ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 жовтня 2010 року 16:03 № 2а-8596/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»
до Київського міського центру зайнятості
проскасування в частині акту № 27-ш та припису № 27
за участю представників сторін:
від позивача –Ярмак О.В.
від відповідача –не з’явився
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»(далі по тексту –позивач, ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості (далі по тексту –відповідач, Інспекція) про скасування акта № 27-ш від 19.04.2010р., 29.04.2010р. та припису № 27 від 19.04.2010р., 29.04.2010р. в частині накладення економічних санкцій у вигляді штрафу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про зайнятість населення»неправомірно застосовано до позивача економічні санкції, оскільки праця іноземного громадянина –ОСОБА_2 ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»у період закінчення терміну дії дозволу на працевлаштування, а саме, з 30.12.2009р. по 29.04.2009р., не використовувалась.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 5 липня 2010 року.
У судовому засіданні, призначеному на 5 липня 2010 року, судом оголошено перерву до 6 серпня 2010 року.
У судовому засіданні, призначеному на 6 серпня 2010 року, судом оголошено перерву до 24 вересня 2010 року, у зв’язку з заміною неналежного відповідача на належного, а саме, Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості на Київський міський центр зайнятості та необхідністю отримання додаткових доказів по справі. У судове засідання, призначене на 24 вересня 2010 року, з’явився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники не з’явились, в зв’язку чим та враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 11 жовтня 2010 року.
Судове засідання, призначене на 11 жовтня 2010 року, судом відкладалось на 18 жовтня 2010 року, у зв’язку з технічною неможливістю фіксування судового засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначено Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-XII (далі по тексту –Закон України від 01.03.1991р. № 803-XII).
Відповідно до статті 3 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах: забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості; співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення; міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
Пунктом 1 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII визначено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі: додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод; організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів; працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
Пунктом 1 статті 18 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 3 грудня 1997 року, Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Київський міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.
Статтею 34 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що контроль за додержанням законодавства про занятість населення здійснюється, зокрема, інспекціями служби зайнятості.
Пунктом 4 статті 18 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII встановлено, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями керуючись Законом України «Про зайнятість населення»та Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до абзацу 6 підпункту «а»пункту 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. № 47, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи, спрямовані на недопущення нелегального використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.
Так, головним спеціалістом Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості Трандафіловою Т.С. у період з 19.04.2010р. до 29.04.2010р. проведено перевірку ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ».
За результатами перевірки складено акт про порушення законодавства України про зайнятість населення № 27-ш від 19.04.2010р., 29.04.2010р., яким встановлено порушення позивачем статті 8 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ, пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства»від 08.04.2009р. № 322, пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.1999р. № 2028, невиконання вимог наказу Мінстату від 30.05.1996р. № 163, порушення вимог пункту 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ, в зв’язку з чим на останнього накладено штраф у розмірі 17 680 грн.
Окрім цього, за результатами перевірки складено припис № 27 від 19.04.2010р., 29.04.2010р., яким позивача зобов’язано: додержуватись вимог статті 8 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ, а саме, не використовувати працю іноземних громадян без дозволу на використання праці; додержуватись вимог пункту 17 Постанови КМУ від 08.04.2009р. № 322 щодо повідомлення протягом 3-х робочих днів про дату початку роботи іноземців, а також повідомлення протягом 5 днів про забезпечення реєстрації паспортного документа іноземця; виконувати вимоги наказу Мінстату від 30.05.1996р. № 163 –подавати звіти за формою №2-ТМ; виконувати вимоги пункту 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ, а саме подавати до центру зайнятості звіти за формою №5-ПН «Про всіх прийнятих працівників»у термін, передбачений законодавством.
Позивач, не погоджуючись з результатами проведеної перевірки, 06.05.2010р. за № 07/01-Д надіслав до Київського міського центру зайнятості зауваження до акту № 27-ш від 19.04.2010р., 29.04.2010р., в яких просив скасувати економічні санкції у вигляді штрафу.
Листом від 29.06.2010р. № 12-6304 Київський міський центр зайнятості повідомив позивача про те, що розгляд вказаного звернення належить до компетенції інспекції Державного центру зайнятості.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Законодавством України встановлені особливі умови реалізації іноземцями та особами без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, права на працю.
Так, відповідно до частини 2 та 3 статті 8 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009р. № 322 дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, громадянина Білорусії ОСОБА_2 є засновником та учасником ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ». Відповідно до дозволу від 30.12.2008р. № 33946 позивачу надано право на працевлаштування ОСОБА_2 на посаді директора до 30.12.2009р. Так, наказом ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»від 01.01.2009р. № 2 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»від 01.12.2008р. № 2 на посаду директора призначено ОСОБА_2
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»від 28.12.2009р. № 4 ОСОБА_2 вирішено звільнити з посади директора товариства з 29.12.2009р. у зв’язку з закінченням терміну дії дозволу на працевлаштування від 30.12.2008р. № 33946 громадянки Білорусії ОСОБА_2, наданого Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на період з 30.12.2008р. по 30.12.2009р.
На підставі вказаного протоколу, наказом від 29.12.2009р. № 4 ОСОБА_2 звільнено з посади директора та покладено тимчасове виконання обов’язків директора товариства на заступника директора Кирилюк О.О.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»від 29.04.2010р. № 5 вирішено призначити ОСОБА_2 на посаду директора товариства з 29.04.2010р. на період дії дозволу на працевлаштування в Україні - до 02.04.2011р.
На підставі вказаного протоколу, наказом від 29.04.2010р. № 5 ОСОБА_2 призначено на посаду директора, у зв’язку з отриманням дозволу на працевлаштування від 02.04.2010р. № 39149 на період з 02.04.2010р. по 02.04.2011р.
Відповідно до підпункту «а»пункту 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Інспекції надається право безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Ознайомлюватися з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань.
Судом встановлено, що всупереч вимогам чинного законодавства ОСОБА_2 у період відсутності дозволу на працевлаштування, а саме з 31.12.2009р. по 01.04.2010р., виконувала обов’язки директора.
Вказане підтверджується наступними документами:
- звіт за формою 1-ДФ за 4 квартал 2009р. поданий ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»до ДПІ у Печерському районі м. Києва 02.02.2010р., з якого вбачається, що в грудні 2009 року ОСОБА_2 з роботи не звільнялась, зокрема, згаданий звіт містить електронний цифровий підпис ОСОБА_2 як керівника товариства;
- розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2009 рік, надана до Печерського районного центру зайнятості 14.01.2010р. також підписана ОСОБА_2 як керівником підприємства.
Крім цього, відповідно до вимог пункту 17 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009р. № 322 роботодавець протягом 3 робочих днів з дати початку та припинення роботи іноземця, зобов’язаний письмово повідомити центр зайнятості про дату початку та припинення роботи.
В матеріалах справи відсутні докази направлення такого повідомлення ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»на адресу центру зайнятості.
При цьому, суд критично відносить до тверджень позивача про належне повідомлення Печерського районного центру зайнятості про припинення роботи іноземця шляхом подання звіту форми 2-ТМ у січні 2010 року, оскільки вказаний звіт є формою державної статистичної звітності, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 30.05.1996р. № 163. Цей звіт складається 2 рази на рік та подається на 8 день після закінчення звітного періоду. До письмового повідомлення центру зайнятості про дату початку та припинення роботи іноземців вищезгаданий звіт відношення не має.
Суд також, звертаю увагу на те, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»є ОСОБА_2 У період з 31.12.2009р. по 01.04.2010р. записів щодо змін керівництва товариства не вносилось. Зазначене підтверджується листом Печерського районного центру зайнятості від 22.06.2010р. № 2936-06 та листом Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 23.07.2010р. № 4160/11/10.
Таким чином, позивачем порушено приписи статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».
Статтею 35 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ визначено, що службові особи, винні у порушенні законодавства України про зайнятість населення, притягуються у зазначеному порядку до відповідальності.
Частиною 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з пунктом 4 статті 8 Закону України від 01.03.1991р. № 803-ХІІ у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку.
Відповідно до підпунктів «б», «в»та «г»пункту 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Інспекції надається право давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи. Ставити перед керівниками підприємств, установ, організацій або вищестоящих господарських органів питання про накладення стягнення на службових осіб, винних у порушенні законодавства про зайнятість населення. Застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.
На підставі зазначених норм чинного законодавства, Інспекцією було застосовано до ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»штрафну санкцію за порушення законодавства про зайнятість населення, а саме, статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», в розмірі 17 680 грн. та запропоновано в 30-денний термін внести вказаний штраф, про що складено акт № 27-ш від 19.04.2010р., 29.04.2010р.
На підставі вказаного акту позивачу надіслано претензію від 08.06.2010р. № 11-5620, якою запропоновано в добровільному порядку перерахувати суму штрафу в розмірі 17 680 грн. на рахунок Київського міського центру зайнятості.
Своїм листом ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АЛАРМ»повідомило Київський міський центр зайнятості про свій намір оскарження акту № 27-ш від 19.04.2010р., 29.04.2010р. та припису № 27 від 19.04.2010р., 29.04.2010р. в частині накладення економічних санкцій та відмовило у задоволенні претензії в зв’язку з зазначеним.
Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржувані акт № 27-ш від 19.04.2010р., 29.04.2010р. та припис № 27 від 19.04.2010р., 29.04.2010р. відповідають вимогам чинного законодавства і є такими, що прийняті уповноваженим органом, в порядку та в спосіб, передбачений законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає дії Київського міського центру зайнятості щодо нарахування економічних санкцій за порушення Закону України «Про зайнятість населення»правомірними, а тому, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.І. Савченко