Справа № 22ц-6855/2010     Головуючий в суді І інстанції Білик Г.О.

Категорія 01, 57     Доповідач у суді 2 інстанції    Сліпченко О.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Сліпченка О.І.,

суддів Корзаченко І.Ф.,  Матвієнко Ю.О.,

при секретарі   Бистрій  Г.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3, третя особа : ОСОБА_5 про визнання рішення органу приватизації частково недійсним та визнання права спільної часткової власності на квартиру ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року позивач звернувся з даним позовом, який обґрунтовував тим, що 14.04.1998 року орган приватизації Броварської міської ради Київської області своїм розпорядженням № 1083 видав свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, до якого внесені прізвища ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та онуки ОСОБА_3

Вважаючи вищевказане розпорядження незаконним, позивач просив визнати вказане розпорядження органу приватизації частково недійсним, а саме в частині приватизації               1/3 частини квартири на ім'я ОСОБА_3 та визнати за ним та його дружиною право часткової власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 ласті по /1/2 частині кожному.

Рішенням  Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2010 року  позов задоволено частково. Визнано розпорядження органу приватизації Броварської міської ради Київської області № 1083 від 14 квітня 1998 року частково недійсним ,в частині приватизації 1/3 частини  спірної квартири,  в задоволені іншої частини вимог відмовлено.

  Не погоджуючись з вказаним рішенням апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову  .

Апеляційна скарга  підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України  при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання рішення органу приватизації частково недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що процедура приватизації спірної квартири була  порушена, та  вважав, що позовна давність не поширюється на вимогу позивача.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.  

Відповідно до вимог ст. ст. 213 , 214 ЦПК України  рішення суду повинно бути  законним і обґрунтованим.  

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.  

Обґрунтованим  визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.  

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.  

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.  

Суд першої інстанції належним чином не з’ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.      Приватизація є цивільно-правовою угодою і може бути визнана недійсною з підстав, передбачених цивільним законодавством для визнання угод недійсними.  

Усупереч вимогам ст. ст. 213 , 214 ЦПК України  суд у рішенні не зазначив норм матеріального права на підставі яких ним вирішено спір.  

Ураховуючи те, що відповідно до вимог ст. ст. 10 , 31 ЦПК України  право визначення підстав позову належить виключно позивачу, суд належним чином не з’ясував у нього правові підстави заявленого ним позову.  

Як установлено судом, позивачем оспорюється приватизація спірної квартири, що була проведена в 1998 році.  

Відповідно до пп. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України  цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.  

Ураховуючи, що правовідносини виникли в 1998 році та продовжувального характеру не мають, посилання суду в рішенні на ст. 268 ЦК України  є безпідставним.  

Згідно зі ст. ст. 71 , 76 ЦК УРСР  загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.  

Ці положення закону також залишилися поза увагою суду.  

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення повинно бути скасовано, а  по справі необхідно ухвалити нове рішення, яким  в задоволені позову відмовити.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3   - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2010 року скасувати .

Ухвалити нове рішення.

У позові про визнання рішення органу приватизації частково недійснимі - відмовити

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді