Справа № 2-а-1664/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду (УПФ) України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої пенсії як інваліду 2 групи 1 категорії захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та зобов’язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області протиправними, стягнути на її користь з відповідача за період з 01 вересня 2009 року по 01 вересня 2010 року 3335,52 грн. додаткової пенсії та 51125,50 грн. невиплаченої пенсії, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок і виплачувати в подальшому в повному обсязі позивачці пенсію у відповідності до ст. ст. 50, ч . 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з тим, що вона є інвалідом 2-ї групи захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, знаходиться на обліку в УПФ України в Олевському районі як особа, віднесена до 1-ї категорії, отримує пенсію у зв’язку з настанням інвалідності і має право на зазначені пільги.
Позивачка зверталась до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок її пенсії, як інваліда 2-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нарахувати і виплати їй недоотриману пенсію, однак управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно у відповідності до діючого законодавства про пенсійне забезпечення.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, згідно поданої заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник УПФ України в Олевському районі Житомирської області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, але від нього надійшло письмове заперечення стосовно позову.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є інвалідом 2-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 25 вересня 2001 року стоїть на обліку в управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС , що стверджується листом відповідача, довідкою МСЕК про інвалідність , посвідченням потерпілої категорії 1.
Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 2-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри пенсійних виплат.
Виплата пенсійних виплат по постанові КМ України від 16 липня 2008 року № 654 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх
утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Також УПФ України в Олевському районі є належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.
Таким чином саме відповідач УПФ України в Олевському районі неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання додаткової та основної пенсії ї в розмірах, зазначених в ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання додаткової та основної пенсії як особа, яка є інвалідом 2-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та постійно проживає на території радіоактивного забруднення.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначена пенсія призначається і виплачується управлінням пенсійного фонду .
З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної пенсії віднесено до компетенції органів пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної доплати, а також стягувати вказану суму.
Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому, суд вважає за необхідне для захисту прав позивачки зобов'язати управління Пенсійного Фонду України, провести перерахунок та виплату позивачці додаткової та основної пенсії як особі, яка є інвалідом 2-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 квітня 2010 року по 01 вересня 2010 року, а також зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплачувати в подальшому в повному обсязі позивачці пенсію у відповідності до ст. ст. 50, ч . 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , починаючи з 01 вересня 2010 року.
Відповідач УПФ України в Олевському районі є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.
Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 50,54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої пенсії як інваліду 2 групи 1 категорії захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та зобов’язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії не у відповідності із ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії та невиплаченої пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, за період з 01 квітня 2010 року по 01 вересня 2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплачувати в подальшому в повному обсязі ОСОБА_1 пенсію у відповідності до ст. ст. 50, ч . 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , починаючи з 01 вересня 2010 року.
Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районні Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: