копія  

                           Р І Ш Е Н Н Я                                                 2-458/2010

                   І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

19 листопада 2010 року                               Козельщинський районний суд Полтавської області

                        в складі : головуючого судді – Науменко Н.Д.

                        при секретарі –  Тристан О.М.

.                                                                                    з участю позивача –  ОСОБА_1

                                                                                     відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

                                                                                     представника відповідачів – ОСОБА_5                                                                                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Козельщина цивільну справу за позовом  ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 до ОСОБА_2, треті особи Козельщинська селищна рада Полтавської області і Козельщинське житлове комунальне підприємство про вселення, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, визнанні недійсним ордеру на зайняття жилого приміщення і незаконним свідоцтва про право власності на квартиру  і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1  і ОСОБА_7, треті особи  відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Козельщинського РВ  ГУ МВС України  в Полтавській області, Козельщинське житлово – комунальне підприємство і Козельщинська селищна рада Полтавської області  про усунення перешкод у користуванні квартирою і знятті з реєстраційного обліку, -

                    в с т а н о в и в :    

          ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_7

 звернулись  до районного суду з позовом, в якому прохали  вселити їх у дві ізольовані кімнати квартири АДРЕСА_1 і зобов»язати ОСОБА_2 не перешкоджати їм у користуванні  кімнатами. Свої вимоги мотивували тим , що у січні 1990 року їх сім»ї , яка перебувала на квартирному обліку  на заводі керамзитового гравію , де працював перший позивач було видано ордер на заселення двох ізольованих кімнат в  чотирьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2. Вселитися в дану квартиру вони не змогли , так як сім»я відповідача ОСОБА_2 не впустила їх в квартиру. Вони звертались до Козельщинського районного суду з вимогою про вселення, але їх вимога залишена без розгляду, так як квартира № 9 була визнана гуртожитком і йому було рекомендовано звернутися до прокуратури району  для виселення відповідача в адміністративному порядку. Прокурором району було винесено постанову про виселення, яку  органи міліції не змогли виконати, а згодом яка була скасована прокурором Полтавської області. Позивачі зареєструвались у квартирі, але вселитися не змогли, не зважаючи на звернення до партійних, профспілкових органів і засоби масової інформації.

         В попередньому судовому засіданні позивачі  збільшили позовні вимоги і прохали додатково визнати недійсним, другий ордер, виданий  сім»ї ОСОБА_2 на  зайняття спірних двох кімнати  у квартирі , виділених  їх сім»ї і визнати незаконним свідоцтво про право власності на квартиру, видане на підставі наказу Козельщимнського комбінату комунальних підприємств № 81 від 18.12.1995 року про приватизацію квартири у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_8 і ОСОБА_4, посилаючись на те , що про ці обставини  їм стало відомо  недавно.

        Судом до участі у справі залучені в якості співвідповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як співвласники квартири.

        ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_7 з вимогою про  знятися їх  з реєстрації у спірній квартирі. При цьому мотивував свою вимогу тим, що  позивачі за первісним позовом на квартиру не претендували, не вселялись у неї, не проживали і він не міг чинити їм перепони. З часу видачі ордеру сім»ї ОСОБА_1 спливло  20 років, протягом яких він не оспорював своє право на  2 кімнати у квартирі, а тому прохав застосувати позовну давність.

        В судовому засіданні ОСОБА_6, що діяв від свого імені і за дорученням ОСОБА_1 і ОСОБА_7 позов свій підтримував і прохав його задовольнити, посилаючись на порушення його  прав відповідачем  створенням перешкоди для вселення у надані йому і членам його сім»ї  дві кімнати, незаконне зайняття відповідачами  виділеного їм житла. ЦУ квартирі він зареєструвався ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а дружина і донька ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Зазначав, що  строки позовної давності на  житлові правовідносини, пов»язані з позбавленням права на житло не розповсюджуються, а він весь час  звертався  у різні органи  за захистом свого права. Про видачу другого ордеру відповідачу і приватизацію ним квартири він не знав.

             Відповідачі  ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 і їх представник ОСОБА_5 позову не визнали і прохали відмовити у вселенні позивачів, визнанні  ордеру  недійсним і незаконною приватизацію квартири, наполягали на застосуванні строку позовної давності до вимоги позивачів.  Показали, що  отримали  дві кімнати у квартирі  у січні 1979 року згідно ордеру №290.  У січні 1990 року ОСОБА_1 звернувся  із вимогою про вселення його у дві інші кімнати квартири,  які були звільнені жильцями. Вони оскаржив його дії до прокурора Полтавської області, який скасував постанову прокурора Козельщинського району про виселення його  в адміністративному порядку із двох кімнат квартири, що звільнилися. Після цього  до них претензії з цього приводу не заявлялись і в квітні 1991 року їм видали ордер № 91 на заняття усієї квартири.   За наказом Козельщинського ККП від 18.12.1995 року його сім»я приватизувала квартиру і отримала свідоцтво про право  спільної сумісної власності на неї. Про реєстрацію у квартирі  сім»ї позивачів не знав, через що заявив позов про зняття їх з реєстрації в належній йому квартирі.

Треті особи Козельщинське житлово – комунальне підприємство, Козельщинська селищна рада і СГІРФО Козельщинського РВ УМВС України і Полтавській області своїх представників для участі у розгляді справи не направили , прохали справу розглядати без їх участі.

             Судом встановлено наступне.

             У січні 1979 року Козельщинським  заводом керамзитового гравію було побудовано  будинок по АДРЕСА_1 для забезпечення  житлом працівників заводу і ОСОБА_2  із сім»єю  із трьох осіб було надано в чотирьохкімнатній квартирі дві кімнати  разом із іншою сім»ю. Цю квартиру було визнано гуртожитком.  Сім»я вселилась  у 2 кімнати і проживала в ній до вивільнення двох інших кімнат. Після чого сім»я ОСОБА_1 перед»явила вимогу на вселення  у вивільнені  кімнати на підставі ордеру № 1 від  15.01.1990 року. Відповідачі у справі не погодились з заселенням у квартиру іншої сім»ї. Спір, що виник між сторонами розглядався  Козельщинським районим судом , який  залишив без розгляду справу, посилаючись на непідсудність суду за діючим на той час законодавством спору з приводу  адміністративного виселення із гуртожитку, про що  ОСОБА_1 отримав ухвалу суду. Він звернувся до прокурора Козельщинського району Полтавської області , який виніс постанову про виселення сім»х ОСОБА_2 із двох кімнат, які були зайняті після вивільнення. Зазначена постанова прокурором Полтавської області скасована  у квітні 1990 року скасована, що підтверджується листом від 18.04.1990р. № 8/3112-90  ( аркуші - 62, 22,60, 76) .

            На час розгляду справи  Козельщинський завод керамзитового гравію ліквідований і документи про визнання квартири гуртожитком і надання  кімнат у спірній квартирі  працівникам заводу до  архіву не здані ( аркуш -120).

            Згідно виписки із рішення Козельщинської селищної ради № 24 від 25.03.1991 року, наданої архівом ОСОБА_2 надано житло на сіми»ю із 4 чоловік ( аркуші  121,122).

            Із паспортів позивачів вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3

Зареєстрований ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_1 і ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( аркуші – 7,126 ).

           Згідно наданої технічної документації  спірна квартира розташована на 2 поверсі  двохповерхового будинку і  складається із чотирьох ізольований кімнат, кухні, ванної кімнати , вбиральні, коридору, комори ( аркуші 57-59).

          За свідоцтвом про  право власності     на житло , виданим 28.12.1995 року Козельщинським комбінатом комунальних підприємств квартира АДРЕСА_4 передана  у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ( аркуш 61).

          Суд вислухавши сторони,  вивчивши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          На підставі рішення про надання жилого приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет місцевої ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Ордер може бути виданий на вільне жиле приміщення. Вимога про визнання ордеру недійсним може бути заявлена протягом трьох років з дня його видачі ( ст.ст. 57,58 ЖК України).  

Частиною 1  ст. 54 Житлового кодексу України передбачено, якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилось неізольоване жиле  приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

           Видача ордеру сім»ї ОСОБА_1 на зайняття  звільнених двох кімнат у спірній квартирі  не відповідає вимогам ст. 54 ЖК України. До того ж визнання квартири у багатоквартирному  житловому будинку гуртожитком після здачі її в експлуатацію не відповідає нормам житлового законодавства.          

           Порушення цих норм потягло скасування прокурором Полтавської області постанови прокурора Козельщинського району про виселення  відповідачів за первісним позовом із зайнятих ними двох кімнат.    

          Ордер № 1 від  15.01.1990 року надає право на вселення до житлового приміщення і діє протягом 30 днів. Позивачі за первісним позовом не використали своє право на вселення у зазначений строк і не поставили питання про продовження цього строку., що потягло втрату ним юридичної сили.

          ОСОБА_1 звертався за захистом права на заняття  двох кімнат у спірній квартирі до суду , прокуратури району, Козельщинського РВ УМВС України в Полтавській областіу лютому - квітні 1990 року,  до  засобів масової інформації - у квітні 2010 року  і надав копії свідоцтв про смерть близьких  родичів  у період з 1998 по 2006 рік., посилаючись на  поважність причини пропуску строку позовної давності для захисту порушеного права.

          Суд  вважає, що надані докази свідчать про оспорювання позивачем  права на житло протягом січня - квітня 1990року і поновленням даного спору у 2010 році.  Доказів  оспорювання порушених прав з 1990 року по 2010 рік позивачем не надано, тому суд  дійшов до висновку про порушення позивачем строку на звернення за захистом порушеного права без поважної причини, задовольняючи вимогу відповідачів про застосування строку давності до даного виду правовідносин.

          Позивачами оспорюється дійсність ордеру № 91 від 4.04.1991 року на зайняття сім»єю  відповідачів двох кімнат, що звільнились у квартирі № 9.

          Суд вважає, що  передача  відповідачам  двох вивільнених кімнат у квартирі, яку вони займали сім»єю, відповідає вимогам ст. 54  ЖК України і,  враховуючи сплив строку дії  ордеру № 1 від 15.01.1990 року, не знаходить підстав до визнання його недійсним.

Більше того, ордер надає наймачу лише право на вселення і інших правових наслідків не має.

          Проводячи передачу  квартири АДРЕСА_5, Козельщинський комбінат комунальних підприємств діяв у межах Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» , статті 4 і 5 якого передбачають право на приватизацію квартир ( будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків за громадянами України , які постійно проживають в цих квартирах ( будинках).

         Суд не вбачає порушення вимог закону в діях комунального органу при проведенні приватизації, а тому  вважає необхідним відмовити у визнанні незаконним свідоцтва про право власності на житло, видане 28.12.1995року про передачу у спільну сумісну власність  квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Івановичу.аяднській в селищі Козельщина.РРРррр

          Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_7 про усунення перешкод в користування приватною квартирою і зняття їх з реєстрації задовольнити частково.

          ОСОБА_1 і ОСОБА_7 зареєстровані за вищезазначеною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

          Ними отримано ордер на заселення двох вивільнених кімнат у чотирикімнатній квартирі 15.01.1990 року, який діє протягом  тридцяти днів, зареєструвались відповідачі  на підставі цього ордеру ІНФОРМАЦІЯ_2 року , як це випливає з довідки Козельщинського ГІРФО, тобто після втрати ордером юридичної сили, що тягне за собою неправомірність реєстрації у спірній квартирі.

         Вимога ОСОБА_2  про зняття  з реєстрації відповідачів по зустрічному позову, проведена з порушенням вимог закону і  підлягає задоволенню, а  відповідачі повинні бути  зняті з реєстрації.

         На сторону покладається обов»язок доводити підстави своїх вимог  і заперечень. ОСОБА_2 не надав  суду доказів створення  відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_7 перешкод  у користуванні його житлом, не зазначив у чому вони полягають, а  тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.                

         Керуючись .ст.ст. 31, 54-58 ЖК України, ст..4,5 Закону України «Про приватизацію  державного житлового фонду», ст.ст. 4-14,213,214 ЦПК України  суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування житлом, вселення до квартири АДРЕСА_7 і визнанні ордеру недійсним   відмовити за пропуском строку позовної давності.

              У задоволенні  вимоги в частині визнання незаконною приватизацію спірної квартири АДРЕСА_8 відмовити за безпідставністю.

Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково.

              Зобов»язати відділ громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб Козельщинського РВ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації  в квартирі АДРЕСА_8 ОСОБА_1, ОСОБА_7.

У задоволенні  прозову  ОСОБА_2 в частині  усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням відмовити за  недоведеністю.

Рішення набуває чинності після спливу строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не подана, або після винесення рішення  апеляційною інстанцією.  

Рішення може бути оскаржене   на протязі 10 днів шляхом подачі  апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Козельщинський районний суд.

             Головуючий                                                  підпис

З оригіналом вірно.                                                

Суддя Козельщинського районного суду :                                                                                                Н.Д.Науменко