донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.10.2007 р. справа №32/37пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Амельченко С.В. представник за довір. № 6 від 01.03.2007 р. - Добровільне пожежне товариство України, м. Київ, |
від відповідачів: | ТОВ "Універсальний комерційний банк "Камбіо", м.Київ - не з"явився Вихристюк О.А. представник за довір. № б/н від 01.10.2007 р. - ЗАТ "Фарлеп-Телеком-Холдинг", м.Донецьк, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Добровільне пожежне товариство України м.Київ |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 05.09.2007 року |
по справі | № 32/37пд |
за позовом | Добровільного пожежного товариства України, м.Київ |
до | 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальний комерційнийбанк "Камбіо", м. Донецьк 2) Закритого акціонерного товариства "Фарлеп-Телеком-Холдинг", м. Донецьк |
про | визнання договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 29.06.2006 р. недійсним |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.09.2007 р. у задоволені позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням господарський суд, на підставі пункту 1 частини 1 ст.83 ГПК України, визнав недійсним договір про передачу статутного фонду, обігових засобів та грошових коштів № 4 від 01.10.1998 р.
Добровільним пожежним товариством України, м. Київ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення в частині відмови у позові з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, у зв’язку з неповним з’ясуванням всіх обставин справи. У скарзі зазначено, що суд не з’ясував правові підстави виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальний акціонерний банк „Камбіо” права власності на гаражні бокси, відчужені за спірною угодою. В порушення вимог частини 4 ст. 35 ГПК України, суд не врахував факти, встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 05.12.2003 р.
В апеляційній скарзі порушено питання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Закритому акціонерному товариству „Фарлеп-Телеком-Холдинг” вчиняти будь-які дії, які можуть привести до відчуження адміністративної будівлі та гаражного боксу, які є предметом спору.
Клопотання відхилене з огляду на недоведеність заявником наявності обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальний акціонерний банк „Камбіо”, м. Київ та Закрите акціонерне товариство „Фарлеп-Телеком-Холдинг”, м. Донецьк у відзивах на апеляційну скаргу вважають її необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Добровільне пожежне товариство України, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.06.2006 р., згідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальний акціонерний банк „Камбіо” продало Закритому акціонерному товариству „Фарлеп-Телеком-Холдинг” адміністративну будівлю та гаражний бокс, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. проф. Богословських, 5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено всупереч вимогам ст. 658 Цивільного кодексу України, оскільки продавець майна -Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальний акціонерний банк „Камбіо” не мало на це майно права власності. Як стверджується у позові, законним власником адміністративної будівлі та гаражного боксу є Добровільне пожежне товариство України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на недоведеність позовних вимог.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін з таких підстав.
У відповідності до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Як зазначено у пункті 4 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” позивачем у справі про визнання договору недійсним, крім контрагентів за договором, прокурора, держави та інших органів може будь-яке підприємство, але за умовою, що спірна угода порушує її законні права та інтереси.
Порушення своїх прав позивач вбачає в тому, що за спірним договором відчужене майно, яке є власністю Добровільного пожежного товариства України. Ці твердження у позові обґрунтовуються статутними документами Добровільного пожежного товариства України та заснованого товариством Донецького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельноого підприємства протипожежних робіт, а також рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 05.12.2003 р. у справі № 2-2889/2003 і постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 19.06.2006 р. у справі № 2-а-104/2006. Проте, перелічені докази не можуть братись до уваги з таких причин.
Положення, що містяться у статутних документах будь-якої юридичної особи, в тому числі і позивача, в силу їх загального характеру не є доказами права власності такої юридичної особи на конкретне індивідуальне визначене майно.
Не підтверджує право власності позивача і рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 05.12.2003 р. у справі № 2-2889/2003. Дійсно, у зазначеному рішенні, суд на підставі наданих йому в той час документів, дійшов до висновку про належність Добровільному пожежному товариству України на праві власності будівлі, розташованої за адресою: Донецьк, вул. проф. Богословських, 5, а також чотирьох гаражних боксів. Втім, після ухвалення зазначеного рішення Управління комунального господарства Донецької міської ради 15.07.2004 року видало свідоцтво про право власності на адміністративні будівлі зовсім іншої особі - Донецькому обласному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Донецька від 16.06.2004 № 432/9. Вказані документи недійсними в установленому порядку не визнавались і є належними доказами права власності.
Більш того, з рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2005 р. у справі № 18/1пд вбачається, що адміністративні будівлі та гаражі з чотирьох боксів 03.12.2004 р. реалізовані на аукціоні суб’єкту підприємницької діяльності Песоцькому Д.А. саме, як майно, Донецького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт. Цим рішенням в задоволені позовних вимог Добровільного пожежного товариства України про визнання недійсним договору купівлі-продажу (біржового контракту) відмовлено з огляду на недоведеність факту порушення його права власності.
Таким чином, висновки Ленінського районного суду міста Донецька увійшли у протиріччя з іншими фактичними даними, встановленими під час розгляду данної справи і підтвердженими належними доказами. Звертає на себе увагу і те, що право власності на спірні об"єкти за позивачем ніколи не реєструвалось. Між тим, в силу частини 1 ст. 182 Цивільного кодексу України реєстрація такого права, у будь-якому випадку є обов"язковою. З наведених причин суд першої інстанції не мав достатніх підстав оцінювати вищезгадане судове рішення за правилами частини 4 ст.35 ГПК України.
Постанова Ленінського районного суду м.Донецька, на яку посилається позивач, скасована ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.06.2006 р.із закриттям провадження у справі.
Виходячи з викладеного позивач не може вважатись законним власником об"єктів нерухомості, відчуждених за спірним договором. Укладанням цього договору права і законні інтереси позивача не порушені, тому він не мав правових підстав звертатись за їх судовим захистом. Апеляційна інстанція враховує також правову позицію Верховного Суду України наведену в його постанові від 27.09.2005р., згідно до якої права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Визнаючи недійсним договір №4 від 01.10.1998р. про передачу обігових засобів та грошових коштів суд першої інстанції діяв в межах повноважень наданих йому пунктом 1 частини 1 ст.80 ГПК України. Заперечень щодо правильності висновків суду в цій частині апеляційна скарга не містить.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не доводять наявності у позивача права власності на спірні об"єкти, а відтак і права на звернення з данним позовом. Не доведено заявником і порушень судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, які могли бути причиною для скасування оскарженого судового акту.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення..
Керуючись ст. ст. 43, 98, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2007 р. у справі № 32/37пд залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2-3-відповідачам
4. у справу
5.господарському суду
6. ДАГС