КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3362/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Федорової Г.Г.,
при секретарі Кочума О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК»- Козаченко Ірини Сергіївни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МДК»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому просили суд визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.11.2008 року №16172305.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги позивач аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів протиправності оскаржуваного рішення, в той час, як відповідач довів правомірність його дій та законність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва погоджується і суд апеляційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.09.2008 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено Акт №000032/26551812305 від 18.09.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».
На підставі виявлених порушень ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято спірне рішення про застосування до ТОВ «МДК»штрафних (фінансових) санкцій від 03.11.2008 року №16172305 у розмірі 13045,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність у сфері грального бізнесу. Неможливість обліку розрахункової операції одночасно з її здійсненням пояснюється неоснащенням гральних автоматів запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю).
Відповідно до вимог пункту 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що автомат з продажу товарів (послуг) - це реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік кількості та вартості.
Таким чином, гральні автомати, які використовуються суб'єктами підприємницької діяльності для надання послуг у сфері грального бізнесу належать до реєстраторів розрахункових операцій (автоматів з продажу товарів (послуг).
Згідно зі статтею 12 вказаного Закону, на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315, передбачено, що Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій - перелік моделей реєстраторів рахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України №803 від 07 червня 2006 року у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України №121 від 07 лютого 2002 року «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31 грудня 2006 року.
Таким чином з 01 січня 2007 року суб'єкти господарювання, які надають послуги у сфері грального бізнесу на гральних автоматах мають здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року N 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року N 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.
Отже, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал», суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему. Крім того, з цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об'єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Таким чином, притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеного Наказу Державної податкової адміністрації України, яким до Державного реєстру розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал».
Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»були встановлені податковим органом під час проведення перевірки 18.09.2008 року, тобто після набрання чинності вищезазначеного Наказу Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430.
Суб'єкти господарювання, відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, повинні вжити всіх необхідних заходів для з'ясування питання про сумісність комп'ютерно-касової системи «Фіскал»із тими гральними автоматами, що введені в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
Враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що проведення операції з прийняття готівкових коштів через реєстратор розрахункових операцій має відбуватися тільки після закінчення гри на автоматі.
Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.
Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 вказаного Закону визначенням розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.
У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за N 105/5296) зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов'язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис «фіскальний чек».
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 5 лютого 2001 року за N 107/5298, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг) передбачена пунктом 1 статті 17 цього Закону.
Із прийняттям працівником позивача грошових коштів в сумі 25,00 грн., між позивачем та замовником фактично було укладено угоду купівлі –продажу та здійснено реалізацію останньої, тому отримані кошти мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею його замовнику.
Оскільки позивачем не були виконані вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону, відповідач правомірно застосував до нього штраф у розмірі 125,00 грн.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК»- Козаченко Ірини Сергіївни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді Т.Р. Вівдиченко
Г.Г. Федорова