СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 травня 2007 року місто Севастополь
Справа № 2-29/16974-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Ткаченка М.І.,
Антонової І.В.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Яковлев С.О., дов. № б/н від 24.05.2006;
прокурора: не з'явився;
розглянувши апеляційні скарги Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції та заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 23.01.2007 у справі № 2-29/16974-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_4 98600); (АДРЕСА_1, 98900); (АДРЕСА_2, 98900);
до Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції (вул. Руданського, 41, м.Ялта, 98600); (представнику Берднікову А.М.: АДРЕСА_3, 95034)
за участю Прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська,21, м. Сімферополь, 95015)
про визнання нечинним висновку СЕС
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання нечинним висновку Ялтинської міської СЕС від 10.10.2006 за № 540; зобов’язання Ялтинської міської СЕС підписати акт від 15.05.2006 вибору та обстеження земельної ділянки в натурі площею 0,0420га, передбаченого до відведення суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 під торгівельний павільйон.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2007 визнано нечинним висновок Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції від 10.10.2006 № 540.
Не погодившись з постановою, Ялтинська міська санітарно-епідеміологічна станція звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, в задоволені позову суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ті обставини, що при видачі документів на підставі судового рішення на відведення земельної ділянки, будуть порушені вимоги статей 15, 18, 22 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 № 4004.
Також, судом не було прийнято до уваги той факт, що у позивача не має дозволу Лівадійської селищної ради на встановлення торгівельного павільйону, тобто павільйон було встановлено самовільно.
Більш детально вимоги відповідача вказані в апеляційній скарзі.
Заступник прокурора Автономної Республіки Крим також не погодившись з зазначеною постановою господарського суду, на стадії апеляційного провадження, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що господарським судом неповно з’ясовано усі обставини, які мають значення для справи та висновки суду не відповідають цим обставинами.
Згідно з висновком Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції № 540 від 10.10.2006 спірна земельна ділянка планується для відведення суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 під забудову торгівельного павільйону, отже, її відведення повинно бути здійснено відповідно до вимог Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, з обов'язковим отриманням висновку органів санітарної служби.
Судом не враховано, що у порушення «Санітарних правил утримання території населених місць» СанПіН 42-128-4690-88 позивачем не вирішені питання збору та утилізації твердих побутових відходів.
У зв’язку з чим, заступник прокурора вважає, що неповне з’ясування обставин справи та невірне застосування норм матеріального права призвело до прийняття незаконного рішення.
В судове засідання позивач та прокурор не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2007.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін, за наявними матеріалами, так як згідно частині 1 пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
За договором № 35 від 28.01.2000 суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 придбав у товариства з обмеженою відповідальністю “НАТ-ПІВДЕНЬ” павільйон площею 47,5кв.м., завдовжки 11,9м та шириною 4,2м за 5400грн. (а.с.15).
Рішенням 29-й сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 09.08.2005 № 117 позивачу був наданий дозвіл на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0420га в селі Охотничьє, Лівадійської селищної ради, плато Ай-Петрі (а.с. 12).
15.05.2006 на підстав зазначеного рішення, комісією був складений акт вибору та обстеження зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбаченого до відведення суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 під торговий павільйон за адресою: село Охотничьє (а.с. 13-14).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, цей акт не був підписаний головним державним санітарним лікарем міста Ялти.
10.10.2006 Ялтинською міською санітарно-епідеміологічною станцією було винесено висновок щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову № 540, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,0420га не придатна для розміщення та обслуговування торгівельного павільйону (а.с. 10).
В висновку Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції вказані наступні підстави, це: - не розроблений генеральний план забудови цього району; - не вирішені питання централізованого водопостачання, каналізації, очищення та скидання стоків; - не вирішенні питання теплопостачання та подачі гарячої води на об'єкт; - не вирішено питання збору та утилізації ТБО; - не вказана проектна потужність та профіль торговельного павільйону; - відсутній висновок держекоінспекції Південо - Кримського регіону.
Судова колегія вважає, що постанова господарського суду підлягає скасуванню у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому що з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, які були надані у судовому засіданні вбачається, що, спірна земельна ділянка планується для відведення суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 під забудову торгівельного павільйону, отже, її відведення повинно бути здійснено відповідно до вимог санітарного законодавства України з обов'язковим отриманням висновку органів санітарної служби.
Відповідно до статті 15 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 № 4004 підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримуватись вимог санітарного законодавства.
Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров'я громадян.
Надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого, соціально – культурного та іншого призначення, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій здійснюється за погодженням з державною санітарно - епідеміологічною службою.
Згідно з пунктом 1 статті 18 вказаного Закону України органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту.
В пункті 2 статті 22 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 № 4004 вказано, що у процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм.
Колегія вважає, що доводи суду першої інстанції стосовно того, що позивач використовує торговий павільйон тільки для виносної торгівлі, і тому не повинен виконувати вимоги, встановлені нормами санітарного законодавства не може бути прийнято до уваги, так як спірну земельну ділянку відповідно до проекту планується для відведення суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 під забудову торгового павільйону, що є об'єктом громадського харчування.
Відповідно до підпункту 2.4 “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів” затверджених наказом Міністерства Охорони Здоров’я України від 19.06.1996 № 173 при виборі земельних ділянок під будівництво, затвердженні норм проектування, проектів планування і забудови населених пунктів, введенні в експлуатацію житлових будинків, будівель культурно-побутового призначення, промислових та інших підприємств і споруд потрібен обов'язковий експертний висновок органів та установ санітарно-епідеміологічної служби за встановленою формою.
Згідно з підпунктом 4.4 вказаних Правил у районах садибної забудови слід передбачати озеленення, благоустрій та повне інженерне забезпечення території, а також обов'язкове забезпечення соціально-побутовими об'єктами повсякденного користування. При відсутності інженерних мереж міської (селищної) каналізації передбачати каналізування садиб на місцеві очисні споруди, що виконуються за затвердженими для регіону типовими проектами.
Тому, Ялтинською міською санітарно-епідеміологічною станцією в пункті 2 свого висновку № 540 обґрунтовано вказано, щодо суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 не вирішено питання централізованого водопостачання, каналізації, очистки та збору стоків, що також, господарським судом не прийнято до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що за договором куплі-продажу від 28.01.2000 між товариством з обмеженою відповідальністю “НАТ-ПІВДЕНЬ” та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, останній купив "павільйон кафе" без зазначення його місця розташування. За матеріалами проекту землеустрою по відводу земельної ділянки суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 - торгівельний павільйон є самовільним об'єктом на плато горі Ай-Перті в селі Охотничьє. Крім того, згідно пункту 5.6 проекту землеустрою позивач повинен одержати висновок Республіканського управління по охороні культурної спадщини АР Крим, чого також в матеріалах справи не має.
З акту перевірки від 25.04.2007 слідує, що павільйон кафе "У Сережан" має 20 посадочних місць і використовується не як об'єкт виносної торгівлі, а як кафе.
Також, судом не враховано, що у порушення “Санітарних правил утримання території населених місць” СанПіН 42-128-4690-88 позивачем не вирішені питання збору та утилізації твердих побутових відходів.
Згідно вимогам пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість доказів, що ґрунтується на їх безпосередньому, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких умов, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при прийнятті судового рішення було неповно з’ясовано обставини справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 195, 198 (пункт 3), пункту 4 статті 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції задовольнити.
2. Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2007 у справі № 2-29/16974-2006А скасувати.
4. У позові суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Ялтинської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання нечинним висновку СЕС від 10.10.2006 № 540 відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту її оголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку, відповідно до статей 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді М.І. Ткаченко
І.В. Антонова