Справа № 22Ц-6493/10 Головуючий в суді І інстанції Примаченко В.О.
Категорія 01,41,44 Доповідач Сліпченко О.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Сліпченка О.І.,
суддів: Корзаченко І.Ф., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайоннного суду Київської області від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житлом, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири та зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні частиною квартири, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів , -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житлом. В обґрунтування позову вказувала, що відповідач не проживає на жилій площі квартири з 2007 року без поважних причин та не несе витрат по оплаті комунальних послу.
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов'язати колишню дружину ОСОБА_2 усунути та в подальшому не чинити перешкоди в користуванні належної йому частини житлового приміщення квартири, визнати за ним право власності на частину двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1. Свій позов обґрунтовував тим, що з ОСОБА_2 18.04.1996 року за сімейні кошти було придбано спірну квартиру та за час проживання спільно проводили ремонт для підтримання задовільного стану квартири, але з вересня 2009 року ОСОБА_2 не допускає його до квартири не відчиняє двері змінила вхідні замки, у зв'язку з чим позивач вимушений проживати у знайомих.
На вказану позовну заяву ОСОБА_2 подала зустрічний позов та просила визнати за нею право особистої приватної власності на спірну квартиру; розділити дачну ділянку та виділити ? часини ділянки ОСОБА_3, а ? часини ОСОБА_2 із сином; зобов'язати ОСОБА_3 виплатити частину комунальних платежів в сумі 10 000 грн. Вимоги уґрунтовувала тим, що з 27.04.1991 року по 20.11.2002 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та в цій період мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 придбала спірну квартиру. Крім того, вказувала, що 18.06.1999 року за її кошти була придбана земельна ділянка площею 0,120 га за кошти та оформлена на ОСОБА_3 Вважала, що ОСОБА_3 не має права на квартиру, оскільки частину коштів на придбання надала її мати, а земельна ділянка була придбана на кошти ОСОБА_2
Рішення Білоцерківського міськрайоннного суду Київської області від 28 квітня 2010 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житлом відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на /1/2 частину квартири та зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні частиною квартири та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаної квартири. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У своїй апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати в зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та задоволити позов.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 27 квітня 1991 року по 20 листопада 2002 року. За час перебування у шлюбі 18.04.1996 року подружжям було придбано квартиру за 57 млн. крб. за адресою АДРЕСА_1. Від імені подружжя договір укладався ОСОБА_2.
Після розірвання шлюбу сторони продовжував проживати та утримувати спірну квартиру, але оскільки між сторонами постійного виникали конфлікти та сварки, - періодично звертались до правоохоронних органів із заявами про злочин.
ОСОБА_3 рішенням виконкому Узинської міської ради від 08.06.1999 року №67 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,120 га розташованої на території Узинської міської ради СГТ «Ліра» для ведення садівництва.
Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини. чоловіка є:
1. 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2. 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому
особисто.
Відповідно до ст.ст.60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя, за обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю.
Відмовляючи в задоволені частини вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано суду в підтвердження своїх позовних вимог належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_3 без поважних причин не проживав в спірній квартирі, визнання за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на спірну квартиру та розподілу земельної ділянки та відповідно зобов'язання ОСОБА_3 виплатити частину комунальних платежів, а відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З таким висновком погоджується і судова колегія.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.
При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайоннного суду Київської області від 28 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: