КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2010 № 48/296
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання
представників сторін:
позивача: не з’явився, але був присутній в судовому засіданні 01.11.10;
відповідача 1: Жибер А.В. (дов. від 18.06.10 №455/10-а);
відповідача 2: Кравченко Р.Ю. (дов. від 28.04.10 №217);
Нечас А.О. (дов. від 28.04.10 №169),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2010
у справі № 48/296 ( )
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова
компанія "АХА Україна"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю
"Астеліт",
2) Акціонерної страхової компанії "ІНГО
Україна"
про стягнення 8753,13 грн.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» та Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.10 було замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» належним відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.10 у справі №48/296 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» (далі – позивач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги – стягнути в якості відшкодування шкоди в порядку регресу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (далі – відповідач 1) – 334,05 грн., з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі – відповідач 2) – 8419,08 грн. та з відповідачів 1, 2 понесені судові витрати.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення невірно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
12.11.10 через відділ документального забезпечення суду представником відповідача 2 було подано відзив на апеляційну скаргу.
Позивач в судове засідання, яке відбулося 22.11.10, повноважних представників не направив.
Суд вважає, що нез’явлення представника позивача в засідання суду не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
08.12.06 о 08 год. 10 хв., керуючи автомобілем марки «Нива-Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_1 гр. ОСОБА_2. на автодорозі Київ-Луганськ здійснив зіткнення з автомобілем «Деу», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керування гр. ОСОБА_1. в результаті чого було завдано автомобілю «Деу» технічних та матеріальних збитків.
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою від 11.12.06 №88 управління Державної автоінспекції УМВС в Луганській області про дорожньо-транспортну пригоду внаслідок порушення водієм ОСОБА_1. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.
Станом на 08.12.06 (дата ДТП) Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» не володіла та не користувалася автомобілем «Нива-Шевроле», оскільки ці права були передані за лізинговою угодою від 14.07.04 №CF 38204/3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», фактичне передання автомобіля відбулося 29.09.04, про що свідчить додаток 3.5-12 акт прийому-передачі
30.06.06 між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий альянс» (перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна») та громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір №043140/05АК-КР добровільного страхування наземного транспорту – автомобіля марки «Деу», реєстраційний номер НОМЕР_3 Вигодонабувачем в договорі зазначено Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк».
Згаданий транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема – внаслідок ДТП.
В результаті вказаного вище ДТП було пошкоджено автомобіль «Деу», реєстраційний номер НОМЕР_2 який належить громадянину ОСОБА_2
Відповідно до висновку експерта від 14.12.06 №2/255-06 автотоварознавчого дослідження вартість ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу складає з урахуванням зношення 12 977,00 грн.
Виконуючи свої зобов’язання за договором страхування від 30.06.06 №043140/05АК-КР на підставі страхового акта №1079/05/13, затвердженого 14.03.07, наказу від 15.03.07 №2432, позивач сплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування 8753,13 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 30.03.07 №3515.
Згідно ст. 979 Цивільного кодекс України (далі –ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За приписами п.п. 1, 3 частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано належних доказів притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності та не доведено факту вини за скоєння ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль «Деу».
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідальність власника транспортного засобу – автомобіля марки «Нива-Шевроле» застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на підставі договору (поліс №ВА/9760719) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до зазначеного полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Пунктом 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Таким чином, грошове зобов’язання страховика за полісом №ВА/9760719 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовувати завдану страхувальником шкоду виникає через один місяць після отримання регресної вимоги та визначених Законом документів.
Реалізація страховою компанією своїх регресних прав можлива тільки при наявності особи, відповідальної за завдання шкоди. При цьому факт вини даної особи повинен бути зафіксований належним чином. Внаслідок ДТП вину порушника правил дорожнього руху може визначити тільки суд, а не органи ДАІ.
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.10 у справі №48/296 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Матеріали справи №48/296 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
24.11.10 (відправлено)