Справа № 2-543/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           10 листопада  2010 року                                           м. Сімферополь

           Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

           головуючого: судді – Заболотної Н.М.,

           при секретарях – Бережній В.О., Гончаровій В.О., Бєляєвій Ю.І.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Сімферопольська міська рада про   визнання недійсним пункту 1 договору, зобов’язання поновити межові знаки, встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Сімферопольської міської ради про зобов’язання відповідача ОСОБА_2 (в якості власника домоволодіння, яке знаходиться на суміжній земельній ділянці по відношенню до земельної ділянки позивача) поновити за свій рахунок тверді межові знаки, а також обтяжити земельну ділянку ОСОБА_2 безоплатним особистим сервітутом у вигляді: права постійного (безстрокового) проїзду транспортних засобів, права прокладення водопроводу, права відводу води, право тимчасового складування будівельних матеріалів для ремонту будівель та споруд; права прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів та інших лінійних комунікацій.

Ухвалою суду від 22.12.2009р. змінений      процесуальний статус Сімферопольської міської ради з відповідача на третю особу, а також в якості співвідповідача по справі залучено ОСОБА_3 – власника  суміжної земельної ділянки.

У подальшому позивачем збільшені позовні вимоги, а саме: позивач просив визнати недійсним пункт 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачами, зобов’язати відповідачів солідарно за свій рахунок поновити тверді межові знаки, а також обтяжити домоволодіння АДРЕСА_1 безоплатним особистим сервітутом  - правом постійного (безстрокового) проходу та проїзду транспортних засобів для задоволення потреб власника домоволодіння АДРЕСА_2 (позивача ОСОБА_1).   Свої вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що з 1999 року є власником частки домоволодіння АДРЕСА_2.  Співвласником даного домоволодіння є ОСОБА_4, яким  дане домоволодіння було приведено до непридатного до проживання стану. ОСОБА_4 помер, спадкоємців в нього немає, у зв’язку з чим майнові права померлого перейшли до Сімферопольської міської ради. Таким чином, на думку позивача, він є єдиним законним співвласником вказаного домоволодіння. Це домоволодіння не забезпечено необхідними комунікаціями, а також під’їздами для пожарних машин та іншого транспорту. Позивач має намір здійснити необхідні ремонтні роботи, але під’їзд будівельної техніки та вантажного транспорту можливий лише з боку вулиці Петровська балка у м. Сімферополі. На суміжній (по відношенню до земельної ділянки позивача) земельній ділянці розташоване домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2, а право власності на цю суміжну земельну ділянку - ОСОБА_3 При цьому, при оформленні державного акту на свою земельну ділянку та при побудові будинку, відповідачами були розширені межі їх земельної ділянки за рахунок земельної ділянки позивача. Таким чином, на думку позивача, відповідачами порушено його право, як  власника на земельну ділянку, у зв’язку з чим, він звернувся до суду  з відповідним позовом.                

Представник позивача за довіреністю – ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки до суду невідомі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник за дорученням – ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, вважаючи його необґрунтованим. Пояснили, що договір купівлі-продажу  земельної ділянки, укладений між  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідає закону та не порушує прав позивача. При цьому, у позивача відсутнє належне оформлене право власності або користування земельною ділянкою, суміжною з ділянкою відповідача. Крім того, домоволодіння, в якому позивач має право власності на частку, - зруйновано, а на земельній ділянці знаходиться лише вбиральня. Також,  право позивача на будівлю нового домоволодіння не підтверджено. Крім того, існують інші шляхи підходу та під’їзду до земельної ділянки позивача, і це питання позивачем взагалі не розглядалося, як й питання щодо встановлення між сторонами по справі сервітуту шляхом укладення договору.    За таких умов, вимогу про встановлення сервітуту та обтяження своєї земельної ділянки сервітутом, заявленим позивачем, вважає необґрунтованою.    

Представник третьої особи Сімферопольської міської ради в судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, надавши суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивач не звертався до Сімферопольської міської ради з питання про надання згоди на обмежене постійне або тимчасове користування земельною ділянкою.    

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, за таких підстав.

             Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частки домоволодіння від 09.02.1999р., позивач ОСОБА_1 є власником 38/100 часток домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель, що розташовані в АДРЕСА_2, яке на цей час зруйновано, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.08.1999р. №1275 відповідачу ОСОБА_2 передана у приватну власність  земельна ділянка площею 0,0568 га, розташована по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування  житлового будинку. Відповідачем був оформлений Державний акт на право приватної власності на землю.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.04.2008р. , право власності на вказану земельну ділянку (яка належала ОСОБА_2) перейшло до ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.07.2010р.,  на місцевості відсутні межові знаки земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2, немає огородження, відсутні будівлі, та неможливо визначити  де знаходиться суміжна земельна ділянка  ОСОБА_1, та до якої позивач просить встановити можливість проїзду. Можливість проходу до умовної земельної ділянки ОСОБА_1 є з боку вул. Чехова у м. Сімферополі, крім цього, з боку вул. Петровська балка по існуючому з 1958р. проходу між домоволодіннями №103 та №101 по вул. Петровська балка у м. Сімферополі. Суміжною до  умовної земельної ділянки ОСОБА_1 є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3. На день проведення цієї експертизи, на земельній ділянці  по АДРЕСА_1, побудований двоповерховий житловий будинок з додержанням норм відступу від меж земельної ділянки, що дозволяє здійснювати обслуговування житлового будинку. З урахуванням цього, на земельній ділянці є перешкоди для облаштування проїзду транспортних засобів. Встановлення сервітуту такого виду  не дозволить власнику ОСОБА_3 використовувати свою ділянку за цільовим призначенням.

 Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

Позивач – ОСОБА_1 просить визнати недійсним пункт 1 договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак, він не є стороною договору, крім того, не надав суду доказів щодо порушення його прав зазначеним пунктом договору.

            Відповідно до частини 1 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

            Проте, позивач не надав суду доказів, що він набув права користування або власності на земельну ділянку.

            Посилання позивача на те, що він набув право користування земельною ділянкою у зв’язку з переходом до нього права власності на частку домоволодіння не можуть бути взяті до уваги, оскільки  на цей час домоволодіння зруйновано, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

            Також, позивач всупереч вимогам ст. 106,107 ЗК України не звертався до відповідних державних органів з питання про відновлення межових знаків, як не надав і доказів їх існування в минулому та винесення меж земельної ділянки, на якому було розташовано домоволодіння позивача,  в натурі.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 98 ЗК земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він установлений, а ст.. 401 ЦК указує, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

 Позивачем не надано доказів  того, що у ОСОБА_1 відсутня можливість вирішення питання використання земельної ділянки іншим шляхом, крім як обтяженням сервітутом земельної ділянки  відповідача ОСОБА_3 Це питання ОСОБА_1 не з’ясовувалося, як й не реалізувалася можливість укладення з відповідачем ОСОБА_3 договору про встановлення сервітуту; також не надано доказів того, що ОСОБА_1 отримав дозвіл на будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_2.

             Як вбачається  з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.07.2010р., встановлення земельного сервітуту  у вигляді  організації проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1  не дозволить власнику  земельної ділянки ОСОБА_3 використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням. Також, суд враховує, що раніше проїзду між АДРЕСА_2 тупик не існувало, даних про технічну можливість влаштування проїзду суду також не надано.

           Згідно з технічною документацією із землеустрою по відновленню меж земельної ділянки ОСОБА_3 в натурі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку,  господарських будівель та споруд підхід до земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 може здійснюватися з боку вул. Чехова та вул. Петровська балка.

           Враховуючи наведене, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

          Згідно з положеннями частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Представник відповідача подав до суду договір про надання юридичних послуг та просив при розподілі судових витрат врахувати, що відповідачем на представництво його інтересів у суді витрачено 7000 грн.

           Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з  матеріалів справи ОСОБА_6 представляв інтереси ОСОБА_3 за довіреністю. Доказів, що ОСОБА_6  є адвокатом або іншим фахівцем в галузі права суду не надано, у зв’язку з чим підстав для стягнення з позивача витрат на правову допомогу немає.

На підстави  ст.ст. 202, 215, ст. ст. 98-102, 124-125 ЗК України ,  керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                          ВИРІШИВ :

В задоволенні позову   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Сімферопольська міська рада про   визнання недійсним пункту 1 договору, зобов’язання поновити межові знаки, встановлення земельного сервітуту – відмовити.

         На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд АР Крим  через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом  10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового  рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Суддя                                                                                                  Заболотна Н.М.