КОПІЯ

Справа № 11-714, 2006 року                                                                                   Головуючий в 1-й інстанції Продан Б.Г.

Категорія: ст.286 ч.2 КК України                                            Доповідач Дуфнік Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді         Дуфнік Л.М

суддів                                 Ващенка С.Є., Бойко Л.В.

з участю прокурора          Підлісного О.В.

потерпілих                       ОСОБА_1., ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чорний Острів Хмельницького району, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, раніше не судимого,

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.

Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. та ОСОБА_2. 14738 грн. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди, 1010 грн. судових витрат, а всього - 35748 грн.;і на користь Хмельницької обласної лікарні - 970 грн. 14 коп.

ОСОБА_3. засуджено за те, що він 25.06.2006 року біля 19 год. ЗО хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем „Фольксваген Гольф" держзнак НОМЕР_1 в смт.Чорний Острів Хмельницького району в напрямку с.Вовча Гора цього ж району, грубо порушив п.пІО.1, 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, не переконавшись в безпечності свого руху та не впоравшись з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101 держзнак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1. Внаслідок порушення ОСОБА_3. правил безпеки руху і зіткнення автомобілів водій автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_1. отримав тяжкі тілесні'ушкодження у вигляді саден лівої половини грудної клітки, множинних переломів ребер зліва, тупої травми живота - розриву селезінки; а пасажири ОСОБА_2. - тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді рани м'яких тканин нижньої губи, закритого скалкового перелому середньої третини тіла правої плечової кістки зі зміщенням уламків; ОСОБА_1. - легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, у вигляді забійної рани лівої брови та забою лівого колінного   суглобу;   ОСОБА_4.   -   легкі   тілесні   ушкодження,   що   потягли

2

короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани м'яких тканин в ділянці лоба, забою лівого плеча.

Як вбачається з апеляційної скарги потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2., вони просять скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року в зв'язку з м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3. призначити більш суворе покарання і задовольнити їх позовні вимоги в частині стягнення 25000 грн. моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, потерпілих, які підтримали апеляцію, пояснення засудженого, який просив не позбавляти його волі і зобов'язався в найкоротший строк відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, міркування прокурора, який підтримав думку потерпілих, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3. у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і учасниками процесу не оспорюються.

Покарання засудженому ОСОБА_3. призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Зокрема, судом першої інстанції взято до уваги, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, і цю обставину визнано такою, що обтяжує покарання. Разом з тим враховано, що ОСОБА_3.-молодого віку, раніше не судимий, у скоєному щиро розкаявся, на утриманні має неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання. Крім того, як пояснили потерпілі, на даний час він частково відшкодував їм заподіяну матеріальну шкоду. За таких обставин висновок місцевого суду про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3. без відбування покарання в місцях позбавлення волі колегія суддів вважає обґрунтованим і не знаходить підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного покарання.

Разом з тим при вирішенні цивільного позову, зокрема, про відшкодування моральної шкоди, суд допустив порушення і не мотивував зменшення розміру її відшкодування.

Відповідно до роз'яснення, даного в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однак, як вбачається з вироку, суд, задовольняючи частково позовні вимоги потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, не мотивував свого рішення.

Засуджений ОСОБА_3 при апеляційному розгляді справи погодився на відшкодування моральної шкоди потерпілим в заявленому ними розмірі 25000 грн. Крім того, як пояснили потерпілі, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали всі члени сім'ї, їх попередній стан здоров'я до цього часу не відновлений, а ОСОБА_2 в зв'язку з ушкодженням правої руки тривалий час перебувала на лікуванні, до цього часу не може нормально працювати і ще потребує

3

лікування з оперативним втручанням. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставним зменшення судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. до 25000 грн.

В решті вирок залишити без зміни.