СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
28 березня 2007 року Справа № 2-13/373-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплава Л.М.,
Котлярової О.Л.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 3-1709 від 01.12.2006,
відповідача: Архіпова Л.Г., довіреність № 01/3603 від 25.12.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 25.01.2007 по справі № 2-13/373-2007А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 98640)
до Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Фонду майна Автономної Республіки Крим до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом та просить зобов’язати Фонд майна Автономної Республіки Крим дати дозвіл на здійснення капітального ремонту і реконструкції орендованих приміщень Гурзуфської рятувальної станції, які розташовані за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім.О.С.Пушкіна, 24 та місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім.О.С.Пушкіна, 28.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2007 (суддя Жукова А.І.) у справі № 2-13/373-2007А позов задоволено. Фонд майна Автономної республіки Крим зобов’язаний видати суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 дозвіл на реконструкцію і проведення капітального ремонту приміщень Гурзуфської рятувальної станції, що орендуються ним, у складі: адміністративного приміщення (літ. А) загальною площею 117,3 кв.м., вбиральні-душу (літ. Б), складу (літ. В), гаража (літ. Г), які розташовані за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім.О.С.Пушкіна, 24 та місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім.О.С.Пушкіна, 28. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати.
Постанова суду мотивована тим, що Фонд майна Автономної Республіки Крим ухиляється від виконання своїх обов’язків, передбачених статтею 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992, при якому ризик випадкової загибелі або пошкодження об’єкту оренди несе орендодавець, якщо інше не встановлено договором оренди.
Не погодившись з рішенням суду, Фонду майна Автономної Республіки Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.
Сторона вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. На думку сторони, надання дозволу не є обов’язком Фонду державного майна. Фонд майна не заперечував проти проведення поточного ремонту за рахунок амортизаційних відрахувань. Позивач звертався із заявою за дозволом на ремонтні роботи без їх уточнення. Відповідно до статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992 порядок використання амортизаційних відрахувань є істотною умовою договору оренди. Орендар не надав доказів використання амортизаційних відрахувань, а тому немає можливості вказувати на їх недостатність для проведення ремонтних робіт. Крім того, відповідно до Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід’ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 № 1523, якій зареєстровано Міністерством юстиції України 18.10.2006 за № 1123/12997, визначено, що орендар надає також інформацію про доцільність здійснення невід’ємних поліпшень. Більш детальніше доводи вказані у апеляційній скарзі.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
20.12.2005 між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 і Фондом майна Автономної Республіки Крим були укладені договори оренди № 2136 і № 2137 на державний майновий комплекс - Гурзуфськая рятувальна станція, розташований за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С.Пушкіна, б.24, що складається з наступного майна: адміністративного приміщення (літ.А), загальною площею 117,3 кв.м, вбиральні-душу (літ.Б), складу (літ.В), гаража (літ.Г), розташованих за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С.Пушкіна, б.24, елінгу (літ.Г), загальною площею 49,2 кв.м., зварювальною (літ.Д), лебідковою (літ.Ж), вісельної (лит.З), розташованих за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С.Пушкіна, б.28, які знаходяться на балансі Кримської республіканської рятувально-водолазної служби.
Згідно з актом прийому-передачі до договорів оренди від 20.12.2005 Кримська республіканська рятувально-водолазна служба передала позивачеві вищезгадане нерухоме майно - приміщення Гурзуфської рятувальної станції й позивач прийняв його в тимчасове платне користування відповідно до умов договорів оренди від 20.12.2005. Вказане майно передано позивачеві для здійснення підприємницької діяльності із збереженням профілю рятувальної станції.
З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до Фонду майна Автономної Республіки Крим з проханням дозволити йому проведення капітального ремонту і реконструкції орендованих приміщень, проте відповідач відмовив в проханні, пославшись на те, що позивачеві було запропоновано провести ремонтні роботи орендованих приміщень за рахунок амортизаційних відрахувань відповідно до пункту 4 договорів і відповідно до чинного законодавства з метою захисту майнових прав держави і запобігання створенню штучних підстав для застосування неконкурентних способів продажу майна.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що доводи Фонду майна Автономної Республіки Крим не можуть бути покладені в основу для відмови в задоволенні позовних вимог у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992 до основних обов'язків орендаря згідно договорів оренди відноситься обов'язок використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, і проводити продукцію в об'ємах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар також зобов'язаний використовувати і зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, оберігати його від пошкодження, псування.
Згідно з пунктом 3 статті 23 Закону України № 2269-XII від 10.04.1992 орендар має право за узгодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договорами оренди, за рахунок власних засобів, здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, що є предметом договору найму, лише з відома наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі проведене з відома наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, проведеного з відома наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача в праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця провів поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Судом встановлено, що відповідачем було запропоновано позивачеві провести лише поточний ремонт з амортизаційних відрахувань у той час, коли згідно з висновком проектного інституту „Кримкоммунпроект”, орендовані приміщення не придатні до використання відповідно до профілю діяльності, поки не будуть проведений капітальний ремонт і реконструкція приміщень.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням дозволити йому проведення необхідного капітального ремонту і реконструкції орендованих приміщень за власні кошти, але у зв’язку з відмовою Фонду майна Автономної Республіки Крим в наданні дозволу на його проведення, був позбавлений можливості використовувати орендоване майно для здійснення підприємницької діяльності із збереженням профілю рятувальної станції відповідно з умовами договорів оренди.
Вказане свідчить про ухилення Фонду майна Автономної Республіки Крим від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992, при якому ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкту оренди несе орендодавець, якщо інше не встановлене договором оренди.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги на підставі вищевказаного.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2007 у справі № 2-13/373-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскарженою в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова