справа №2-2624/2010 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
22 листопада 2010 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді – Цветкова О. Я.
при секретарі – Пшеничній Г. О.,
за участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 та його представника за договором – адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа – Перша Керченська Державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до Керченського міського суду АР Крим із позовною заявою, уточнюючи її, про визнання права власності у порядку спадкування на 7/8 часток домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з 1/8 частки, що залишилась після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а також 6/8 часток, що залишились після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є співвласником вказаного домоволодіння та за нею зареєстровано право власності на 1/8 його частку. Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивач фактично прийняла спадщину у вигляді належних їм часток та успадкувала їх за правилами ст. 549 ЦК УРСР, тобто вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Після смерті спадкодавців, спадкоємцями за законом є позивач та відповідач, які є онучками ОСОБА_5 та доньками ОСОБА_6 Відповідач відмовилась від прийняття спадщини, про що свідчить не вчинення нею дій, передбачених ст. 549 Цивільного кодексу УРСР та її письмова заява про визнання позову. Позивач, у встановлений законом строк, звернулась до Першої Керченської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів, свідоцтво про право на спадщину не було видано та було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 та його представник за договором – адвокат ОСОБА_2 уточнені вимоги підтримали, просили задовольнити позовну заяву у повному обсязі з мотивів, вказаних у позові, заявили про самостійне несення позивачем судових витрат.
Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила розглянути справу за її відсутності, про що подала до суду письмову заяву (а.с.49).
Третя особа – Перша Керченська Державна нотаріальна контора, явку представника у судовому засіданні не забезпечила, подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона заперечень щодо позовної заяви не має, просить розглянути справу за відсутності її представника (а.с.37,50).
Вислухавши пояснення представника позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, наданій КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (а.с.36) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.08.1966 р. (а.с.12) право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 – 1/8 частка, за ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15) – 1/8 частка, та за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.17) – 1/8 частка.
За ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4., також зареєстровано право власності на 1/8 частку вказаного домоволодіння на підставі договору дарування від 24.04.1985 р., за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_6 належну їй 1/8 частку вказаного домоволодіння (а.с.13-14).
За ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4., також зареєстровано право власності на 4/8 частки вказаного домоволодіння на підставі свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя від 01.08.1966 р. (а.с.9).
10 липня 1972 р. ОСОБА_5 склала заповіт, яким належну їй 1/8 частку вказаного домоволодіння заповідала онучкам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.16).
Втім, спадкоємці за заповітом після смерті спадкодавця – ОСОБА_5 за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом не звертались. Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу Української РСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.
З огляду на той факт, що ОСОБА_3 проживала на день смерті спадкодавця – ОСОБА_5 в цьому домоволодінні (а.с.5,18-22), тобто фактично прийняла спадщину у вигляді 1/8 частки домоволодіння, що залишилась після смерті ОСОБА_5 Відповідач – ОСОБА_4. відмовилась від прийняття спадщини, про що свідчить не вчинення нею дій, передбачених ст. 549 Цивільного кодексу УРСР та її письмова заява про визнання позову.
Позивач ОСОБА_3, донька ОСОБА_6 (а.с.6), після реєстрації шлюбу взяла прізвище ОСОБА_3 (а.с.7), а відповідач ОСОБА_4., донька ОСОБА_6 (а.с.8), після одруження взяла прізвище ОСОБА_4 (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_6, позивач фактично прийняла спадщину у вигляді належних спадкодавцю 6/8 часток та успадкувала їх за правилами ст. 549 ЦК УРСР, тобто вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а відповідач – ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини, про що свідчить не вчинення нею дій, передбачених ст. 549 Цивільного кодексу УРСР та її письмова заява про визнання позову, що підтверджує втрату інтересу відповідача до спадкового майна.
Виходячи з того, що вказане домоволодіння належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 – 1/8 частка, ОСОБА_3 – 1/8 частка та ОСОБА_6 – 6/8 часток, ОСОБА_3 успадкувала вказане домоволодіння після смерті спадкодавців - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за правилами ст. 549 ЦК УРСР, тобто фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, спадщину прийняла лише ОСОБА_3, яка постійно проживала у вказаному домоволодінні, що підтверджується також копією домової книги (а.с.18-19), технічним паспортом (а.с.20-22), відповідним штампом у паспорті позивача (а.с.5), а ОСОБА_4 її не прийняла, оскільки фактично не вступила в управління або володіння спадковим майном і не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу її відкриття. Крім того, вона відмовилась від прийняття спадщини, про що свідчать її дії, а також письмова заява (а.с.49).
Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.
Таким чином, ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом 1/8 частки, що залишилась після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а також 6/8 часток, що залишились після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4..
Позовні вимоги відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, визначеним у ст. 16 Цивільного кодексу України, а умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на частки у спільному майні, яким є домоволодіння АДРЕСА_1, у даному випадку відсутні. Зважаючи на те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати відносяться на позивача за заявою її представника та не стягуються з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 534, 549, 553 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Керч Республіки Крим, право власності на 1/8 частку домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а також на 6/8 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосії через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 23 листопада 2010 р.
Суддя О. Я. Цветков