ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
05.06.07 Справа № 14/374-5088
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого –судді Галушко Н.А.
суддів Процика Т.С.
Юрченка Я.О.
розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль № 19636/7/10-015 від 14.03.2007 року (далі Тернопільська ОДПІ, м. Тернопіль)
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року
у справі № 14/374-5088
за позовом: Повного товариства «Ломбард «Віктор і Компанія», м. Тернопіль (далі ПТ «Ломбард «Віктор і Компанія», м. Тернопіль)
до відповідача: Тернопільської ОДПІ, м. Тернопіль
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
за участю представників:
від позивача: Коляденко В.С. - представник
від відповідача: Ткач І.Я. –начальник юридичного відділу.
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року у справі № 14/374-5088 задоволено позовні вимоги ПТ «Ломбард «Віктор і Компанія», м. Тернопіль: скасовано податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 21.11.2006 року № 0004461703/0.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок; дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх обов’язків за договорами позики щодо викупу заставлених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку, визначеному у пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.
Тернопільська ОДПІ не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції подала апеляційну скаргу № 19636/7/10-015 від 14.03.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме порушено норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
Державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку Повного Товариства «Ломбард»Віктор і Компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року, про що складено акт № 18674/22-222/14040018 від 15.11.2006 року.
На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0004461703/0 від 21.11.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем - податок з доходів найманих працівників в розмірі 14231,25 грн. (в т.ч. 4743,75 грн. основний платіж, 9487,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Податковою інспекцією при проведенні перевірки встановлено, що у 2006 році товариством порушено вимоги п. 1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7 та пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» що, в свою чергу, обумовило донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 4743,75 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача ґрунтується на тому, що позивач є посередником, а відповідно до п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»і податковим агентом фізичних осіб при здійсненні ним операцій з реалізації закладених ювелірних виробів.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Приписами п.12.1 та п.12.6 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону. При цьому доходи (прибутки) зазначені у цій статті кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Відповідно до ст.ст. 589, 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.
Одним із способів забезпечення зобов’язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.
Водночас ст.ст. 19, 25 Закону України «Про заставу»та ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов’язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов’язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Як встановлено судом першої інстанції, операції з закладеними виробами з дорогоцінних металів є не посередництвом позивача при продажу об’єктів рухомого майна, а реалізацією предметів застави у зв’язку з невиконанням фізичними особами зобов’язань з повернення суми позики відповідно до статей 19, 25 Закону України «Про заставу»та статей 589, 591 Цивільного кодексу України.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. В такому випадку у фізичної особи - позичальника, яка не виконала договірні обов'язки з викупу застави і в якої залишилася сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави.
Крім цього, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх обов’язків за договорами позики щодо викупу заставлених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку, визначеному у пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Тернопільської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.