ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

22.10.07                                                                                           Справа  № 16/130-2368

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржник) –Погорєлов О.В.

від відповідача –Гарагуц І.Ф., Дзюндзя Л.Є.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські рослинні масла” від 23.08.2007 року б/н

на рішення господарського суду Тернопільської області від 24.07.2007 року, суддя С.О.Хома

у справі №16/130-2368,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські рослинні масла”, с.Салгани, Білгород-Дністровський район, Одеська область

до відповідача Закритого акціонерного товариства компанія «Райз», м.Київ в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії «Райз», с Острів, Тернопільська область

про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту №1569/17 укладеного між сторонами 26.04.2006 року.

                                                       в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.07.2007 року по справі №16/130-2368 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські рослинні масла” про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту №1569/17 укладеного між сторонами 26.04.2006 року відмовлено.

Суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що Договором №1569/17 від 26.04.2006 року сторони досягли згоди по всіх істотних умовах (погодили предмет, ціну та строк дії договору) та умовах, які необхідні для даного виду договору.

У відповідності до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Господарським судом зазначено, що договір №1569/17 поставки на умовах товарного кредиту набрав чинності з моменту його укладення - 26 квітня 2006 року, підписаний повноважними представниками «Постачальника»- ДП «Райз - Агросервіс» в особі Тернопільської філії ЗАТ компанія «Райз»та «Покупця»- ТзОВ «Українські рослинні масла», підписи представників скріплені печатками сторін договору. Відповідно між сторонами договору виникли певні права та обов’язки.

Одночасно судом першої інстанції взято до уваги п. 9.8 розділу 9 зазначеного договору, відповідно до якого сторони підтверджують, що особи, які підписали цей договір, є належним чином уповноваженими на таке, володіють достатнім об’ємом законних та (або) статутних повноважень та діють в їх межах; сторони підтверджують повне розуміння окремих та всіх положень цього договору.

Стосовно зауважень позивача, що в додатку №1а до договору № 1569/17 від 26.04.2006 року ціна та вартість товару зазначені в доларах США, а відтак дане положення Договору не відповідає нормам чинного»законодавства, суд зазначає що засобом платежу у договорі № 1569/17 від 26.04.2006 року вказано гривню, що відповідає вимогам чинного законодавства. У первинних бухгалтерських документах, які підтверджують поставку товару, а саме в накладних, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, вартість товару також зазначено у гривнях.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що умови договору №1569/17 поставки на умовах товарного кредиту, що укладений 26 квітня 2006 року між «Постачальником»- дочірнім підприємством «Райз-Агросервіс»(Тернопільська філія) та «Покупцем»- Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські рослинні масла», відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак, всі правові підстави для визнання недійсним вказаного вище договору поставки на умовах товарного кредиту відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 24.07.2007 року по справі №16/130-2368 скасувати.

Зокрема скаржник вказує на те, що судом не взято до уваги, що встановлення ціни в Договорі №1569/17 від 26.04.2006 року в доларах США є неправомірним і суперечить законодавству України, а належним чином визначена ціна договору, згідно ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, у господарському договорі є його істотною умовою і обов’язково повинна вказуватись у ньому. На думку скаржника, умови зазначеного вище договору складені з дефектом змісту, що є передумовою визнання його недійсним.

Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, звертали увагу суду на те, що при підписанні умов оскаржуваного договору поставки на умовах товарного кредиту претензій до змісту договору із сторони позивача не було. Договір підписаний повноважними на те особами, підписи представників скріплені печатками сторін договору.

Одночасно представники відповідача вказували на те, що згідно п.2.1 розділу 2 договору №1569/17 від 26.04.2006 року - ціна договору, термін, форма та порядок розрахунків, вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті - в доларах США. Ціну договору становить вартість (ціна ) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом. Поряд з цим, представники відповідача зазначали, що згідно п.2.2 розділу 2 вказаного вище договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

26 квітня 2006 року між Дочірнім підприємством «Райз-Агросервіс»(Тернопільська філія) (в тексті договору -  „Постачальник”) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські рослинні масла»(в тексті договору - „Покупець”) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 1569/17.

Правонаступником всіх прав і обов’язків Дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»є Закрите акціонерне товариство компанія «Райз», що підтверджено витягом з протоколу №2 загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства компанія «Райз»(арк.справи 24-25) та передавального акту (балансу) від ДП «Райз-Агросервіс»до ЗАТ компанії «Райз»на 25 липня 2006 року (арк.справи 28).

Відповідно до умов спірного договору, а саме пункту 1.1. розділу 1. „Постачальник” зобов'язувався передати у власність „Покупця” продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а „Покупець” зобов'язувався прийняти товар і оплатити його, вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно пунктів 2.1. розділу 2 Договору, вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Відповідно до п.2.3 розділу 2 вказаного договору «Покупець»проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2. на банківський рахунок «Постачальника», а пунктом 2.2. розділу 2 договору передбачено, що сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання «Покупця»існують і підлягають сплаті у гривні; сума гривні, що підлягає сплаті «Покупцем»на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини); однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до дол..США, встановлений на день фактичної оплати вартості товару «Покупцем», менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору).

Відповідно до п.2.5 розділу 2 договору, вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується «Покупцем»чотирма платежами в таких розмірах та в наступні терміни: перший платіж в розмірі 20 відсотків відстроченої з оплатою суми - до 20 серпня року, в якому «Покупець»отримав товар; другий платіж в розмірі 20 відсотків відстроченої з оплатою суми - 20 вересня року, в якому «Покупець»отримав товар, третій платіж в розмірі 20 відсотків відстроченої з оплатою суми - 20 жовтня року, в якому «Покупець»отримав товар; четвертий платіж - 40 відсотків відстроченої з оплатою суми - 20 листопада року, в якому «Покупець»отримав товар (терміни сплати визначені в цьому пункті застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку №1а).

Згідно пунктів 2.6 та 2.7. розділу 2 договору товар (його вартість (ціна), в т.ч.ПДВ) отриманий «Покупцем»у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом , «Покупець»сплачує на користь «Постачальника»проценти; строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару «Покупцем»та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу, а проценти за користування товарним кредитом нараховуються «Покупцем»та підлягають сплаті в термін визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу.

Розділом 5 договору №1569/17 від 26.04.2006 року встановлений строк дії договору - господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов'язань «Покупця»по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п.9.1. договору).

Відповідно до Додатку №1а, який є невід'ємною частиною до Договору №1569/17 від 26.04.2006 року, загальна вартість (ціна) товару, оплату якої відстрочено складає 183275 грн.20 коп.; еквівалент загальної вартості (ціни) товару, оплату якої відстрочено 36292,12 дол. США; ціна договору 191062 грн. 35 коп.; еквівалент ціни договору 38034,13 дол.США.

Як вбачається з оскаржуваного договору, сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору.

Також на виконання вимог, передбачених п. 19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою № 888 від 25.07.1988 року, сторонами в договорі №1569/17 від 26.04.2006 року передбачено наступне:

- товар вважається  переданим  «Постачальником» і  прийнятим  «Покупцем»:  по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру),  вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній);  по якості - відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості підприємства-виробника (п. 4.2. розділу 4 Договору);

- «Постачальник»має право поставити товар достроково,  повідомивши про таке «Покупця»(п.3.3. розділу Договору);

- «Постачальник»підтверджує відповідність якісних показників товару вимогам, які встановлені Держстандартом України (п.п.8.1.1.п.8 розділ 8 Договору);

- сторони мають право погоджувати асортимент товару, його ціну та дату поставки п.п.8.6.1  п.8.6 розділу 8 Договору).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків між сторонами зобов’язання.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору (ст. 627 Цивільного кодексу України), зміст договору складається із умов (пунктів), які визначаються на розсуд сторін та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України); укладений договір є обов’язковим для виконання кожною із сторін (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договором №1569/17 від 26.04.2006 року сторони досягли згоди по всіх істотних умовах (погодили предмет, ціну та строк дії договору) та умовах, які необхідні для даного виду договору.

Згідно із ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний договір №1569/17 поставки на умовах товарного кредиту набрав чинності з моменту його укладення - 26 квітня 2006 року, підписаний повноважними представниками «Постачальника»- ДП «Райз - Агросервіс»в особі Тернопільської філії ЗАТ компанія «Райз»та «Покупця»- ТзОВ «Українські рослинні масла», підписи представників скріплені печатками сторін договору.

В пункті 9.8 розділу 9 договору №1569/17 від 26.04.06 року передбачено, що сторони підтверджують, що особи, які підписали цей договір, є належним чином уповноваженими на таке, володіють достатнім об’ємом законних та (або) статутних повноважень та діють в їх межах. Сторони підтверджують повне розуміння окремих та всіх положень цього договору.

Таким чином можна зробити висновок про вільне волевиявлення сторін при укладенні оскаржуваного договору.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ухвалами від 29.05.07 року, 14.06.07 року, від 12.07.07 року від позивача витребовувались докази укладення договору №1569/17 від 26.04.06 року шляхом приєднання ТзОВ «Українські рослинні масла», проте позивачем таких не надано.

Таким чином, твердження позивача щодо того, що договір №1569/17 від 26.04.06 року  укладений шляхом приєднання ТзОВ «Українські рослинні масла»до запропонованого договору в цілому, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, доказів складення протоколу розбіжностей за наявності заперечень щодо окремих умов оскаржуваного договору позивачем не надано.

Згідно ст.525 та ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Стосовно твердження апелянта про те, що положення Договору № 1569/17 від 26.04.2006р. не відповідають вимогам закону, слід зазначити наступне:

У відповідності до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч.2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору; ціна зазначається в договорі у гривнях.

В договорі № 1569/17 від 26.04.2006 року поставки на умовах товарного кредиту сторони встановили          ціну договору в гривнях (п.2.1 розділ 2 Договору); грошові зобов'язання «Покупця»існують і підлягають сплаті у гривні (п.2.2. розділу 2 Договору); «Покупець»проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування  коштів в розмірі  гривневої суми  ціни договору,  вирахуваної відповідно до положень п.2.2 на банківський рахунок «Постачальника».          

Одночасно в оскаржуваному договорі сторони визначили, що грошовий еквівалент ціни договору в іноземній валюті - в доларах США (п.2.2. розділ 2 Договору); сума у гривні, що підлягає сплаті «Покупцем»на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до дол..США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати «Покупцем»ціни договору (її неоплаченої частини) (п.2.2. розділу «Договору).

В додатку №1а, який є невід'ємною частиною договору № 1569/17 від 26.04.2006 року, зазначена ціна договору 191062 грн. 35 коп. еквівалент ціни договору 38034,13 дол.США.

У відповідності до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Таким чином, чинне законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

В додатку №1а до договору № 1569/17 від 26.04.2006 року наведений перелік товару, що купується «Покупцем» по договору поставки на умовах товарного кредиту, одиниця виміру - тонна, ціна за одиницю виміру (екв.дол.США), кількість, ціна товару (екв.дол.США), ПДВ на ціну товару (екв.дол.США), загальна вартість (ціна) (екв.дол.США).

Як вбачається із додатку №1а до договору № 1569/17 від 26.04.2006 року, іноземна валюта - долар США є не засобом платежу, а розрахунковою одиницею визначення суми у гривні, що підлягає оплаті «Покупцем»на виконання ним зобов'язань по зазначеному договору.

Засобом платежу у договорі № 1569/17 від 26.04.2006 року зазначено гривню, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У первинних бухгалтерських документах, які підтверджують поставку товару, а саме в накладних, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, вартість товару також зазначено у гривнях.

У ч.1 та ч.2 статті 533 Цивільного кодексу України зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 7.4. розділу 7 спірного договору «Відповідальність сторін, її розмір та порядок застосування»«Покупець»відшкодовує збитки, завдані «Постачальнику»невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків «Постачальника»в твердій сумі: 50 процентів вартості (ціни) товару. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Сторони договору № 1569/17 від 26.04.2006 року за взаємною згодою встановили розмір збитків «Постачальника»- відповідача по справі в твердій сумі 50(п'ятдесят) процентів вартості (ціни)товару.

Встановлення такої умови в договорі, яка передбачає розмір збитків «Постачальника»в твердій сумі, не суперечить Положенню про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою №888 від 25.07.1988 року, яке регулює відносини поставки, а саме пункту 74 Положення, згідно якого сторони можуть передбачити в договорі можливість відшкодування збитків в твердій сумі, яка підлягає стягненню в випадку неналежного виконання зобов’язань по договору, тобто є правом сторін.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що умови договору №1569/17 поставки на умовах товарного кредиту, укладеного 26 квітня 2006 року між «Постачальником»- Дочірнім підприємством «Райз-Агросервіс»(Тернопільська філія) та «Покупцем»- Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські рослинні масла»відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські рослинні масла” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 24.07.2007 року по справі №16/130-2368 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              Якімець Г.Г.

Судді:                                                                       Дубник О.П.

       

                                                                                 Орищин Г.В.