ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"01" листопада 2007 р. Справа № А6/419-07
11-00 год.
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Стецюк Ю.І.
розглянувши адміністративну справу №А 6/419-07
за позовом Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Сквира
до відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю „Газтрейд ЛТД”, м. Київ
відповідача 2 Відкрите акціонерне товариство „Городище Пустоварівський цукровий завод” с. Городище Пустоварівське, Володарський район
про визнання договору недійсним
Представники:
Позивача: Попова О.В. (довіреність № 82/8/251 від 11.04.07 р.)
Голодняк В.А. (довіреність №915/8/251 від 28.09.07 р.)
Кошелєва Н.В. (довіреність №4166/9/000 від 28.09.07 р.)
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: Циган В.В. (довіреність №218-05/07юр від 03.05.07 р.)
Обставини спору:
Позивач звернувся з позовом про визнання господарського зобов'язання визначеного в договорі на постачання природного газу № 22-09-05 від 16.08.2005р., укладеного між ТОВ «Газтрейд ЛТД»та ВАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод»недійсним на підставі його укладення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у відповідності до вимог ст. 207 Господарського кодексу України стягнути з першого відповідача на користь другого відповідача, а з останнього в доход держави –3 024 712, 56 грн. кошти, отримані від виконання господарського зобов'язання.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначені зобов'язання не відповідають вимогам закону, Статут ТОВ «Газтрейд ЛТД»визнано недійсним, тому він позбавлений прав набувати цивільних прав та обов'язків.
Перший відповідач - ТОВ «Газтрейд ЛТД»письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі п.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства.
Другий відповідач - ВАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод»вимоги позивача не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість та на те що він уклав угоду з дотриманням вимог діючого законодавства.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у розгляді справи оголошувалася перерва з 01.10.2007р. до 11 год. 30 хв. 11.10.2007р.; з 11.10.2007 р. до 11 год. 00 хв. 01.11.2007 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД»( в подальшому - 1-й відповідач) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, як юридична особа, 01 жовтня 2001 року, 1-й відповідач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за №37103570.
Відкрите акціонерне товариство «Городище Пустоварівський цукровий завод»в подальшому - 2-й відповідач) зареєстроване Володарською райдержадміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, 16 травня 1997 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію та внесення до ЄДРПОУ, про що свідчить довідка статистичного управління за № 4 від 26.09.2005 року.
16 серпня 2005 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем була укладена угода (договір на постачання природного газу № 22-09-05), відповідно до якої, 1-й відповідач (Постачальник) взяв на себе господарське зобов'язання продати 2-му відповідачу (Покупцю) в 2005 році природний газ, а 2-й відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах зазначеного договору.
На виконання укладеної угоди, 1-й відповідач передав 2-му відповідачу протягом 2005 року природний газ на суму 3 024 712 грн. 56 коп., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (актами прийому-передачі та податковими накладними), а саме:
в вересні 2005 р. - на суму 743 441, 99 грн., в т.ч. ПДВ - 123907 грн. згідно акту прийому –передачі природного газу від 30.09.2005 р.
в жовтні 2005 р. - на суму 1 002 985, 65 грн., в т.ч. ПДВ - 167 164, 27 грн. згідно акту прийому –передачі природного газу від 31.10.2005 р.
в листопаді 2005 р. – на суму 1 112 966, 43 грн. в т.ч. ПДВ - 185 494, 40 грн. згідно акту прийому –передачі природного газу від 30.11.2005 р.
Крім того ТОВ Газтрейд ЛТД” видано ВАТ „Городище Пустоварівський цукровий завод” податкові накладні:
№8-18/1-1 від 18.08.2005 р. на суму 250 000 грн. в т.ч. ПДВ 41 666, 67 грн.
№9-23/2-1 від 23.09.2005 р. на суму 710 000 грн. в т.ч. ПДВ 118 333, 33 грн.
№10-31/21-1 від31.10.2005 р. на суму 903 451, 33 грн. в т.ч. ПДВ 150 575, 22 грн.
№11-30/4-1 від 30.11.2005 р. на суму 995 942, 74 грн. в т.ч. ПДВ 165 990, 46 грн.
№10-31/13-1 від 31.12.2005 р. на суму 165 318, 49 грн. в т.ч. ПДВ 127 553, 08 грн.
Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція вважає, що дане господарське зобов'язання, яке виникло з договору №22-09-05 від 16.08.2005р., який укладений між відповідачами, є таким, що укладене з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Таке твердження позивача ґрунтується на наступному:
Статут 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 31627730), постановою Господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року по справі № 32/320-А. визнано недійсним з моменту державної перереєстрації, тобто з 25.04.2005р., а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37103570 від 15.07.2005р. Таким чином, на думку позивача, визнано недійсним документ, який передбачає обсяг дієздатності підприємства, тобто після визнання недійсними установчих документів 1-го відповідача він позбавлений права набувати цивільних прав та обов'язків.
В запереченні на позовну заяву, 2-й відповідач посилаючись на норми чинного законодавства вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з держаного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, а отже, в період укладення договору на постачання природного газу №22-09-05 від 16.08.2005 р. 1-й відповідач був правосубєктним і мав цивільні права для укладення правочинів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ст.ст. 91, 92 Цивільного Кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тобто, юридична особа стає правосубєктною з моменту створення, в момент реєстрації стає не тільки правоздатною, а й дієздатною і має можливість набувати цивільні права та обов'язки, здійснюючи їх через свої органи.
Відповідно до Довідки №717698 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, поданого в судове засідання позивачем, відносно першого відповідача - ТОВ «Газтрейд ЛТД»(ін. код 31627730), 03.04.2006р. державним реєстратором було внесено запис до державного реєстру про припинення юридичної особи. Зазначена довідка видана станом на 25.10.2007р.
Таким чином, в період укладення договору на постачання природного газу № 22-09-05 від 16.08.2005р., який оспорює позивач, відповідачі були правосубєктними і мали цивільні права для укладення правочинів, оскільки запис до державного реєстру про припинення юридичної особи (1-го відповідача) був зроблений після виконання останнім своїх зобов’язань по договору.
Позивач звертає увагу на той факт, що відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 року №755 –IV Єдиний державний реєстр ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.
Стаття 18 Закону України від 15.05.2003 року №755 –IV прямо вказує, що якщо відомості, були внесені до Єдиного державного реєстру, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, вищезазначене підтверджує те, що ТОВ „Газтрейд ЛТД” до 03.04.2006 р. мало необхідний обсяг цивільної правоздатності для здійснення господарської діяльності (зокрема на укладення договорів).
З 01.01.2004 року введено в дію Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України. Стаття 4 Господарського кодексу України, передбачає розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, які не є предметом регулювання Господарського кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.
Дії осіб спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, у тому числі набуття у однієї сторони та припинення у іншої сторони права власності на предмет угоди (правочину) регулюються Цивільним кодексом України. Визначення правочину даного у статті 202 Цивільного кодексу України та визначення господарського зобов'язання даного у статті 173 Господарського кодексу України є різними за своїм правовим змістом. Стаття 173 Господарського кодексу України, крім визначення господарського зобов'язання п.2 визначає основні види господарських зобов'язань, поділяючи їх на майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Стаття 175 Господарського кодексу України встановлює, що майново-господарськими визнаються цивільне - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Вимоги щодо недійсності правочинів (угод) передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України. Пункт 1 статті 215 Цивільного кодексу України, передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Таким чином, саме стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та передбачає що:
По-перше зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК, іншим нормативним актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
Пункт 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Пункт З статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином з 01.01.2004 року правові підстави визнання недійсним правочину (угоди) регулюються чинним Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину (угоди) недійсною та за наявності доведення позивачем такої обставини такі правочини (угоди) можуть бути визнані судом недійсними.
Щодо наслідків визнання правочинів (угод) недійсними, суд вважає, що з 01.01.2004 року публічно - правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у сферу господарсько-правового регулювання та відповідно врегульовані у главі 22 Господарського кодексу України, яка встановлює порядок виконання господарських зобов'язань та їх припинення.
Стаття 202 Господарського кодексу України у якості однієї з підстав припинення господарського зобов'язання встановлює визнання його недійсним за рішенням суду та зазначає, що до відносин пов'язаних з припиненням господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 208 Господарського кодексу України встановлює виключно наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним.
Крім того, позивач підтвердив, що оспорюване господарське зобов’язання виконане сторонами (1-м та 2-м відповідачем) належним чином, покупець повністю розрахувався за поставлений природний газ.
Визнання недійсним установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Посилання позивача на те, що постановою слідчого від 17.11.2006 р. за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання ТОВ „Газтрейд ЛТД” з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди було відкрито кримінальну справу, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України, та, що постановою слідчого від 14.05.2007 р. було порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужими коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, тобто фіктивності ТОВ „Газтрейд ЛТД”, за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України судом до розгляду не береться, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.70 КАС України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. З вище наведеного випливає, що постанови слідчого про відкриття кримінальних справ від 17.11.2006 р. та від 14.05.2007 р. не доводять будь –яких фактів, які б могли довести винність 1-го та 2-го відповідача і не містять інформації щодо предмета доказування.
Відповідно до п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що на момент укладення та в період виконання договору №22-09-05 від 16.08.2005р., обидві сторони були правоздатними та дієздатними, діяли в межах, які визначені законом, укладений договір виконали добросовісно, він не порушує прав та інтересів держави і суспільства, а тому законних підстав для визнання його недійсним у суду немає. Доводи позивача цих висновків не спростовують
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.124 Конституції, ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Суддя Маляренко А.В.
Дата складання та підписання в повному обсязі 08.11.2007 р.