Справа № 2а-2085/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого – судді                                                                                                Коренюк А.М.

при секретарі                                                                                                             Чуприні І.В.

з участю позивача                                                                                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області, інспектора ДПС Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Шматька Сергія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, відшкодування моральної шкоди, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КпАП України, посилаючись на те, що вказана постанова винесена з порушенням вимог КпАП України, Інструкції з діяльності ДПС Державтоінспекції МВС України, Законів України «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про метрологію та метрологічну діяльність», та вважає її неправомірною, оскільки 04.10.2010 року о 21 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Сітроен», державний номерний знак НОМЕР_1, на 104 км автодороги «Київ-Харків» Яготинського району Київської області рухався з дозволеною ПДР України швидкістю, пункт 12.9 вказаних Правил не порушував, отримані дані спеціального технічного засобу «Беркут» серійний  № 081073 на якому зафіксований факт перевищення ним швидкості, не визнає. Вважає прилад «Беркут», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, використання якого здійснювалось відповідачем без надання технічної характеристики фіксуючого пристрою та документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу. Крім того, вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 1 020 грн. 00 коп., яку просить стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з тих же підстав, просив їх задовольнити.

В судове засіданні відповідач не з»явився, про дату, час та місце якого був належним чином повідомлений у відповідності до вимог КАС України, про причини своєї неявки не повідомив.

 За таких обставин на підставі частини 4 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши інші матеріали справи, у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає відмові у його задоволенні із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу та постанови в справі про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 року (а.с. 6, 7), складеного інспектором ДПС Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Шматьком С.В. про те, що ОСОБА_1 04.10.2010 року о 21 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Сітроен», державний номерний знак НОМЕР_1, на 104 км автодороги «Київ-Харків» Яготинського району Київської області рухався зі швидкістю 90 км за годину в зоні дії дорожнього знака 3.29, де дозволена максимальна швидкість руху – 50 км. за годину, тим самим перевищив швидкість руху на 40 км за годину, чим допустив порушення пункту 12.9  ПДР України, що засвідчено технічним приладом визначення швидкості руху «Беркут», серійний номер приладу 081073. Наслідком чого стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно Постанови в справі про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 року (а.с.6) у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 250 грн.

Відповідно до п. 12.9. ПДР України водієві забороняється перевищувати  максимальну  швидкість,  зазначену в пунктах 12.4-12.7,  на ділянці дороги,  де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31  (див.  додаток  1),  або  на транспортному засобі,  на якому встановлено  розпізнавальний  знак  відповідно  до  підпункту  "и" пункту 30.3 цих Правил.

            Положенням пункту 3.29 ПДР України визначено "Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Докази, які б спростовували факт порушення позивачем частини першої статті 122 КпАП України судом не встановлені, за таких підстав суд вважає позовні вимоги позивача про скасування постанови  про адміністративне правопорушення безпідставними.

Судом встановлена правомірність дій працівника ДАІ в частині винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань позивача та розцінюються судом, як його бажання уникнути адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 КпАП України у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними статтями 218-221 цього Кодексу, протоколи про вчинення правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.1 ст.222 КпАП України до компетенції органів внутрішніх справ віднесено розгляд справ про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні правопорушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої 22.10.2003 року № 1217, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24 жовтня 2003 року за № 974/8295, при вчиненні правопорушень, передбачених КпАП України, працівник міліції згідно зі статтею 255 КпАП України складає протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 254 КпАП України.

Враховуючи зібрані по справі докази, відсутність доказів, які спростовують факт перевищення позивачем встановленої швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку 3.29, суд вважає рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності порушення п.п. 12.9 ПДР України, та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу відповідно до санкції частини першої статті 122 КпАП України.

Суд вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 1 020 грн., вважає такі вимоги необґрунтованими, безпідставними, заснованими на формальних припущеннях, а тому підлягають відмові у їх задоволенні, виходячи із наступних підстав.

Ставлячи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач не обґрунтував належність та допустимість доказів до даних правовідносин, та з яких міркувань виходив, визначаючи її розмір, виходячи із формальних міркувань про розмір завданої моральної шкоди, відтак не довів в судовому засіданні рівень душевних страждань, яких він зазнав у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього самого, членів його сім»ї чи близьких родичів, на які він мав би послатися як на підставу свої доводів.

Особа має право, відповідно до ч.1, п.2. ч.2 ст.23 ЦК України, на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки судом встановлено, що вина відповідача відсутня у даних правовідносинах, то й підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги  позивача в частині відшкодування моральної шкоди не обґрунтовані, обставини, на які він посилається не підтверджуються наявними в матеріалами справи доказами, причинний зв»язок між вказаною моральною шкодою і винною поведінкою відповідача судом не встановлені, а тому правові підстави для задоволення такої вимоги відсутні.

За таких обставин позов у цілому є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду, відповідно до ч.2 ст. 1712 КАС України, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає

Керуючись статтями 6 – 10, 14, 23, 71, 72, 86, 122, 138, 139, 143, 158-163, 167, 171-2 КАС України, пунктом першим частини першої статті 255, частин 4, 5 статті 258, ч.1 ст.122 КпАП України, Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні правопорушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої 22.10.2003 року № 1217, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24 жовтня 2003 року за № 974/8295, ст. 289 КпАП України, п. 12.9 ПДР України, ч.1, п.2. ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВДАІ Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області, інспектора ДПС Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Шматька Сергія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення місцевого загального суду, як адміністративного суду, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Особам, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні, копію судового рішення невідкладно надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На вимогу особи, яка бере участь у справі щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов»язки, суд у цей день видає її копію постанови (або її вступної та резолютивної частини) чи ухвали суду.

Суддя:                                                                                                                    Коренюк А.М.