КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2010 № 45/139
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
від відповідача 1: повідомлений належним чином, але не з’явився;
від відповідача 2: Гораєвський І.Л., директор;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 45/139 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”;
до 1. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2;
2. Закритого акціонерного товариства „Прилуктваринмаш-Холдінг”;
про розірвання договору, зобов"язання повернути майно та стягнення 135917,65 грн.
постанова прийнята 03.11.2010, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 18.10.2010 до 03.11.2010
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 у справі № 45/139 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, Закритого акціонерного товариства „Прилуктваринмаш-Холдінг” про розірвання договору, зобов’язання повернути майно та стягнення 135 917,65 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2) подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до даних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом першої інстанції розглянуто справу без участі представників відповідачів; судом не взято до уваги, що акціонером Закритого акціонерного товариства „Прилуктваринмаш-Холдінг” до Подільського райсуду м. Києва подано позовну заяву про визнання договору поруки від 23.06.2008 № ЭЛ/Кив-0308/ДП1 недійсним, про що представником ФОП ОСОБА_2 зазначалось в судовому засіданні 26.07.2010.
Також, заявник вказує, що лізингові платежі сплачувались протягом 2009-2010 років, що не було взято судом до уваги; державне мито стягнуто в більшому розмірі, ніж передбачено Декретом КМ України „Про державне мито” (необхідно було стягнути 1 359,18 грн., а стягнуто 3 477,66 грн.).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 зобов’язано ФОП ОСОБА_2 надати відомості розгляду справи у Подільському районному суді м. Києва про визнання недійсним договору поруки від 23.06.2008 № ЭЛ/Кив-0308/ДП1. Вимоги ухвали суду ФОП ОСОБА_2 не виконані.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” (далі – ТОВ „Елемент Лізинг”) відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
В засідання суду 03.11.2010 ТОВ „Елемент Лізинг” та ФОП ОСОБА_2 повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини неявки, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Представник Закритого акціонерного товариства „Прилуктваринмаш-Холдінг” (далі – ЗАТ „Прилуктваринмаш-Холдінг”) у відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 та в засіданні суду 03.11.2010 доводи скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 скасувати.
ФОП ОСОБА_2 02.11.2010 через канцелярію суду подано письмове пояснення (від 01.10.2010 № 95/05), в якому зазначено про повне виконання підприємцем умов договору фінансового лізингу транспортних засобів від 23.06.2008 № ЭЛ/Кив-0308/ДЛ, але доказів в обґрунтування своїх тверджень підприємцем не надано.
Також, 02.11.2010 від ФОП ОСОБА_2 надійшло клопотання (від 01.10.2010 №96/05) про призначення почеркознавчої експертизи підпису ФОП ОСОБА_2 на договорі фінансового лізингу транспортних засобів від 23.06.2008 № ЭЛ/Кив-0308/ДЛ.
Обґрунтовуючи своє клопотання ФОП ОСОБА_2 зазначає, що вона зазначений договір не підписувала, а укладався договір фінансового лізингу зовсім в іншій редакції та із зазначенням інших сум щомісячних платежів, який на момент подачі позову у даній справі повністю виконаний.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на те, що заявником, в підтвердження своїх вимог та як вагомий доказ, не надано суду примірника вказаного договору, який, як стверджує ФОП ОСОБА_2 викладений зовсім в іншій редакції, ніж той, що наявний в матеріалах справи, а тому у суду відсутні підстави вважати про наявність іншої редакції договору від 23.06.2008 № ЭЛ/Кив-0308/ДЛ за тим же номером та датою.
03.11.2010 представником ЗАТ „Прилуктваринмаш-Холдінг” через канцелярію суду подано клопотання (від 01.11.2010 № 138) про зупинення провадження у справі № 45/139 до вирішення Солом’янським районним судом м. Києва справи № 2-4874/10 про визнання договору поруки недійсним, з приводу чого, колегія суддів зазначає наступне.
Як доказ вирішення Солом’янським районним судом м. Києва справи № 2-4874/10 про визнання договору поруки недійсним, представником ЗАТ „Прилуктваринмаш-Холдінг” надано копію ухвали Солом’янського районного суду м. Києва від 28.10.2010 у справі № 2-4874/10, але із зазначеної ухвали не вбачається, що предметом розгляду райсудом є саме договір поруки від 23.06.2008 №ЭЛ/Кив-0308/ДП1.
З огляду на зазначене, клопотання ЗАТ „Прилуктваринмаш-Холдінг” про зупинення провадження у справі № 45/139 до вирішення справи № 2-4874/10 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Елемент Лізинг” (Лізингодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Лізингоотримувач) 23.06.2008 укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Кив-0308/ДЛ, за умовами якого, Лізингодавець зобов'язувався придбати у власність предмет лізингу (сідловий тягач RENAULT MAGNUM, шасі (рама) ІНФОРМАЦІЯ_1, колір білий, рік виготовлення 2002, д.н. НОМЕР_1) та надати його Лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору і Правил (додаток № 1) (п. 3 договору).
Всі платежі (авансові, поточні лізингові платежі) за даним договором здійснюються в національній валюті України – гривні відповідно до Графіка лізингових платежів (п. 5.6 договору).
Графіком лізингових платежів (а.с. 20) передбачено Лізингоодержувач прийняв на себе зобов’язання сплачувати Лізингодавцю щомісячно лізингові платежі в строк до 28 числа кожного місяця.
Згідно з п. 8 договору невід’ємними частинами договору є додатки №№1, 2, 3, 4.
Відповідно до п. 1.1 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком № 1 до договору (далі - Правила) лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов’язується оплатити Лізингодавцеві: лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу Лізингоотримувачеві.
Відповідно до додатку № 2 до договору сторонами складено специфікацію предмета лізингу.
23.06.2008 між ТОВ „Елемент Лізинг” (Кредитор), ФОП ОСОБА_2 (Боржник) та ЗАТ „Прилуктваринмаш-Холдінг” (Поручитель) укладено договір поруки №ЭЛ/Кив-0308/ДП1, за умовами якого, Поручитель поручився перед Кредитором солідарно відповідати за повне виконання Боржником зобов’язань перед Кредитором, які виникли з договору (п. п. 1.1, 1.6 договору поруки).
Згідно з п. 2.2 договору поруки Поручитель у випадку невиконання Боржником своїх зобов’язань за договором, зобов'язаний протягом 5 банківських днів з дати отримання від Кредитора вимоги про оплату, перерахувати на р/рах. Кредитора суму заборгованості Боржника, вказану у вимозі про оплату.
Частиною 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізингодавцем та Лізингоодержувачем 28.07.2008 підписано акт прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, згідно якого, Лізингодавець передав Лізингоодержувачу предмет лізингу (сідловий тягач RENAULT MAGNUM, шасі (рама) ІНФОРМАЦІЯ_1, колір білий, рік виготовлення 2002, який було зареєстровано та надано йому д.н. НОМЕР_1).
ФОП ОСОБА_2 зобов’язання щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконано, внаслідок чого, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за договором №ЭЛ/Кив-0308/ДП1 становить 127 147,37 грн.
Позивач листом від 28.04.2010 № 716 направив відповідачеві 2 вимогу про перерахування основної суми заборгованості 127 147,37 грн. та пеню в сумі 8 770,28 грн. за договором поруки №ЭЛ/Кив-0308/ДП1.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріалами справи не доведено відсутність вини ФОП ОСОБА_2 в порушенні нею своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0308/ДП1.
Скаржник, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що лізингові платежі сплачувались ним протягом 2009-2010 років, не підтверджує свою позицію документальним обґрунтуванням.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність заявленої до стягнення з відповідачів в солідарному порядку 127 147,37 грн. основного боргу.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідачів пені в сумі 8 770,28 грн.
У разі прострочення встановлених договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті Лізингоотримувач зобов’язується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати Лізингодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожний день заборгованості (п. 5.1 Правил).
Перевіряючи правильність нарахування пені, місцевий господарський суд керувався ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку за договором №ЭЛ/Кив-0308/ДП1 становить 8 770,28 грн. Колегія суддів з цим погоджується, зважаючи на положення вказаного вище законодавства та умови п. 5.1 Правил.
Що стосується позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів від 23.06.2008 №ЭЛ/Кив-0308/ДП1 та зобов’язання відповідача 1 повернути сідловий тягач RENAULT MAGNUM шасі (рама) ІНФОРМАЦІЯ_1, колір білий, рік виготовлення 2002, д.н. НОМЕР_1, колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п.8.2.4 Правил Лізингодавець має право розірвати договір лізингу або відмовитися від виконання договору в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоотримувачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням або відмовою, у випадку, якщо заборгованість Лізингоодержувачу по сплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.
При настанні випадків, зазначених у п. 8.2.4. Правил Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувачу повернути йому предмет лізингу (п. 8.5 Правил).
Враховуючи, що відповідачем 1 допущено істотне порушення умов договору (заборгованість Лізингоодержувачу по сплаті лізингових платежів перевищила 30 календарних днів), судова колегія вважає, що суд першої інстанції мотивовано дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів від 23.06.2008 №ЭЛ/Кив-0308/ДП1.
Оскільки п. 8.5 Правил передбачено право Лізингодавця вимагати від Лізингоодержувача повернення йому предмета лізингу в разі настанні випадків, зазначених у п. 8.2.4. Правил і вказане має місце (заборгованість Лізингоодержувачу по сплаті лізингових платежів перевищила 30 календарних днів), то вимога позивача про повернення йому предмета лізингу є обґрунтованою.
Посилання скаржника, що судом першої інстанції розглянуто справу без участі представників відповідачів, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (п. 15) зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Також посилання заявника, що місцевим судом не взято до уваги, що акціонером ЗАТ „Прилуктваринмаш-Холдінг” до Подільського райсуду м. Києва подано позовну заяву про визнання договору поруки від 23.06.2008 №ЭЛ/Кив-0308/ДП1 недійсним, про що представником ФОП ОСОБА_2 зазначалось в судовому засіданні 26.07.2010, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається із протоколу с/з від 26.07.2010 та ухвали суду від 26.07.2010 (а.с. 50-52) зазначене питання в даному с/засіданні не піднімалось. Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про звернення ЗАТ „Прилуктваринмаш-Холдінг” до Подільського райсуду м. Києва із позовною заявою про визнання договору поруки від 23.06.2008 № ЭЛ/Кив-0308/ДП1 недійсним.
Що стосується суми стягнутого державного мита з відповідачів в солідарному порядку, то суд першої інстанції виходив із позовних вимог немайнового характеру (розірвання договору та повернення майна) і майнового характеру (сума боргу та оцінка майна) з чим колегія суддів погоджеється.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 у справі № 45/139.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 у справі № 45/139 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2. Матеріали справи № 45/139 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
04.11.10 (відправлено)