КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
18.01.07 р. № 10/4294
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Шкурдова Л. М.
Судді
Міщенко П. К.
Тарасенко К. В.
При секретарі судового засіданні Рустам’яні Е.А.
за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 18.01.2007 року (в матеріалах справи).
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2006 року
по справі № 10/4294 (суддя Шумко В.В.)
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної
компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства „Азот”, м. Черкаси,
про стягнення 39696753,10 грн.
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2006 р. Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (позивач) звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Азот” (відповідач) 39696753,10 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.11.2006 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнено з Відкритого акціонерного товариства „Азот", м. Черкаси на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ 12589202,54 грн. боргу, 75038,53 грн. заборгованості, що виникла внаслідок інфляції, 72167,60 грн. - 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, 43222,79 грн. пені, 25500,00 грн. відшкодування державного мита та 118 грн. відшкодування витрат на Інформаційно-тєхнічне забезпечення судового процесу.
Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2006р. по справі №10/4294 в частині відмови в задоволені пені в розмірі 2 274 849,55 грн., інфляційних збитків в сумі 327 399,11 грн. та 3% річних в розмірі 314 872,98 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України»задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2006 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до провадження, та призначено розгляд справи на 18.01.2006р.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (Роз‘яснення ВАСУ від 10.12.96р. №02-5/422 “Про судове рішення”).
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2005 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Азот»було укладено договір на постачання природного газу № 1311-211-06/05-1948 (а.с.11-14).
Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору відповідачеві мав постачатися імпортований природний газ, отриманий НАК „Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий позивачеві за договором купівлі-продажу природного газу, укладеного НАК „Нафтогаз України" та позивачем.
Відповідно до пункту 5.1 договору, була передбачена ставка ПДВ - 0 %. 25 січня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 1311-211-06/0501948 від 26.12.2005 р., якою передбачено, що в разі нестачі або відсутності газу, передбаченого пунктом 1.2, за даним договором може передаватись газ іншого походження. Походження газу, що передається за даним договором, коригується постачальником в односторонньому порядку, в залежності від наявності відповідних ресурсів газу. При цьому, ставка податку на додану вартість визначається згідно з чинним законодавством України.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду зазначає, що згідно статті 8 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" у 2006 році операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Крім того, пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р. „Про забезпечення споживачів природним газом" у редакції постанови КМУ від 02.03.2006 р. № 244, встановлено, що в 2006 р. природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України", Дочірньою Компанією „Газ України" та Дочірнім підприємством „Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку).
З поданого відповідачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за газ, отриманий в січні-березні 2006 р. за ціною, встановленою п.п.1.2 п. 1 та п.п.5.1 п. 5 договору сторін (за ставкою ПДВ - 0 %), становила 6822424,06 грн.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо іншого не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що Договір № 1311-211-06/05-1948 від 26.12.05 р., з якого виник спір, є двостороннім цивільно-правовим договором поставки.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна є обов'язковою умовою цього договору. Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором, або законом.
Згідно з п.п. 1.2 п. 1 договору сторін позивач зобов'язався поставляти відповідачеві імпортований природний газ, отриманий НАК „Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий позивачу за договором купівлі-продажу газу, укладеного між НАК „Нафтогаз України" та позивачем.
Згідно з п.п. 5.1 п. 5 цього договору ціна на газ, поставка якого є предметом цього договору, встановлена зі ставкою ПДВ - 0 %.
Суд встановив, що сторони, встановлюючи ціну на газ за договором, зі ставкою ПДВ - 0 %, керувались положеннями ст. 8 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", та п. З постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. (у редакції постанови КМУ від 02.03.2006 р. № 244).
Колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що вказані закон та постанова КМУ є чинними на день вирішення спору судом.
25.01.2006 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу № 1311-211-06/05-1948 від 26.12.2005 р., якою доповнили договір п.п. 1.3 такого змісту: „В разі нестачі або відсутності газу, передбаченого пунктом 1.2, за даним договором може передаватись газ іншого походження (а.с. 15).
Походження газу, що передається за даним договором, коригується Постачальником (позивачем за договором) в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу, та викладено п.п. 51. в такій редакції: „Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного договору без врахування вартості транспортування газу територією України становить - 422,10 (чотириста двадцять дві гривні 10 коп.) гривень, крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить -8,442 гривень, крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.
Разом до сплати за 1000,0 куб. м. газу - 430,542 гривень, крім того ПДВ на вартість газу, що визначається згідно з чинним законодавством України".
Законодавство України про встановлення нульової ставки ПДВ на вартість газу (Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік"), чинне на день укладення сторонами вказаної додаткової угоди № 1.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з думкою господарського суду Черкаської області, що умови договору сторін на постачання газу, про ціну на газ, вказаною додатковою угодою не змінювались.
Цією додатковою угодою позивачу надано право, за певних обставин, постачати відповідачу газ іншого походження, ніж передбачений договором сторін.
Оскільки наявність чи відсутність цих обставин істотно впливає на матеріальні інтереси сторін (розмір ставки ПДВ), та враховуючи те, що позивач у актах приймання-передачі природного газу від 31.01.06 р., 28.02.06 р. та 31.03.06 р. визначив ціну газу зі ставкою ПДВ 20 %, а не за нульовою ставкою, відповідач звернувся до позивача з пропозицією підтвердити наявність обставин для застосування ставки ПДВ - 20 % відповідними документами (лист відповідача № 120/21-01-46-1026 від 92.03.2006 р.).
Листом № 31/18-3553 від 21.03.2006 р. позивач повідомив відповідача, на його звернення, що з 01.01.2006 р. імпортований природний газ НАК „Нафтогаз України" отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів. Тому НАК „Нафтогаз України" не має підстав застосовувати нульову ставку ПДВ при реалізації природного газу ДК „Газ України", тому позивач не має підстав застосовувати нульову ставку ПДВ при подальшій реалізації отриманого від НАК „Нафтогаз України" природного газу споживачам незалежно від статусу платника податку на додану вартість. Крім того, позивач повідомив, що відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору на постачання природного газу в 2006 році передбачено, що за договором може передаватись газ іншого походження, ніж імпортований, отриманий на виконання міжнародних договорів України, і походження газу, який передається, коригується ним в односторонньому порядку, в залежності від наявності відповідних ресурсів.
Однак, в зазначеному листі позивачем не вказано, газ якого походження був поставлений відповідачеві за договором №1311-211-06/05-1948 від 26.12.2005 р.
Відповідно до актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2006 р., 28.02.2006 р. та від 31.03.2006 р. у січні-березні 2006 р. ДК „Газ України" на ВАТ „Азот" постачався природний газ російського та туркменського походження, переданий ДК „Газ України" за договором купівлі-продажу природного газу між НАК „Нафтогаз України" та ДК „Газ України" від 03.01.2006 р. № 06/06-4. Проте, зазначені акти не містять інформації чи отриманий імпортований природний газ на виконання міжнародних договорів України, тобто інформації про наявність підстав для застосування ставки ПДВ - 20 % при визначенні вартості газу, позивачем відповідачу не надано.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання, є наявність вини особи, яка порушила зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається наявність вини відповідача в несвоєчасному виконанні зобов'язання перед позивачем в частині сплати вартості поставленого обумовленого договором газу на суму 6822424,06грн.
Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що грошове зобов’язання, яке витікає із договору, є фактично простроченим лише в сумі 6822424,06 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 75038,53 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок інфляційних процесів, та 72167,60 грн. –три відсотки річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено, що вимоги позивача в решті сум інфляційних, річних заявлені без наявності вини відповідача в несвоєчасному виконанні грошового зобов'язання, тому погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо їх незадоволення.
Згідно копій платіжних доручень з відміткою банку про їх виконання відповідач на протязі розгляду справи в суді першої інстанції та її перегляді в апеляційній інстанції здійснював проведення розрахунків з позивачем і на день винесення рішення суду мав заборгованість за одержаний газ у розмірі 12589202,54 грн., на день винесення даної постанови погасив заборгованість у повному обсязі.
Господарський суд Черкаської області скористався поданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України правом та зменшив розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання до 43222,79 грн., зважаючи на односторонню зміну позивачем умов договору в частині ціни газу та здійснення фактичних розрахунків за одержану продукцію.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду вважає за можливе погодитись з даною позицією господарського суду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області по справі №10/4294 від 16.11.2006 року відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2006 року по справі №10/4294 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2006 року по справі №10/4294 залишити без змін.
3. Матеріали справи №10/4294 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Шкурдова Л. М.
Судді
Міщенко П. К.
Тарасенко К. В.