У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        17 листопада   2010 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

                Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Київської міської ради, ОСОБА_8 про часткове скасування рішення та державного акту про право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а :

             Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва  від 28 жовтня 2008 року задоволено зазначений позов, скасовано рішення Київської міської ради від 30 вересня 2004 року  про передачу у приватну власність земельних ділянок, а також Державний акт від 30 грудня 2004 року на право приватної власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_8

             Рішенням Апеляційного суду м. Києва від  10 березня 2010 року заочне  рішення Оболонського районного суду м. Києва  від 28 жовтня 2008 року скасовано, у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

             У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та в його інтересах ОСОБА_9,  ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати ухвалене в справі рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

             Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338 – 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.              

             Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись статтями 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

                                                      у  х  в  а  л  и  л  а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та в його інтересах ОСОБА_9,  ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити, рішення Апеляційного суду м. Києва від  10 березня 2010 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

            Судді Верховного Суду України :                                  Є.Ф. Левченко

                                                                                                           Л.М. Лихута

                                                                                                           Ю.Л. Сенін