Справа № 2о- 184/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Шликова С.П.,
при секретарі Кузьміній В.В.,
за участю прокурора Александрова О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1, зацікавлена особа: Донецький обласний військовий комісаріат про встановлення факту отримання травми при виконанні службових обов’язків строкової служби в армії, -
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Донецького гарнізону, звернувся до суду з заявою в інтересах ОСОБА_1, в якій просить встановити факт отримання ОСОБА_1 травми при виконанні службових обов’язків строкової служби в армії, мотивуючи свої вимоги наступним.
ОСОБА_1 в період з 1954 року по 1957 рік проходив військову службу у військовій частині 69130 (м. Владивосток ). У зв’язку з отриманням поранення і контузії під час виконання службових обов’язків, був комісований за станом здоров’я у 1957 році.
На той час ОСОБА_1 видали тільки медичну книжку та акт нещасного випадку, на підставі яких рішенням ВВВК 15 ВМГ від 02.10.1957 року його було визнано непридатним до військової служби. Київським районним комісаріатом м. Донецьк видано свідоцтво про хворобу №8 від 15.05.1992 року.
З 1957 року тобто з моменту його комікування по 1992 рік заявника не турбував стан здоров’я і з приводу встановлення його групи інвалідності він нікуди не звертався.
У 1992 році ОСОБА_1 звернувся до Київського районного військового комісаріату м. Донецька для оформлення групи інвалідності та надав свою медичну книжку, оригінал акту нещасного випадку та військовий квиток. Однак з вини службових осіб Київського РВК та Донецького ОВК зазначені документи громадянина ОСОБА_1 були загублені.
З обласного військкомату ОСОБА_1 направили на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності. У 2005 році рішенням МСЕК видано довіку та була присвоєна 2 група інвалідності, але причину інвалідності вказали, що захворювання отримано в період проходження військової служби. Проте посвідчення інваліда видано не було.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 12.01.2009 року (протокол №1) ОСОБА_1 під час виконання обов’язків строкової військової служби отримав поранення, контузію, перелом правої лучевої кості з розходженням уламків на 0,5 см, вивих бедрової кістки праворуч з розривом зв’язувального апарат тазобедреного суставу.
Просили суд встановити факт отримання травми ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні службових обов’язків строкової служби в армії.
Прокурор в судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити.
Представник зацікавленої особи у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був сповіщений судом належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, проти задоволення заяви не запречував.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, заявника, проаналізувавши надані докази, вважає, що заява Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1954 року по 1957 рік проходив військову службу у військовій частині 69130 (м. Владивосток ).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 видано свідоцтво про хворобу №8 від 15 травня 1992 року, відповідно до якого ОСОБА_1, 1935 р.н. служив в Радянській Армії та Воєнно - Морському Флоті з квітня 1955 року по 02 жовтня 1957 року. 29.09.1957 року при виконання службових обов’язків отримав поранення, контузію, перелом правої лучевої кості з розходженням уламків на 0,5 см, вивих бедрової кістки праворуч з розривом зв’язувального апарату тазобедреного суставу (а.с. 5-6).
Судом також встановлено, що у 1992 році ОСОБА_1 звернувся до Київського районного військового комісаріату м. Донецька для оформлення групи інвалідності та надав свою медичну книжку, оригінал акту нещасного випадку та військовий квиток. Однак з вини службових осіб Київського РВК та Донецького ОВК зазначені документи громадянина ОСОБА_1 були загублені (а.с. 10).
В 2005 році рішенням МСЕК видано довіку та була присвоєна 2 група інвалідності, але причину інвалідності вказали, що захворювання отримано в період проходження військової служби (а.с. 4).
ОСОБА_1 є пенсіонером, літньою та малозабезпеченою людиною, є інвалідом 2 групи, через що він не спроможний через фізичний та матеріальний стан самостійно захистити свої порушені права та реалізувати процесуальні повноваження.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження цивільні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Оскільки встановлення факту, що має юридиче значення іншим чином неможливо, суд вважає необхідним вимоги заявника задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 212, 213, 214, 215, 234, 256, 259 ЦПК України, ч.1 ст.51 Конституції України, -
В И Р І Ш И В :
Заяву Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.
Встановити факт отримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 поранення, контузії, перелому правої лучевої кості з розходженням уламків на 0,5 см, вивиху бедрової кістки праворуч з розривом зв’язувального апарату тазобедреного суставу при виконанні службових обов’язків строкової служби в армії.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: