вважає, що виходячи з основних принципів цивільного законодавства –принципу розумності згідно статті 3 Цивільного кодексу України, нерозумно залишати без реєстрації збудований у відповідності з будівельними нормами та правилами об’єкт нерухомості тільки тому, що він на 2,6 м.кв. перевищує представлену земельну ділянку. Незначні відхилення не можуть істотним чином торкатися прав та інтересів інших осіб.
Згідно статті 376 Цивільного кодексу України, торговельний павільйон не є самовільним будівництвом, так як він построєний на ділянці відведеної йому у користування для будівництва торгового об’єкту, який вбудований з дотриманням будівельних та санітарних норм.
При таких обставинах, господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно визнав за суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 22,6 кв.м.
Підстав для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим не має.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення у справі прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим вимоги Євпаторійської міської ради викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2007 у справі № 2-17/267-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді