ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 р. м.Вінниця Справа № 2-а-4016/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
Суддів: Мультян Марини Бондівни
Альчука Максима Петровича
при секретарі судового засідання: Оніщенку Петру Анатолійовичу
за участю:
позивача : ОСОБА_2
представника відповідачів : Мавроді Ріммі Федорівні
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Львівської митниці, Державної митної служби України
про: визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2010 року № 73 та № 74, зобов'язання до вчинення дій та визнання неправомірними дій
ВСТАНОВИВ :
Заявлено позов ОСОБА_2 до Львівської митниці, Державної митної служби України про:
- визнання недійсними та скасування податкових повідомлень форми «Р»рішень №73, № 74 від 27.08.2010 р.
- зобов’язання провести додаткову перевірку обставин на предмет дотримання порядку і повноти декларування та сплати належних сум митних платежів при митному оформлені товарів за ВМД № 209090468/9/001012 та ВМД № 209090468/9/001013 від 23.06.2009 р.
- визнати неправомірними дії щодо відмови в розгляді скарги.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним.
Проведеною Львівською митницею камеральною перевіркою на предмет повноти декларування та сплати ФО ОСОБА_2 належних сум митних платежів, нібито встановлено факт порушення, яке мало місце 23.06.2009 р. при перевезені на територію України товарів : «комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE (330 та 430 відповідно) з жаткою б/в»та «шина пневматична гумова, що була у використанні», а саме, не забезпечено на митниці фотографування товару-шини. А тому, за висновками перевірки, така шина була відсутня як окремий товар, і комбайн, який переміщувався своїм ходом на шинах мав декларуватись та оподатковуватись як єдиний неподільний товар за ставкою ввізного мита 20%, а не за нульовою ставкою ввізного мита. Відповідно, товар повинен був мати інший код.
За результатом проведеної перевірки та складеного акта прийняті податкові-повідомлення, якими визначено суму податкового зобов’язання у загальному розмірі 13057,08 грн. Зазначені рішення були оскаржені до Львівської митниці та Державної митної служби України, проте, скарги залишені без розгляду.
На думку позивача, оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки як комбайн так і шини оформлені окремими митними деклараціями. Крім того, дані товари оформлялись та перевірялись відповідними службами, які візували їх наявність, що виключає факт відсутності шин.
Стосовно вимоги про визнання дій неправомірними, то позивачем зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства, скаргу Державною митною службою України прийнято до розгляду по суті, а тому залишення її без розгляду є неправомірним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідачів проти позову заперечила, посилаючись на те, що в ході проведення камеральної перевірки було з’ясовано, що товар №1- комбайн, який перевозився позивачем через кордон та переміщувався своїм ходом, повинен був декларуватись як єдиний неподільний товар за ставкою ввізного мита 20%, оскільки товар № 2- шина, що зазначена у ВМД відсутня на фотографіях. А тому, на думку відповідачів, позивачем допущено методологічну помилку при заповненні ВМД, що потягло за собою несплату мита та ПДВ.
Щодо нерозгляду відповідачами скарг, то представником зазначено, що останні залишено без розгляду на підставі, що передбачені чинним законодавством.
Розглянувши матеріали справи та додані докази, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 23.06.2009 року ввозив на територію України два комбайни зернозбиральні марки JOHN DEERE 430 з жаткою б/в і марки JOHN DEERE 330 з жаткою б/в та дві шини пневматичні гумові б/в, що підтверджується ВМД №№ ВМД № 209090468/9/001012 та № 209090468/9/001013 (далі- ВМД) відповідно.
В графах 33 вказаних ВМД зазначено код товару:
- 8433 51 00, до якого згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) відносяться товари: "комбайни зернозбиральні" та
- код 4012 20 90, до якого згідно УКТ ЗЕД відносяться: по коду - 4012 20- відпрацьовані пневматичні шини та покришки, по коду - 4012 20 90 –інші.
В актах про проведення митного огляду зазначених товарів (а.с. 59,68), вказана аналогічна інформація, зокрема, в пунктах:
4. Місцезнаходження товарів (транспортний засіб, контейнер тощо): самоходом
6. Ідентифікаційні ознаки та кількість вантажних місць-2
7.3 Опис, кількість і країна походження товарів (за маркуванням): товар № 1-1. Комбайн зернозбиральний …. Товар № 2 -1 –шина пневматична гумова, що була у використанні. … Відповідають заявленим у ВМД.
Таким чином, позивачем по кожній із вказаних ВМД було перевезено по два товари –комбайн зернозбиральний та шина пневматична гумова. При цьому, як встановлено, позивачем сплачено ввізне мито за шини, виходячи зі ставки 10% .
З’ясуванням доказів у справі також встановлено, що з 20 травня 2010 р. по 10 червня 2010 року головним інспектором відділу організаційно-контрольної роботи Петрусем М.С. проведено камеральну перевірку на предмет повноти декларування та сплати належних сум митних платежів фізичною особою ОСОБА_2 при митному оформленні товару за ВМД № 209090468/9/001012 та № 209090468/9/001013 від 23.06.2009 р., за результатом якої складено акт № к/031/10/209000000/2596314356 від 30.06.2010 р. (далі - акт перевірки), в якому зазначено, зокрема, наступне.
За ВМД № 209090468/9/001012 від 23.06.2009 р. оформлені два товари:
- №1 «комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 430 з жаткою б/в…»за кодом 8433510000 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита-0%);
- №2 «шина пневматична гумова до комбайна, що була у використанні…»за кодом 4012209000 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита –10%).
Комбайн переміщувався своїм ходом. Товар №2 (шина) відсутня на фотографіях. Таким чином, вказаний комбайн мав декларуватися та оподатковуватися як єдиний неподільний товар за ставкою ввізного мита –20%.
За ВМД № 209090468/9/001013 від 23.06.2009 р. оформлені два товари:
- №1 «комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 330 з жаткою б/в…»за кодом 8433510000 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита-0%);
- №2 «шина пневматична гумова, що була у використанні…»за кодом 4012209000 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита –10%).
Комбайн переміщувався своїм ходом. Товар №2 (шина) відсутня на фотографіях. Таким чином, вказаний комбайн мав декларуватися та оподатковуватися як єдиний неподільний товар за ставкою ввізного мита –20%.
З метою нарахування податків і зборів визначено митну вартість вказаного товару за встановленим кодом згідно з УКТ ЗЕД.
Так, митна вартість товарів «комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 430 з жаткою б/в…»та «шина пневматична гумова до комбайна, що була у використанні…»задекларовані за ВМД № 209090468/9/001012, повинні класифікуватись разом за кодом 8433510000 згідно з УКТ ЗЕД, повинна становити 33318,56 грн., що відповідає загальній митній вартості за згаданою декларацією.
В дану суму включено (вартість комбайну -32838,43 грн. та вартість шини 480,13 грн.).
Митна вартість товарів «комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 330 з жаткою б/в…»та «шина пневматична гумова, що була у використанні…»задекларовані за ВМД № 209090468/9/001013, повинні класифікуватись разом за кодом 8433510000 згідно з УКТ ЗЕД, повинна становити 18977,63 грн., що відповідає загальній митній вартості за згаданою декларацією.
В дану суму включено (вартість комбайну -18493,03 грн. та вартість шини 484,60 грн.).
Відділом митних платежів Львівської митниці, за визначеним кодом товару 8433510000 згідно з УКТ ЗЕД, здійснено перерахунок митних платежів та визначено податкові зобов’язання за ВМД № 209090468/9/001012: мито - 6615,70 грн., ПДВ –1323,13 грн.; за ВМД № 209090468/9/001013: мито –3747,07 грн., ПДВ -749,41 грн.
В подальшому Львівською митницею прийняті податкові повідомлення форми «Р»:
- № 74 від 27.08.2010р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем -2072,54 грн., за штрафними санкціями -103,63 грн.
- № 75 від 27.08.2010 р., яким визначено суму податкового зобов’язання по ввізному миту за основним платежем -10362,77 грн., за штрафними санкціями -518,14 грн.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями ОСОБА_2 звернувся зі скаргою від 8.09.2010 р. до Державної Митної служби України (копію скарги направлено до Львівської митниці до відома), в якій просив податкові повідомлення скасувати та зобов’язати Львівську митницю провести додаткову перевірку обставин на предмет дотримання порядку і повноти декларування та сплати належних сум митних платежів при митному оформлені товарів.
28.09.2010 р. Державна митна служба України надала відповідь (лист за № 11/2-10.15/10745), якою зазначену скаргу залишила без розгляду.
Розглянувши позовні вимоги в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень суд дійшов висновку про їх задоволення виходячи з наступного.
Статтею 259 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Так, статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Одночасно, відповідно до положень пункту 2.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон №2181) контролюючими органами є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Згідно підпункту «в»пункту 4.2.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 здійснював перевезення зазначеного вище товару як громадянин, а не суб’єкт підприємницької діяльності.
Порядок митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, що ввозяться (пересилаються) в супроводжуваному й несупроводжуваному багажі, вантажних, експрес- та міжнародних поштових відправленнях на митну територію України і належать громадянам встановлює Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»(далі - Закон про порядок ввезення товарів громадянами).
Так, відповідно до положень статті 7 вказаного Закону митне оформлення єдиного неподільного товару, митна вартість якого перевищує 200 євро та вага перевищує 50 кг, що ввозиться (пересилається) громадянином у супроводжуваному, несупроводжуваному багажі, надходить на адресу громадянина у міжнародному поштовому відправленні, здійснюється за умови його письмового декларування шляхом заповнення митної декларації, передбаченої для громадян, та після сплати громадянином або уповноваженою на те особою ввізного мита в розмірі 20 відсотків від митної вартості такого предмета, податку на додану вартість та у передбачених законодавством України випадках акцизного та інших зборів.
Як зазначено вище, відповідач дійшов висновку про те, що комбайн зернозбиральний та шина пневматична гумова є неподільною річчю. В зв’язку з чим, нараховуючи податкове зобов’язання Львівська митниця підсумовувала вартість двох товарів та визначила з отриманої загальної суми розмір ввізного мита та ПДВ.
Проте, з такою позицією суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 2 статті 183 Цивільного Кодексу України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Разом з тим, як встановлено судом, шини, які перевозились на комбайнах, не входили до комплекту комбайнів. Те, що комбайни та шини є різними товарами підтверджується також і актами про проведення митного огляду товарів.
Таким чином суд погоджується з тим, що в даному випадку неподільною річчю є комбайн зернозбиральний, при ввезені якого слід застосовувати норми Закону про порядок ввезення товарів громадянами та, відповідно проводити сплату ввізного мита у розмірі 20 відсотків від вартості такого товару. Проте, не може погодитись з тим, що неподільною річчю є комбайн зернозбиральний та шина пневматична гумова.
Як зазначалось вище, податкове зобов’язання розраховано виходячи із сукупної вартості двох товарів (комбайна та шини), хоча слід було розраховувати, виходячі з вартості комбайна. А тому, на думку суду, наслідком невірно визначеної суми стало неправильне донарахування податковим органом податкового зобов’язання (ввізне мито та ПДВ), що визначені в оскаржуваних рішеннях. При цьому, суд вважає, що за вказаних обставин помилково нараховану суму виокремити неможливо.
Слід також зауважити, що за шини позивачем сплачено ввізне мито відповідно до ставок встановлених Митним тарифом.
Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
За сукупністю вищенаведених обставин, враховуючи, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, а також те, що суд, при вирішені даної справи керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Львівської митниці прийняті без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано, не добросовісно, не на підставі, і не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині визнання неправомірними дій Державної митної служби України, що полягають у відмові в розгляді скарги, то суд дійшов висновку, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Державної митної служби України зі скаргою від 8.09.10 р., якою просив скасувати податкові повідомлення форми «Р»від 27.08.2010 р. № 73 та № 74.
28.09.2010 р. Державна митна служба України надала відповідь за № 11/2-10.15/10745, в якій зазначила, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-які інше рішення, що суперечить законодавству, такий платник податків має право звернутись до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутись протягом 10 днів з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня. Оскільки, під час розгляду скарги з’ясовано, що первинна скарга до Львівської митниці не подавалась, а тому слід вважати, що скарга від 8.09.10 подана з порушенням порядку та термінів визначених Законом, в зв’язку з чим не підлягає розгляду.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Аналогічні норми містяться й в Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами, затверджений Наказом Державної митної служби України № 97 від 08.02.2006 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2006 р. за № 151/12025 (далі - Порядок), який визначає порядок подання та розгляду митними органами скарг (заяв) платників податків при оскарженні останніми в адміністративному порядку податкових повідомлень про податкові зобов'язання, нараховані митними органами, та інших рішень митних органів, визначає
Так, відповідно до пункту 1.8. Порядку, скарга (заява) на податкове повідомлення або інше рішення митного органу повинна бути подана митному органу (Держмитслужбі України) протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення митного органу, яке оскаржується.
При цьому, відповідно до пункту 1.22 Порядку, скарга (заява), подана з порушенням строків, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями митного органу (Держмитслужби України) і не зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні.
Оскільки, під час розгляду скарги ОСОБА_2 Державною митною службою з’ясовано, що первинна скарга до Львівської митниці не подавалась, що також підтверджено позивачем в судовому засіданні, а тому, підстави для визнання неправомірним дії Державної митної служби України у відмові в розгляді скарги , відсутні.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов’язання Львівську митницю провести додаткову перевірку обставин на предмет дотримання порядку і повноти декларування та сплати належних сум митних платежів при митному оформлені товарів за ВМД № 209090468/9/001012 та ВМД № 209090468/9/001013 від 23.06.2009 р. суд вважає, що в даному випадку позивачем невірно вибрано спосіб захисту своїх прав, оскільки перевірка вже були проведені, за її результатом складено акт та прийнятті рішення, які можуть бути оскаржені до суду, що і зроблено позивачем.
В зв’язку з чим, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовльнити частково.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення форми (Р) рішення від 27 серпня 2010 р. № 73 та № 74 Львівської митниці
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1,13 грн. судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 22.11.10
Головуючий суддя: Воробйова Інна Анатоліївна
Судді: Мультян Марина Бондівна
Альчук Максим Петрович
15.11.2010