ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.07                                                                                        Справа №  7/304/07

Суддя   

Позивач   Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько -  Дніпровського РЕМ, м. Кам’янка –Дніпровська, Запорізька область

Відповідач Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”, м.Енергодар, Запорізька область

Суддя Кутіщева Н.С.

      Представники:

Позивача:    Козак Т.В., довіреність №181 від 29.09.2006 р.                        

Відповідача: не з’явився.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту активну електричну енергію по договору № 42 від 20.03.2001 р. в сумі 441759грн.86коп.

Позивач свої вимоги обґрунтовує обставинами, що викладені в позовній заяві, в якості нормативних підстав позову посилається на ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України та ЗУ “Про електроенергетику”.

Ухвалою суду від 14.08.2007р. позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2007 р., про що сторони були повідомлені належним чином. Ухвалою суду  від 26.09.2007р. судове засідання відкладалось до 11.10.2007р. В судовому засіданні, в приступності представників сторін, оголошувалась перерва до 17.10.2007р. судовий процес завершено  17.10.2007р. оголошенням  вступної та резолютивної частини рішення.

  Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає, що свої зобов’язання по сплаті за електроенергію спожиту він виконав, також вказує на те, що згідно до п. 5.2 Договору, сума платежу визначається виходячи із даних звіту про спожиту електроенергію згідно, додатку 1 і одержаних у відповідному розрахунковому періоді платежів, а не на підставі виставлених рахунків. (відзив долучено до матеріалів справи).

26 вересня 2007р.  відповідачем заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Клопотання відповідача залишено без задоволення, поскільки поставлені відповідачем питання не відносяться до компетенції судово - бухгалтерської експертизи і не  потребують додаткового вивчення та дослідження за допомогою спеціальних знань,  так як всі обставини  і питання, які   визначаються  у клопотанні відповідачем, можуть бути досліджені в процесі розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів, а також надана їм відповідна правова допомога. З урахуванням викладеного, підстави для задоволення даного клопотання у суду відсутні.  

16.10.2007р.  від позивача на адресу господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача  433627грн. 22 коп., в зв’язку з тим, що на адресу позивача від відповідача надійшов лист від 30.08.2007р., в якому відповідач просить суд  зарахувати суму 8132 грн. 64 коп.  від 18.04.2007р., як оплату за спожиту в квітні 2007р. активну електроенергію.

 Заява прийнята судом до розгляду, спір розглядається в сумі 433627 грн. 22 коп.

Судовий процес, по клопотанню сторін в судовому засіданні 11.10.2007р., проводився без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В продовжене  17.10.2007р. представник відповідача не з’явився без поважних причин, хоча  про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

                                                     ВСТАНОВИВ:

20.03.2001 р. між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько -  Дніпровського РЕМ та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” було укладено договір №42 “На постачання електричної енергії”, у відповідності до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачеві електричну енергію, згідно з визначеними договором умовами та обсягами постачання електроенергії відповідно до режимів споживання за тарифами, які розраховуються в порядку, встановленому НКРЕ України. (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору, споживач (відповідач) зобов’язався сплачувати енергопостачальнику (позивачу) повну вартість всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії на підставі виставлених йому рахунків (платіжних вимог-доручень) в термін 5 (п’ять) діб з моменту отримання платіжного документу електропостачальної організації.

Відповідно до пункту 3.2 договору, для визначення обсягів спожитої електроенергії за розрахунковий період споживач зобов’язується до 1 числа щомісячно знімати та 2-го числа до 14-00 годин надавати за встановленою згідно з додатком 1 формою звіт до електропостачальної організації з показаннями розрахункових приладів за всіма точками обліку, у тому числі показаннями приладів обліку транзиту електроенергії для субспоживачів.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що розрахунки за електричну енергію спожиту у розрахунковому періоді здійснюються по тарифним групам споживачів з виділенням електричного опалення  в окрему тарифну групу  у відповідності з додатком 4, транзиту електроенергії субспоживачам –додаток 5, перелік місць встановлення електролічильників споживача та субспоживачів у відповідності з додатком 6.

За квітень 2007 р. відповідач спожив електричну енергію в кількості 2242762 кВт/г; за травень 2007р. в кількості  2211286 кВт/г.

На оплату спожитої електроенергії позивачем відповідачеві були виставлені рахунки: №  3204, № 4150 на загальну суму 1273352 грн. 73 коп.

Відповідач належним чином не виконав  взяті на себе зобов’язання, здійснивши часткове погашення суми заборгованості. Заборгованість відповідача перед позивачем, на момент розгляду справи по суті,   складає  433627 грн.22 коп.   

Частиною першою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, пунктом 1.3 Правил та статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Вищевизначені законодавчі приписи передбачають, що оплата електричної енергії субспоживачами, які мають договори на постачання електричної енергії з основними споживачами, здійснюється на поточні рахунки останніх, відповідно до умов укладеного між ними договору. При цьому, основний споживач перераховує енергоспостачальнику плату за всю електроенергію, спожиту ним та його субспоживачами. Водночас, у випадку наявності прямих договорів між субспоживачами та суб’єктами підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території за регульованим тарифом, оплата спожитої електроенергії здійснюється безпосередньо субспоживачами на розподільчі рахунки енергопостачальників в уповноваженому банку. При цьому субспоживачі сплачують вартість послуг основного споживача з передачі електричної енергії.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським  визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на  користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні приписи містять ст. 525, 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

            Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених вимог та заперечень.

            Відповідач не надав суду доказів в підтвердження того, що йому за договором №42 на постачання електричної енергії електропостачальною організацію поставлена  електрична енергія в меншому обсязі і на меншу суму, чим визначено у виставлених рахунках та заявлено до стягнення.    

            Пунктом 3.1. договору, встановлено обов'язок споживача сплачувати „повну вартість всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії на основі виставлених споживачу рахунків...".  

             В п. 3. 2 договору  передбачено, яким чином визначається обсяг спожитої електричної енергії за розрахунковий період:     відповідно до наданого  Споживачем звіту „з  показаннями розрахункових приладів за всіма точками обліку, у тому числі показаннями приладів обліку транзиту електроенергії для субспоживачів".

             Отже, посилання Відповідача на ті умови, які відсутні у договорі, та ігнорування існуючих умов договору призводить до неналежного виконання споживачем обов'язків за договором та розбіжності у розумінні сторонами його умов.    

                Відповідач  щомісячно  надавав  покази  розрахункових  приладів обліку, оформлюючи їх „актом про складання балансу електроенергії, отриманої від „Запоріжжяобленерго" (надалі за текстом Акт балансу), встановлених умовами договору, а саме додатком №6. Деякі приладі обліку, зазначені у додатку 6, та за заявкою відповідача були  замінені (що підтверджується листом від 04.11.2002р. №32-11 і актами зміни від 19.11.2002р. та 20.11.2002р.). У своєму листі від 04.11.2002р. відповідач підтвердив, що електролічильники, які будуть замінені, є розрахунковими. Замінені за проханням відповідача приладі обліку були  встановлені на об'єктах та у місці зазначених у додатку 6 до договору, мають пломби Держнергонагляду та ВАТ „Запоріжжяобленерго" і є розрахунковими.

       Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, що підлягає оплаті, позивачем визначався із акту балансу, наданого відповідачем, в якому містяться покази розрахункових приладів обліку за всіма точками обліку. Щодо приладів обліку, покази яких відповідач зазначав у щомісячних звітах, відповідно до п. 3.21 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України 17.10.2005 р. № 910, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. за № 1399/11679 (надалі ПКЕЕ), такі приладі обліку є контрольними і не можуть бути використані для розрахунків за електричну енергію.

          Після заміни розрахункових приладів обліку, сторони не укладали двохсторонню угоду до договору щодо внесення змін у додаток 6 (з зазначенням типу та номеру замінених приладів), однак, починаючи з наступного місяця після заміни приладів обліку, тобто з грудня 2002 року, відповідач звітував за зміненими приладами обліку, вказуючи покази цих приладів в акті балансу разом з показами розрахункових приладів обліку, які не були замінені та перелічені у додатку 6 до договору.

            Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Акти балансу, які відповідач щомісячно надавав до ВАТ „Запоріжжяобленерго" підписаний представниками ОП ЗАЕС і ВАТ „Запоріжжяобленерго" та скріплений печатками з обох сторін.

            Таким чином, сторони фактично погодились з тим, що замінені прилади обліку (тип та власний номер приладу обліку) встановлені на об'єктах та у місці, відповідно з умовами договору і є розрахунковими.  

            Твердження відповідача про те, що акти про складання балансу електроенергії, отриманої від ВАТ “Запоріжжяоблєнерго”, не є належним доказом в підтвердження обсягу спожитої електричної судом до уваги не приймається з таких підстав: відповідно до приписів ст.ст. 32,34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи.  В зазначених вище актах, на які посилається позивач, як на доказ в підтвердження факту і кількості поставленої  споживачу (відповідачу у справі) електроенергії,  в спірний період і які долучені до справи, йдеться про найменування об’єкту обліку, № розрахункового приладу, його показники, кількість електроенергії, що врахована на відповідному приладі обліку. Отже, в наведених документах вказані дані про кількість поставленої за договором електроенергії в розрахунковий період, що не суперечить законодавству України, яке регулюють правовідносини у даній сфері. Врахування таких документів, як належний доказ в підтвердження відповідних обставин справи, не суперечить також і  нормам процесуального права. крім того,   що зазначені акти затверджені посадовими особами  споживача і постачальника електричної енергії (позивача і відповідача у справі),  скріплені підписами та печатками підприємств.    

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 443627грн.22 коп. боргу є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК  України, судові витрати слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст.173, 193 ГК України; ст. ст. 207, 525, 526, 530, 629  ЦК України; ЗУ “Про електроенергетику”, ст. ст. 3, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

                                                                           ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

               Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруючая компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71500, Запорізька область, м.Енергодар (р\р 26009001000053 в ЕФ ВАТ “БІГ-Енергія”, МФО 313764, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько-Дніпровського району електричних мереж, 71300, Запорізька область, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Чкалова, 8 (п\р із спеціальним режимом використання №260323141409 в філії Запорізького обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк”, МФО 313957, код ЄДРПОУ 00130926): 433627 (чотириста тридцять три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 22 коп. –заборгованості за спожиту електричну енергію.

Видати наказ.

               Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруючая компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71500, Запорізька область, м.Енергодар (р\р 26009001000053 в ЕФ ВАТ “БІГ-Енергія”, МФО 313764, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько-Дніпровського району електричних мереж, 71300, Запорізька область, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Чкалова, 8 (п\р №260054414 в ЗОД АППБ “Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 00130926): 4336 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита,  118 (сто вісімнадцять) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

            Видати наказ.

            Видати довідку Відкритому акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько -  Дніпровського РЕМ, м. Кам’янка –Дніпровська, Запорізька область на повернення з Державного бюджету України зайве сплаченого державного мита в сумі 146 грн.34 коп.

            Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Рішення підписане “01” листопада 2007 р.

            

             Суддя                                                                             Н.С. Кутіщева