АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–6962/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 19, 27 - Орендарчук М.П.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 23 липня 2010 року по справі за позовом корпорації «Украгротех» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання осіб, такими що втратили право на проживання в гуртожитку та усунення перешкоди в користуванні кімнатами гуртожитку та зустрічним позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 до корпорації «Украгротех», ВАТ «Христинівський Агротехсервіс», виконавчого комітету Христинівської міської ради про визнання рішення про визнання права власності на гуртожиток незаконним, визнання свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу гуртожитку недійсним, зобов’язання вчинити певні дії.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Позивач за первинним позовом звернувся в суд із позовом до відповідачів про визнання осіб, такими що втратили право на проживання в гуртожитку та усунення перешкоди в користуванні кімнати гуртожитку. Відповідач звернувся в суд із зустрічним позовом про визнання рішення про визнання права власності на гуртожиток незаконним, визнання свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу гуртожитку недійсним, зобов’язання вчинити певні дії.
Позивач за первинним позовом посилається на те, що на підставі договору купівлі0-продажу від 19 грудня 2007 року зареєстрованого у приватного нотаріуса Христинівського районного нотаріального округу за реєстраційним № 6118 корпорація «Украгроте» придбала будівлю гуртожитку в АДРЕСА_2 загальною площею 549,9 кв.м. для забезпечення працівників житловою площею.
Як з’ясувалося, приміщення першого поверху 4-1 пл. 9,4 кв.м. та 4-2 пл. 24,5 кв.м. перебували у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були зареєстровані за паспортним обліком на цій площі але фактично не проживали, однак приміщення використовувалось для збереження власних меблів, не допускаючи у вищезазначені приміщення власників гуртожитку.
Окрім того, з’ясовано, що кімнати відповідачам надані в порушення примірного положення про гуртожиток від 03 червня 1986 року та ст. 127 ЖК України. ОСОБА_6 працював заступником начальника Христинівського РВ УМВС та Монастирищенського РВ УМВС. Житлова площа була надана ОСОБА_6 та членам його сім’ї не в зв’язку з їх трудовою діяльністю у ВАТ Христинівський «Агротехсервіс», а за узгодженням двох відомств без рішення профкому та адміністрації, йому у 1998 році для тимчасового проживання були виділені зазначені кімнати в гуртожитку.
Отже, відповідачі з 1998 року перебували в юридичному статусі тимчасових жильців (мешканців), що обумовлювало негайне звільнення приміщення на вимогу власників гуртожитку і передбачено ч. 3 ст. 98 ЖК України. Усвідомлюючи своє правове становище, сім’я ОСОБА_6 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 та в червні 2004 року переселилася для постійно місця проживання.
Всупереч вимогам закону відповідачі зберігають в гуртожитку належні їм речі, а вхідні двері закриті на замок. Адміністрація корпорації «Украгротех» приймала міри щодо врегулювання питання в позасудовому порядку, для чого у 2007 році зробила письмове попередження відповідачів про вивільнення кімнат гуртожитку. ОСОБА_6 відмовився від письмового попередження. Аналогічні попередження робилися в 2008 та 2009 році.
За такої позиції відповідачів позивач обмежений в праві власності та в праві забезпечення працівників житловою площею, які перебувають у трудових відносинах з корпорацією «Украгротех», а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання рішення купівлі-продажу гуртожитку недійсним, зобов’язання вчинити певні дії посилаючись на те, що позивач за первинним позовом не може мати у власності приміщення гуртожитку виходячи з того, що гуртожиток перебував у власності підприємства «Сільгосптехніка», яке згідно свідоцтва про реєстрацію перетворилося у 2000 році у ВАТ Христинівський «Агротехсервіс» відповідно до Постанови КМ від 06 листопада 1995 року № 891 та затвердженого нею Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, ЗУ «про приватизацію державного житлового фонду» передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду у тому числі гуртожитки.
Аналогічно при розпаюванні сільськогосподарських підприємств житлові будинки та гуртожитки, які їм належать підлягають передачі у комунальну власність.
Виходячи із положень законодавства, приміщення гуртожитку не могли бути власністю ВАТ Христинівський «Агротехсервіс» в зв’язку із чим, не може бути ним відчужене корпорації «Украгротех», яка у свою чергу не має права ставити питання про визнання позивача таким, що втратив право на проживання у гуртожитку.
Крім того, кімнати у гуртожитку були виділені йому для проживання разом із двома неповнолітніми дітьми у зв’язку із виконанням ним службових обов’язків у Христинівському РВ УМВС, а також як учаснику бойових дій і укладено договір найму про що свідчить заведена на нього рахунків по комунальних послугах.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 23 липня 2010 року позов корпорації «Украгротех» задоволено.
Визнано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право на проживання в кімнатах 4-1 пл. 9,4 кв. м., 4-2 пл. 24,5 кв.м. першого поверху гуртожитку по АДРЕСА_2.
Зобов’язано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вивільнити від належного їм майна кімнати 4-1 пл. 9,4 кв.м., 4-2 пл. 24,5 кв.м. першого поверху гуртожитку по АДРЕСА_2 та передати ключі від вхідних дверей кімнат.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь корпорації «Украгротех» судові витрати, пов’язані із розглядом справи в сумі 25 грн. 50 коп. з яких 17 грн. держмито, 8,50 грн. ІТЗ..
У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19 грудня 2007 року Корпорація «Украгротех» є власником гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_2. В даному гуртожитку в кімнатах 4-1 та 4-2 знаходяться речі відповідачів, але фактично вони там не проживають більше 5-ти років. Також встановлено, що відповідачі ніколи не являлись працівниками ВАТ Христинівський «Агротехсервіс» та не перебували в трудових відносинах з даною організацією. Вони проживали в гуртожитку в правовому статусі тимчасових жильців.
Відповідно до ст. 127 ЖК України гуртожиток надається для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Відповідно до ч.3 ст. 98 ЖК України тимчасові жильці на вимогу наймача зобов’язані негайно звільнити приміщення.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не надали суду доказів, що кімнати в гуртожитку їм були надані у користування у відповідності до ст. 128 ЖК України та Примірному Положенню про гуртожитки від 03 червня 1986 року. Крім того відповідачі з своїми дітьми проживають в АДРЕСА_1 у власній квартирі, де зареєстровані у відповідності до ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а в гуртожитку не проживають з 2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається право користування протягом шести місяців.
Згідно ч. 2 ст. 71 якщо наймач або члени сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Відповідачі не звернулися з заявою про збереження права на жиле приміщення ні до власника гуртожитку, ні в суд.
Оскільки вимогу позивача по первісному позові про звільнення займаних кімнат відповідачі ігнорують і в судовому засіданні було доведено законність та обґрунтованість позовної заяви корпорації «Украгротех», тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно, застосувавши вимоги чинного законодавства дійшов до висновку про задоволення такої позовної заяви в повному обсязі.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_6, то колегія суддів вважає, що районний суд цілком обґрунтовано відмовив в його задоволенні, тому що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач ОСОБА_6 не надав суду доказів, що оскаржуваний ним договір купівлі-продажу від 19 грудня 2007 року був укладений з порушенням норм матеріального права. Перевіривши наявні в матеріалах справи факти, колегія суддів дійшла висновку, що такий договір є дійсним і підстав для визнання його недійсним не вбачає, тому немає підстав для скасування чи зміни рішення районного суду в даній частині.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень законодавства, а доводи апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду незаконне, нічим не підтверджено та не наведено підстав, які б давали можливість скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 23 липня 2010 року відхилити.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 23 липня 2010 року по справі за позовом корпорації «Украгротех» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання осіб, такими що втратили право на проживання в гуртожитку та усунення перешкоди в користуванні кімнатами гуртожитку та зустрічним позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 до корпорації «Украгротех», ВАТ «Христинівський Агротехсервіс», виконавчого комітету Христинівської міської ради про визнання рішення про визнання права власності на гуртожиток незаконним, визнання свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу гуртожитку недійсним, зобов’язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М. Трюхан